Запитання для самоперевірки.

1. Що таке темперамент?

1. Які властивості темпераменту Ви знаете?

2. Які типи темпераменту Ви знаете?

3. Назвіть існуючі підходи витлумачення типів темпераменту. В чому полягає особливість сучасного підходу?

4. Що таке характер?

5. Яким чином пов’язані між собою соціальний та індивідуальний характер людини?

6. Які типи соціального характеру Ви можети назвати?

7. Яким чином пов’язані між собою особливості темпераменту та характеру? У чому може виявлятися вплив характеру на темперамент?

8. Що таке “акцентуації характеру”? Які типи акцентуацій Ви знаете?

9. Що таке здібності? Від чого залежать здібності людини?

10. Які Ви знаете різновиди здібностей?

11. Що впливає на розвиток здібностей? Що є вирішальною умовою розвитку здібностей?

С5.. Ефективне спілкування.

План:

1.Спілкування. Складові спілкування.

2.Особливості ефективного спілкування.

3. Закономірності впливу у спілкуванні.

4. Розвиток комунікативних навичок. Соціально-психологічний тренінг.

Теми доповідей та рефератів:

1. Три сторони спілкування.

1. Бар’єри у спілкуванні та їх подолання.

2. Маніпуляції у спілкуванні.

3. Вплив. Протистояння впливу.

4. Ділове спілкування.

5. Спілкування та його значення для розвитку особистості.

6. Міжособистісні стосунки. Кохання та дружба.

7. Особливості та правила ефективного спілкування.

Короткий виклад основних положень теми:

В психології розділ, присвячений проблемам спілкування є досить розвиненим, і не тільки теоретично. Психологія спілкування як розділ теоретичного знання розкриває зміст поняття спілкування, його структуру як процесу.

Спілкування розглядається як процес взаємодії (щонайменше двох суб’єктів), спрямований на взаємне пізнання, побудову та розвиток стосунків.

Спілкування виконує наступні функції (цілі): контактну, інформаційну, обміну повідомленнями, стимулюючу, координаційну, розуміння, обміну емоціями, встановлення стосунків, реалізації впливу,

Структуру спілкування складають наступні його складові:

• комунікація (обмін інформацією);

• інтеракція (взаємодія);

• перцепція (взаємосприйняття та взаєморозуміння).

Кожна складова спілкування передбачає наявність певних закономірностей її реалізації.

Розуміння змісту складових спілкування, закономірностей, що вони їх передбачають, складає необхідну основу для розуміння процесу спілкування в цілому, можливих бар’єрів та шляхів їх подолання. Це, в свою чергу, є необхідною умовою формування навичок конструктивного (ефективного) спілкування.

Запитання для самоперевірки

1. Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми?

2. Яку роль відіграє, які функції реалізовує спілкування у суспільному житті?

3. В чому полягає суть процесу спілкування?

4. Які виділяють види спілкування ?

5. Опишіть структуру процесу спілкування.

6. Дайте характеристику вербальній та невербальній комунікації.

7. У чому виявляється культура невербального спілкування?

8. У чому полягає суть інтерактивної складової спілкування?

9. Розкрийте зміст різних видів впливу як складової спілкування.

10. Яким є механізм ідентифікації при сприйманні іншої людини?

11. Як відбувається процес стереотипізації у пізнанні людини людиною?

12. .Розкрийте зміст ефектів “ореолу” та новини в процесі взаєморозуміння?

13. Якими є умови ефективності спілкування?

1. Якими б могли бути рекомендації щодо удосконалення навичок спілкування людині, що має на меті кар’єру управлінця?

С 6. Способи розв’язання міжособистісних конфліктів.

План:

1. Причини виникнення конфліктів.

1. Методи розв’язання конфліктів.

2. Стратегії розв’язання конфліктів.

3. Конструктивне вирішення конфліктів.

Теми доповідей та рефератів:

1. Внутрішньоособистісні конфлікти. Причини їх виникнення.

2. Міжособистісні конфлікти. Причини їх виникнення.

3. «Конфліктні» особистості. Стратегії спілкування з ними.

4. Стратегії і тактики поведінки у конфліктній ситуації.

5. Конструктивне розв’язання конфліктів.

Короткий виклад основних положень теми:

Конфлікт – це сприймаєма несумісність дій та цілей. Конфлікти бувають різними. Найбільш розповсюдженою є класифікація конфліктів на: внутрішньособистісні, міжособистісні, міжгрупові, між особистістю та групою. Проте у будь-якому випадку, з точки зору сучасних концепцій, є неодмінною складовою життя сучасної людини.

К.У.Томас та Р.Х.Кілмен запропонували моделі поведінки особистості у конфлікті, що передбачає п’ять можливих стратегій поведінки: конфронтація, співробітництво, пристосування, ухилення та компроміс. Жодна з них не є “ідеальною”, тобто, такою, яка дозволяє вирішити будь-яку конфліктну ситуацію. Кожна з цих стратегій є ефективною для використання за певних обставин, у певній ситуації.

Методи розв’язання конфліктної ситуації поділяють на адміністративні та психологічні. Вони використовуються в різних ситуаціях, але провідними стають у разі, коли конфліктуючи сторони не спроможні вийти з протиборства, хоча й бажають цього.

Конфлікти конструктивного характеру є корисними, оскільки запобігають “застою” та стагнації індивідуальної чи групової життєдіяльності та стимулюють її рух уперед. Більшість вчених вважають, що ставлення до конфлікту має зводитися не до того, щоб за будь-яку ціну уникати конфлікту, а для того, щоб віднайти спосіб зробити його продуктивним, уміти керувати ним: обирати відповідні стилі поведінки, знаходити засоби вирішення конфлікту.