7.2 Утилізація відпрацьованих акумуляторів

В дистанціях сигналізації та зв’язку накопичуються відпрацьовані акумулятори та батареї різних типів, які в відповідності з ДК 005-96 “Класифікатором відходів” віднесені до розділу Б5 (група 60) “Відходи, які пов’язані з послугами транспорту”, і по наявності в них небезпечних складових відносяться до першої та другої груп небезпечних (токсичних) відходів.

Для захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу забруднюючих речовин Мінпром, Мінекономіки, Мінекобезпеки України затвердили 31 грудня 1996 р. “Положення про порядок збору та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів” №223.154.165, яке визначає збір, накопичення, зберігання, транспортування та технологію утилізації та обеззаражування відходів свинцево-кислотних акумуляторів на території України. Подальший розвиток цієї проблеми розглянуто законом України про відходи від 3 березня 1998 р. №187.98 ВР, в розділі 5 "Охорона навколишнього середовища від забруднень відходами виробництва, ядохімікатами та пестицидами".

Відходи відпрацьованих хімічних джерел струму в подальшому використовуються як сировина для виробництва кислотних та лужних акумуляторів, тому що на території України відсутні родовища корисних копалин, які мають свинець, кадмій, нікель і тому відходи акумуляторів, – єдине джерело сировини.

В дистанціях сигналізації та зв’язку використовують кислотні акумулятори різної ємності та конструкції (АБН, С, СК та інші) строк служби яких складає до 5 років. Досить широко використовують акумуляторні батареї в тепловозах, електровозах, електропоїздах для освітлення та акліматизації пасажирських вагонів, на тягових підстанціях, на автомобілях.

З урахуванням специфіки залізничних підприємств рекомендується збір відпрацьованих кислотних акумуляторних батарей та переробка їх в спеціально відведених місцях (одне-два місця на всі підприємства залізничного транспорту).

Із відпрацьованих акумуляторів електроліт зливається в спеціальні ємності і після відстоювання шламу може бути реалізований на відповідні підприємства по його нейтралізації, або використаний в виготовленні нових акумуляторів для виробництва пасти (набійки).

Звільнені від електроліту акумулятори переробляються наступним чином:

1) по першому варіанту:

• зрізання дна акумуляторів та електролітичне розчинення реакторної частини в розчині тетрафтороборної кислоти, із якого в електролізі з нерозчинним катодом виділяють катодний свинець;

• потім виділяється сурм’яний свинець, органічна фракція та сульфатооксидна фракція;

2) по другому варіанту:

• акумулятори підлягають дробленню, гуркотінню, гідросепарації, де проміжними продуктами є сурм’яний свинець, органічна фракція, оксидно-сульфатна фракція.

Міжнародна організація співдружності залізниць (ОСЖД) рекомендує залізницям утилізувати відпрацьовані акумулятори на власному підприємству тільки при наявності більше 2000 штук в рік, в іншому випадку передавати накопичені акумулятори на переробку спеціалізованим фірмам.

В дистанціях сигналізації та зв’язку використовують також лужні акумулятори та батареї (нікель-залізні, кадмій-нікелеві акумулятори різної ємності). В процесі роботи лужних акумуляторів в електроліті накопичуються іони нікелю, кадмію, заліза. Таким чином, відходи відпрацьованих лужних акумуляторів мають шкідливі компоненти, які відносяться до першої групи небезпечних (токсичних) відходів. Для виключення попадання шкідливих важких металів в навколишнє середовище підприємство-переробник зобов’язано приймати відпрацьовані акумулятори в розрядженому стані з електролітом в повному зборі.