2) Dim b as single, a as single, X as single, h1 as single, h2 as single, y as single

3) Dim b as single

DIM a AS SINGLE

DIM x AS SINGLE

DIM h1 AS SINGLE

DIM h2 AS SINGLE

DIM y AS SINGLE

4) Може бути відсутнім (за замовчанням)

2 – Введення вхідних даних виконується відповідно схеми алгоритму.

Програмні засоби визначення вхідних даних:

а) введення з клавіатури - використовується для введення в задачу змінних величин. Розглянемо оператор введення з клавіатури INPUT.

Формат оператора INPUT:

ІNPUT ["<текстовий вираз>";/,] <список_введення>

де < текстовий вираз > - текстовий рядок, який використовується для виведення на екран повідомлень про інформацію, яка вводиться;

крапка з комою (;) - введення значень безпосередньо після текстового виразу;

кома (,) - введення значень на початку нової зони;

<список_введення> - ідентифікатори змінних (вводяться через ",") у яких будуть розміщені значення;

Наприклад, для тестової задачі оператор INPUT може мати вигляд:

1) Input b

2) INPUT “b=“, b

3) INPUT “b=“; b

б) введення з тексту програми - використовується для введення в задачу постійних величин або для введення змінних на етапі тестування програми. Розглянемо оператор введення з тексту програми DATA READ.

Формат оператора DATA READ:

DATA <список констант>

READ <список змінних>

RESTORE [ <n> ]

де DATA <список констант> - для утворення блоку значення (вводяться через ",") для змінних;

READ <список змінних> - для зчитування значень із блоку даних у процесі виконання програми (вводяться через ",");

RESTORE [ <n> ] - дозволяє операторові READ ще раз прочитати значення в зазначеному операторі DATA.

Наприклад, для тестової задачі оператор DATA READ може мати вигляд:

1) Data 2,33

READ b

2) Data 2,33, 3,45

READ а

в) введення з тексту програми за допомогою оператора присвоювання - використовується для визначення сталих величин. Розглянемо оператор введення з тексту програми за допомогою оператора присвоювання.

Формат оператора присвоювання:

ідентифікатор = <вираз>

де <вираз> - арифметичний вираз або значення

Наприклад, для тестової задачі оператор присвоювання може мати вигляд:

а = 3.45

г) формування випадкових чисел (функція RND) - використовується для генерації псевдовипадкових чисел від 0 до 1 при моделюванні. Для генерації псевдовипадкових чисел по нормальному закону розподілу для чисел діапазону від b1=-9999,9 до b2=9999,9 використовується формула:

значення = (b2 - b1)* RND + b1

Наприклад, для тестової задачі оператор RND може мати вигляд:

RANDOMIZE TIME

b = RND*(9999-(-9999))+ (-9999)

3 – Розрахунки проміжних та вихідних даних

Виконуються відповідно схеми алгоритму. Розглянемо використання оператора присвоювання для проведення розрахунків:

ідентифікатор=арифметичний вираз

Арифметичний вираз – послідовність сталих та змінних значень, результатів виконання функцій, поєднаних знаками арифметичних операцій.

Знаки арифметичних операцій:

* - множення, / ділення (прямий слеш), ^ піднесення до ступеня, + додавання, - віднімання, MOD – залишок від цілочисельного ділення чисел,

\ цілочисельне ділення (зворотній слеш) – повертає кількість входжень другого цілого числа в перше.

Порядок операцій²:

1) обчислення числових функцій;

2) унарний мінус;

3) піднесення до ступеня;

4) множення / ділення;

5) ділення націло;

6) обчислення залишку;

7) додавання / віднімання.

Наприклад, для тестової задачі оператор присвоювання:

x=(a+b)/b^2

а порядок обчислень проміж уточної змінної х буде таким:

1 – додавання, дія проводиться в дужках;

2 – піднесення до ступеня; 3 – ділення.

Стандартні математичні функції:

запис на Basic	назва функції	приклад
SIN(X)	синус Х	sinX, аргумент в радіанах
COS(X)	косинус Х	CosX, аргумент в радіанах
TAN(X)	тангенс Х	tgX, аргумент в радіанах
ATN(X)	арктангенс Х	ArctgX, -/2<X</2,
ABS(X)	модуль Х	|Х|
SQR(X)	квадратний корінь Х	X, X>0
EXP(X)	експонента Х	eX
LOG(X)	натуральний логарифм Х	lnX, X>0
CINT(Х) CLNG(Х)	округлення до цілого (довгого цілого) значення	CINT(15.5)=16 CINT(-6.7)=-7 CINT(-6.2)=-6
FIX(X)	Усікання до цілого (відкидання цілої частини)	FIX(-5.6)=-5 FIX(24.07)=24.00
INT(X)	Знаходження найбільшого цілого , що не перевищує Х	INT(15.5)=15 INT(-6.2)=-7 INT(-6.7)=-7
SGN(X)	Знак числа Х	SGN(X) = -1, якщо Х < 0 SGN(0) = 0, якщо Х = 0 SGN(X) = +1, якщо Х > 0

4 – Виведення результатів розрахунків. Виконуються відповідно схеми алгоритму.

Програмні засоби визначення вихідних даних:

а) виведення на екран. Розглянемо оператор виведення на екран PRINT.

Формат оператора PRINT:

PRІNT [<список_виведення>]

де <список_виведення> - вираз будь-якого типу.

Наприклад, для тестової задачі оператор PRINT може мати вигляд: