- •Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 1: “Предмет, завдання, загальнотеоретичні і специфічні основи дисципліни”
- •Тема 2: “Основні положення міжнародних контрактів та особливості відображення інформації в системі бухгалтерського обліку”
- •Навчальні завдання
- •Звільняються від сплати податку на додану вартість:
- •Тема 3: “Облік імпортних операцій”
- •Імпорт товарів за контрактом купівлі-продажу на умовах попередньої оплати
- •Тема 4: “Облік експортних операцій”
- •Реалізація товарів на експорт за контрактом купівлі-продажу на умовах попередньої оплати
- •Реалізація товарів на експорт за контрактом купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу
- •Облік сировини і матеріалів, прийнятих до перероблення
- •Рахунок 791 «Результат основної діяльності»
- •Тема 5: “Облік бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з давальницькою сировиною”
- •1. Здійснення бартерної (товарообмінної) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Перероблення ввезеної давальницької сировини підприємством — резидентом України
- •3. Вивезення давальницької сировини для її переробки підприємством — нерезидентом України
- •Облік сировини і матеріалів, прийнятих до перероблення
- •Рахунок 791 «Результат основної діяльності»
- •Тема 5: “Облік бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з давальницькою сировиною”
- •1. Здійснення бартерної (товарообмінної) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Перероблення ввезеної давальницької сировини підприємством — резидентом України
- •3. Вивезення давальницької сировини для її переробки підприємством — нерезидентом України
- •2 4
- •Тема 6. “Облік валютно-фінансових операцій у зовнішньоекономічній діяльності
- •1. Купівля безготівкової іноземної валюти за гривні
- •2. Купівля безготівкової іноземної валюти за іншу іноземну валюту
- •3. Продаж безготівкової іноземної валюти
Тема 5: “Облік бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з давальницькою сировиною”
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Витрати, доходи, контрактна вартість, митна вартість, товарообмін (бартер), давальницька сировина.
Навчальні завдання
Відобразити в системі бухгалтерського та податкового обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрактами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, з використанням для розрахунку іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подане в табл. 5.4 (цифри умовні).
Таблиця 5.4
Іноземна валюта |
Дата |
Курс НБУ |
Долар США |
13 березня 200хр. |
5,46 |
Долар США |
14 березня 200х р. |
5,50 |
Долар США |
31 березня 200х р. |
5,51 |
Долар США |
27 квітня 200х р. |
5,55 |
Євро |
27 квітня 200х р. |
6,22 |
Долар США |
29 квітня 200х р. |
5,54 |
Євро |
29 квітня 200х р. |
6,25 |
1. Здійснення бартерної (товарообмінної) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Між підприємством — резидентом України та фірмою-нерезидентом укладено бартерний контракт на суму 5 000 дол. США.
14 березня 200хр. підприємство відвантажило продукцію власного виробництва за експортною частиною бартерного контракту на суму 5 000 дол. США. Нараховано ПДВ за ставкою 0% від вартості експортованої продукції. Сплачено мито та митні збори на суму 1 200 грн.
29 квітня 200х р. на основі вантажної митної декларації оприбутковано імпортний товар, отриманий у рахунок бартерного контракту, на суму 5 000 дол. США. Сплачено мито та митні збори на суму 1 800 грн. та ПДВ за ставкою 20% від імпортної вартості товару.
29 квітня 200х р. здійснено взаємозалік заборгованості за бартерним контрактом.
2. Перероблення ввезеної давальницької сировини підприємством — резидентом України
14 березня 200х р. підприємством-резидентом при оформленні вантажної митної декларації сплачено митний збір за виконані митні процедури на суму 450 грн. На ввізне мито в розмірі 200 дол. США та ПДВ у розмірі 20% від вартості давальницької сировини видано авізований податковими органами простий вексель. Оприбутковано отриману від іноземного замовника давальницьку сировину на суму 13 500 дол. США.
Відображені протягом березня-квітня 200х р. фактичні витрати з перероблення давальницької сировини, у тому числі:
вартість списаних сировини та матеріалів — 5 300 грн.;
нараховано заробітної плати робітникам — 4 000 грн.;
відраховано до Пенсійного фонду. Фонду соціального страхування та фонду страхування на випадок безробіття — 1 500 грн.;
списано адміністративно-управлінських витрат — 6 000 грн.
27 квітня 200х р. повернуто нерезиденту готову продукцію. У зв'язку з виконанням умов контракту списано фактичну собівартість наданих послуг з перероблення давальницької сировини та погашено податковий вексель.
29 квітня 200х р. надійшла іноземна валюта за надані послуги.
3. Вивезення давальницької сировини для її переробки підприємством — нерезидентом України
13 березня 200х р. при оформленні вантажної митної декларації на вивезення давальницької сировини резидентом України сплачено митний збір за виконані митні процедури на суму 1 020 грн. Вартість переданої нерезиденту для перероблення давальницької сировини відображено за цінами придбання — 72 400 грн.
14 березня 200х р. оплачені послуги з перероблення давальницької сировини на суму 6 800 дол. США.
27 квітня 200х р. ввезено готову продукцію, митна вартість якої становить 13 300 дол. США. Сплачено ПДВ у розмірі 20% від вартості продукції, що ввозиться на митну територію України.
27 квітня 200х р. оприбутковано продукцію, виготовлену з переробленої сировини за фактичною собівартістю.
Завдання для перевірки знань
1. Які товари є об'єктами оподаткування ПДВ при ввезенні їх на територію України?
2. Що необхідно розуміти під товарообмінними (бартерними) операціями?
3. Які операції належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності?
4. Як оцінюється давальницька сировина, передана для перероблення, та одержана готова продукція після перероблення давальницької сировини?
Питання проблемного характеру
1. Які нормативно-правові акти використовують суб'єкти підприємницька діяльності для роботи на зовнішньому ринку з давальницькою сировиною
2. В яких випадках і на підставі яких документів надається дозвіл на відстрочку ввезення готової продукції, виробленої з давальницької сировини?
Питання для самостійного поглибленого вивчення
1. Яке значення має здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в економіці підприємств?
2. Що являють собою операції з давальницькою сировиною, їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку?
Лекція 6: ОБЛІК ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
План
1. Облік операцій з іноземною валютою.
2. Облік розрахункових операцій.
3. Факторингові операції.
4. Валютні ризики.
Відповідно до законодавчих та нормативних актів України бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться суб'єктами господарської діяльності усіх форм власності у національній грошовій одиниці України — гривні та в її сотих частках — копійках.
Перерахунок іноземних валют до національної здійснюється на дату виконання відповідної фінансово-господарської операції за курсом Національного банку України. Водночас як аналітично-довідкову інформацію можна вести бухгалтерський облік у відповідній іноземній валюті або у клірингових та розрахункових одиницях.
Перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи зобов'язання і позики) з юридичними та фізичними особами, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється на дату виконання операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності.
Бухгалтерський облік грошових коштів у валюті ведеться в журналах-ордерах № 1а «Каса у валюті» та № 2а «Валютні рахунки».
План рахунків бухгалтерського обліку передбачає активні фошові рахунки з обліку наявності та руху валютних коштів. Вони застосовуються підприємствами в міру необхідності та від-оовідно до чинного законодавства України.
Облік операцій з готівкою здійснюється на рахунку 30 «Каса» за субрахункам й:
302 «Каса в іноземній валюті»
в аналітичному розрізі різних іноземних валют.
Розрахункові кошти обліковуються на рахунку 31 «Рахунки в банках» на субрахунках:
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»,
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».
Для відкриття та ведення валютного рахунку за межами України необхідно мати відповідну ліцензію Національного банку України.
Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій виникає співвідношення між грошовими одиницями двох країн, які називають валютним курсом.
На сьогодні необхідність установлення валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним засобом платежу. На іншій території гроші обмінюються на ті, які є законними для цієї території. Правильне визначення валютного курсу має значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах між контрагентами різних країн.
В умовах золотого стандарту рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. Валютний курс міг відхилитися від золотого паритету тільки на величину вартості перевезення золота з однієї країни в іншу. Нині в основі визначення курсів валют закладено співвідношення їхніх купівельних спроможностей. Проте цілий ряд чинників може спричиняти значне відхилення валютних курсів від їх основи. Найвагомішим серед них є зміна попиту і пропозиції іноземної валюти в країні, яка визначається насамперед зміною стану платіжного балансу даної країни.
Зміна валютного курсу може визначатись і неекономічними чинниками — станом політичної ситуації, недовірою до уряду та існуючих державних структур, загостренням соціальних суперечностей, військовими діями, неврожаєм сільськогосподарських культур тощо.
У зв'язку з існуванням у країні валютних обмежень виникає кілька курсів національної валюти — комерційний курс, курс валютної біржі, курс «чорного» ринку, фіксований курс тощо.
Курсова різниця виникає в результаті зміни курсів валют під час ліквідації відкритої валютної позиції або переоцінки. У разі сприятливого розвитку курсу валютна позиція може приводити до позитивної курсової різниці, а за несприятливого — до негативної.
У міжнародній практиці застосовуються так звані угоди купівлі-продажу іноземної валюти на визначений термін. Це угоди, шо укладаються з приводу купівлі чи продажу іноземної валюти для пізнішого розпорядження нею.
Курси термінових угод відхиляються від касового курсу іноземної валюти. Вони вищі або нижчі. Різницю називають репортом (збільшення касового курсу) або депортом (зниження касового курсу). Як ширше поняття застосовується поняття «ставка СВОП».
Основним завданням угод купівлі-продажу валюти на термін є виключення ризику зміни курсу в калькуляції. Тому термінова угода з іноземною валютою є передусім операцією страхування на випадок можливих витрат від коливання курсів.
Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями слід розглядати як систему організації, регулювання та здійснення платежів в іноземній та національній валюті за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають під час здійснення господарюючими суб'єктами України економічної діяльності з іноземними партнерами.
Усі угоди, контракти (за винятком бартерних) під час здійснення експортно-імпортних операцій передбачають переказ грошових коштів. Умови та форми здійснення розрахунків українського підприємства з іноземним попередньо визначаються окремими відповідними статтями зовнішньоекономічного контракту або угоди.
Абсолютно всі умови повинні бути викладені чітко і однозначно, інакше будь-які неточності можуть у наступному викликати збитки, суперечки і навіть розрив контракту.
Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями бувають з платежем відразу або в кредит. Розрахунок з платежем відразу — це сплата повної суми коштів експортеру за товар (роботи, послуги) до моменту переходу права власності на нього або в момент їх переходу у власність імпортера.
Розрахунок у кредит або розрахунок з розстроченням платежу •^ає два різновиди, які відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує:
«комерційний кредит» надається експортером імпортеру;
«авансування» надається імпортером експортеру.
Міжнародна практика показує, що, як правило, експортер надає кредит, так званий «експортний кредит».
Для здійснення розрахунку імпортери часто беруть банківський кредит. Але розрахунки за рахунок коштів банківського кредиту не розглядаються як розстрочка платежу, бо імпортер розраховується наявними в нього коштами, хоч і за рахунок кредиту, отриманого в банку.
Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій експорте. ри віддають перевагу розрахункам з платежем відразу, тому що такі розрахунки дають можливість швидко отримувати і залучати в обіг виручку.
Як правило, міжнародні розрахунки здійснюють банківські установи, але можливо також їх проведення через кредитно-фінансові установи, розрахункові центри, клірингові палати тощо.
Вибираючи банк для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, слід брати до уваги інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками, які супроводжуються наявністю рахунків «лоро» (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) та «ностро» (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках).
За переказ коштів банки стягують «комісійну винагороду» (фіксовану суму коштів або певний відсоток у валюті розрахунку або в перерахунку в національну грошову одиницю). Вона залежить від форми розрахунку, суми переказу, кореспондентських взаємовідносин банків тощо.
Якщо обраний банк має прямі кореспондентські відносини з країною контрагента (експортера, імпортера) або з його банком (а це ідеальний варіант), то це значно зменшить витрати грошових коштів (експортера або імпортера залежно від відповідної умови розрахунку, передбаченої в контракті, угоді) на сплату комісії банку за переказ коштів, оскільки в розрахунковій операції братимуть участь лише два банки.
Коли ж обраний банк використовує для кореспонденції з іншими банками систему СВІФТ (SWIFТ), то можливе швидке проведення розрахунків. СВІФТ — «Товариство міжнародних між-банківських фінансових телекомунікацій» — створено в 1973р. ) Брюсселі. Ця система кореспонденції введена в дію з травня 1977 р і працює за принципом передання стандартних у міжнародній практиці банківських повідомлень через широку мережу комп'ютерів.
До стандартних повідомлень належать:
торговельні перекази;
валютні операції;
банківські перекази;
спеціальні повідомлення тощо.
Міжнародні розрахунки мають, як правило, «документарний характер», тобто здійснюються на основі отримання «фінансові та комерційних документів».
До фінансових документів належать:
вексель;
чек;
платіжні розписки тощо. До комерційних документів належать:
рахунки-фактури;
документи, що підтверджують відвантаження або відправку товарів — коносамент, авіанакладні, транспортні накладні, автодорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи;
документи страхових компаній або їх агентів (вантажі, як правило, страхуються);
документи, що свідчать про походження товарів, вагу, якість;
документи, що свідчать про перетин товаром митного кордону — митні або консульські рахунки, вантажна митна декларація тощо.
Банк, який обслуговує клієнта щодо здійснення розрахунку, перевіряє зміст і комплектування зазначених вище документів згідно з формою розрахунку та передбаченими умовами.
Основними формами міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є:
банківський переказ;
документарне інкасо;
документарний акредитив;
розрахунки по відкритому рахунку;
розрахунки з використанням чеків, векселів. На вибір тієї чи іншої форми розрахунку впливають такі специфічні чинники:
вид товару (наприклад, форми різняться залежно від поставок технічного обладнання, продовольчої групи товарів або медикаментів);
термін поставки;
наявність кредитної угоди;
платоспроможність і ділова репутація контрагента;
характер компромісу між контрагентами;
можливості банків тощо.
Урахувавши специфічність конкретної операції та технічні можливості обраного банку щодо здійснення розрахунку, можна обрати форму, яка буде найсприятливішою. Слід також враховувати чинне національне законодавство, що регламентує форми і терміни проведення міжнародних розрахунків. В Україні це Закон «Про банки і банківську діяльність», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», законодавчі акти та нормативні документи Кабінету міністрів України і Національного банку України щодо проведення міжнародних розрахунків.
Найпоширенішими сьогодні в Україні є такі види розрахунків: банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.
Розглянемо детальніше форми розрахунків, які найчастіше застосовуються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки та переваги для експортерів і імпортерів.
Банківський переказ — це розрахункова операція, яка здійснюється між банками на підставі вказівок підприємства, що переказує кошти. При цьому один банк дає іншому наказ сплатити (зарахувати на рахунок) зазначену кількість грошових коштів бенефіціару за умови подання ним відповідних документів. Переказувач коштів дає інструкції своєму банку про умови сплати переказу. У банківській практиці такий наказ називається платіжним дорученням.
Здійснення банківського переказу з наданням відповідних документів на вже відвантажену продукцію можна зобразити схематично (рис. 6.1).
<1
Імпортер Експортер
3>
Банк імпортера Банк експортера
Рис. 6.1. Схема здійснення розрахунку із застосуванням банківського переказу
1 — передача документів за умовами контракту;
2 — надання вказівки банкові про перерахування коштів;
3 — повідомлення (авізування) банку експортера про надходження коштів;
4 — авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.
За зазначеною формою розрахунку здійснюються:
• авансові платежі (попередня оплата);
• сплата коштів за товарними документами;
• сплата коштів за товар після його отримання;
• сплата коштів за послуги арбітражу;
• сплата коштів за штрафи, вимоги;
• погашення заборгованості за розрахунками;
• сплата коштів за перерозрахунками;
• сплата коштів за векселями, чеками тощо. У кожному контракті мають бути чітко та однозначно визначені умови проведення розрахунку.
Якщо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування), визначаються умови з авансового платежу: сума або його частка в загальному платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.
Якщо контрактом передбачено банківський переказ після відвантаження товару, мають бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.
Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є те, що затримується в часі надходження виручки до експортера.
Інкасова форма розрахунку полягає в тому, що експортер після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг дає вказівку своєму банку — інкасове доручення, в якому повністю і точно викладені всі умови розрахунку (див. зразок — витяг з інкасового доручення): отримати від імпортера або від банку, що його обслуговує, згоду про сплату коштів (акцепт) чи відповідну суму грошових коштів у зазначений у контракті термін.
Якщо за контрактом передбачено документарний акредитив, в ньому має бути визначено таке:
• найменування валюти;
• вид акредитива;
• умови авізування акредитива (якщо він буде відкритий банком, який не є кореспондентом уповноваженого банку, покупець за свій рахунок забезпечить підтвердження акредитива банком — кореспондентом уповноваженого банку);
• цей акредитив підпорядковується «Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів» (редакція 1993 р., публікація Міжнародної торговельної палати № 500);
• термін відкриття акредитива;
• умови відкриття акредитива;
• термін дії акредитива;
• сума акредитива або його частка в загальному платежу;
• умови виконання акредитива;
• термін виконання акредитива;
• штрафні санкції тощо.
Розглянемо схему (рис. 6.3) проведення розрахунку за документарним акредитивом:
<4
Імпортер Експортер
3
9
5
2>
Банк імпортера 6 Банк експортера
7>
Рис. 6.3. Схема здійснення розрахунку із застосуванням документарного акредитива
1 — імпортер доручає своєму банку відкрити акредитив на користь експортера;
2 — авізування банку експортера про відкриття акредитива;
3 — авізування експортера про відкриття акредитива;
4 — відвантаження і транспортування товару;
5 — передання документів про відвантаження товару до банку;
6 — пересилання документів з банку в банк;
7 — сплата коштів за продукцію;
8 — передача документів імпортеру;
9 — акцепт документів.
Викладена схема проведення розрахунку є найпростішою, оскільки в ній беруть участь лише два банки.
За відповідними фінансово-економічними особливостями акредитиви бувають різноманітні, тому їх можна класифікувати за такими ознаками, які можуть додатково зазначатися в контракті або угоді.
Відразу обумовлюється форма акредитива — документарна або грошова. Документарний акредитив — коли виплати обумовлені наданням комерційних і фінансових документів, а грошовий — іменний документ, що містить доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням указаних в ньому умов.
Акредитив, що виставляється, може бути безвідкличний, тобто банк-емітент зобов'язується не змінювати і не анулювати його умови без згоди заінтересованих сторін, або відкличний, умови якого можна змінити чи анулювати в будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. Якщо зазначене обумовлен-ня відсутнє, акредитив вважається безвідкличним. Для експортера сприятливіший безвідкличний акредитив.
Акредитив авізується за повідомленням бенефіціара, і це є обов'язковою умовою акредитива. Як правило, акредитив авізується банком-емітентом через банк країни-експортера, а іноді — через інший банк без зобов'язань з боку авізуючого банку. Цей банк перевіряє справжність акредитива і, як правило, отримує повноваження здійснювати платіж.
Часто застосовуються підтвердження обов'язків банку-емітента іншим банком щодо зобов'язань по акредитиву, тому розрізняють підтверджений і непідтверджений акредитиви. Якщо банк-емітент уповноважує або просить інший банк підтвердити його безвідкличний акредитив, таке підтвердження є твердим зобов'язанням підтверджуючого банку в доповнення до зобов'язань банку-емітента з обов'язкової сплати коштів або акцепту. Слід наголосити, що в міжнародній практиці акредитиви, які відкрив банк-емітент, підтверджує банк-ремітент.
Якщо постачання товару відбувається протягом певного часу відповідними партіями, то можливе застосування поновлювального (револьверного) акредитива, тобто сплата здійснюватиметься за партії відвантажень до повного використання акредитива, а після цього він буде автоматично поновлюватись до попередньої суми, при цьому попередньо встановлюється ліміт відвантажень У зазначений період (місяць, квартал). Поновлювальний акредитив вигідний імпортеру, бо при його використанні зменшуються витрати грошових коштів.
Коли експорт відбувається за допомогою субпостачальників товару або експортну операцію здійснює посередник і є необхідність переказу коштів на інших бенефіціарів (інших експортерів) збо навіть в іншу країну, застосовують перевідний (трансферабельний) акредитив, яким за вказівкою бенефіціара можуть користуватися повністю або частково інші бенефіціари в країні останнього чи іншій країні (одна або кілька осіб). Але трансферабельний акредитив може бути переведений не більше одного разу.
Залежно від наявності чи відсутності валютного покриття, яке банк-емітент попередньо передає в розпорядження банку-ремітента, розрізняють покриті і непокриті акредитиви.
До нових форм покриття акредитивів належать депозитні і блоковані рахунки, страхові депозити тощо. У сучасних умовах мають перевагу непокриті акредитиви.
Акредитивна форма розрахунків найскладніша і найдорожча. За виконання операцій, пов'язаних з акредитивом, — авізування, підтвердження, перевірку документів, сплату коштів тощо — банки беруть додаткову комісійну винагороду.
Розрахунки за відкритим рахунком використовуються за ви. конане покупцеві замовлення або, в разі подання документів, за виконані роботи, послуги чи поставлені товари. При цьому продавець відвантажує товар або виконує роботи і надсилає на його | адресу товаросупровідні документи чи акти про виконання робіт, нараховуючи суму заборгованості, тобто це здійснюється на підставі комерційного (товарного) кредиту, а в обумовлений контрактом термін покупець погашає свою заборгованість за відкритим рахунком.
Цей механізм (рис. 6.4) схематично можна подати так:
<1
Імпортер Експортер