Запитання для самоперевірки
1.Які розміри шрифту застосовують у машинобудівному кресленні?
2. Яке співвідношення висоти великих і малих літер?
3. Яке співвідношення ширини і висоти літер?
4. Чому дорівнює товщина ліній великих літер і цифр?
5. Яку відстань беруть між літерами? словами? рядками?
6. Як будують допоміжну сітку для написання тексту?
1.6 Основний напис (гост 2.104-68)
Кожне креслення повинно мати основний напис, в якому наводяться найважливіші відомості про предмет( його назва, позначення, матеріал, маса та інші дані).
Основний напис на кресленнях і схемах виконують за формою 1, а в текстових документах – за формою 2 і 2а. Форма 2 – перший аркуш текстових документів; форма 2а – для наступних аркушів текстових документів (рис. 1.13).
Основний напис виконують основними і тонкими суцільними лініями.
Правила заповнення основного напису:
графа 1 – назва виробу, наприклад: Корпус;
графа 2 – позначення документа, наприклад: АІТ.ІГ.01.02.01.01.ДТ;
графа 3 – позначення матеріалу(графу заповнюють лише для робочих креслень деталей), наприклад: Сталь 45 ГОСТ 1050-88;
графа 4 – літера, присвоєна документу( на навчальних кресленнях проставлятимемо літеру „у”);
графа 5 – маса виробу;
графа 6 – стандартний масштаб;
графа 7 – порядковий номер аркуша, якщо він один, то цю графу не заповнюють;
графа 8 – загальна кількість аркушів(графу заповнюють лише на першому аркуші);
графа 9 – найменування або індекс підприємства ( на навчальних креслення шифр групи, наприклад: М-07-01);
графа 10 – характер роботи, що її виконує той, хто підписує документ;
графа 11 – прізвища тих, хто підписує документи;
графи 12,13 – підписи і дати підписання документа;
графи 14-18 – зміни на кресленнях.
Рисунок 1.13
1.7 Графічне позначення матеріалів
Для умовного графічного зображення матеріалів у розрізах і перерізах застосовуються різноманітні штрихування (ГОСТ 2.306-68).
Загальне графічне позначення матеріалів у перерізах незалежно від виду матеріалу має бути таке, як на рисунку 1.14.
Рисунок 1.14
Похилі паралельні прямі у штрихуванні проводять під кутом 45º. До лінії контуру зображення (рис.1.15,а) або до його осі (рис.1.15,б) чи до лінії рамки креслення (рис.1.15,в).
Рисунок 1.15
Якщо лінії штрихування збігаються з лініями контуру чи осьовими лініями, рекомендується лінії штрихування проводити під кутом 30º(рис.1.16,а) або 60 º(рис. 1.16,б).
Рисунок 1.16
Лінії штрихування можна проводити з нахилом ліворуч, але для всіх розрізів і перерізів, що належать одній і тій самій деталі, штрихування треба зазвичай виконувати з нахилом в один бік.
Відстань між прямими лініями штрихування має бути однакова для всіх розрізів і перерізів деталі, що виконуються в одному масштабі.
Залежно від матеріалу, що зображається, площі штрихування і необхідності урізноманітнити штрихування суміжних площин, відстань між лініями штрихування вибирають у межах 1-10 мм.
Перерізи, ширина яких на кресленні становить менше ніж 2 мм, допускається зачорнювати, але залишати просвіт між суміжними перерізами не менше ніж 0,8 мм(рис. 1.17).
Рисунок 1.17
Для суміжних перерізів двох деталей слід виконувати зустрічне штрихування: на одній деталі праворуч, на іншій – ліворуч. Для суміжних перерізів трьох і більше деталей треба, щоб лінії штрихування одного напряму були зсунуті в одному перерізі відносно іншого, або слід змінити відстань між лініями штрихування (рис. 1.18).
Рисунок 1.18
Графічне позначення поширених матеріалів показано на рисунку 1.19.