Экзамен СТО

і т.п.), яка повинна бути виготовлена за одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік). Норма вироблення визначається розподілом тривалості робочого часу на норму часу для виробництва одиниці продукції.

Норма часу на обслуговування встановлюється розрахунковим шляхом і визначається регламентом роботи устаткування (норматив режиму роботи устаткування).

Норма обслуговування – це кількість об'єктів (одиниць устаткування, число виробничих приміщень або число робітників – основних), яку може обслужити один робітник або група робітників (бригада) протягом робочої зміни.

Норматив чисельності – це наперед встановлена розрахунковим шляхом норма числа робітників певного професіонально-кваліфікаційного складу для виконання конкретних робіт, переважно нестабільних по характеру.

Норматив керованості – наперед встановлена чисельність працівників, що безпосередньо підкоряються одному керівнику.

70. Трудові показники

До трудових показників відносяться:

1)продуктивність праці;

2)вироблення;

3)трудомісткість виробничої програми;

4)трудомісткість одиниць продукції;

5)чисельність і склад персоналу;

6)фонд заробітної плати;

7)фонд оплати праці;

8)фонд споживання;

9)середня заробітна платня.

Продуктивність праці пов'язана з нормою вироблення і нормою часу – виробництва фізичного обсягу продукції або робіт.

Норми обслуговування і нормативи чисельності пов'язані з трудомісткістю робіт. Трудомісткість одиниці продукції складає основу формування чисельності і складу персоналу, і безпосередньо пов'язана з нормуванням праці і формуванням його оплати.

71. Методи нормування праці

У практиці нормування праці за допомогою аналітичного методу встановлюються науково обґрунтовані і оптимальні норми праці, які, як правило, є прогресивними. На основі досвідчено-статистичного (сумарного) методу встановлюються досвідченостатистичні норми, що не є прогресивними, але через простоту розрахунку що мають в практиці широке застосування.

Аналітично-дослідницький метод нормування праці застосовується в масовому і серійному виробництві. Основні етапи встановлення норм цим методом: розчленовування виробничого процесу на операції; вивчення і аналіз операцій по складових елементах; встановлення найраціональнішого порядку виконання операцій; розрахунок норм на операцію на основі хронометражних спостережень і фотографій робочого дня; упровадження технічно обґрунтованих норм часу, норм вироблення, норм обслуговування і ін.

Аналітично-розрахунковий метод застосовується, в основному, в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Метод аналогій припускає при розрахунку норм робочого часу враховувати витрати часу по аналогічних операціях або роботах.

Вивчення робочого дня по фото-спостереженнях проводиться за допомогою фотографії робочого дня (ФРД). ФРД – це процес вивчення і вимірювання всіх без виключення витрат робочого часу впродовж робочої зміни або її частини. Він застосовується для розрахунку норм і нормативів підготовчо-завершального часу, часу на

61

технічне обслуговування робочого місця, часу на організаційне обслуговування робочого місця, часу на відпочинок і особисті потреби; вивчення передового досвіду роботи з метою його розповсюдження; виявлення втрат робочого часу протягом робочого дня і визначення резервів зростання продуктивності праці.

Різновидами ФРД є індивідуальні, групові, бригадні і само-фотографії; безперервні і маршрутні, цифрові, графічні, фото-кінозйомки, соціограми.

Хронометраж – це процес вивчення витрат часу на виконання елементів основного і допоміжного часу операції, що циклічно повторюються. Він застосовується для встановлення тривалості оперативного часу і для отримання необхідних даних, використовуваних при розробці нормативних матеріалів і при розрахунку технічно обґрунтованих норм.

72. Умови праці і чинники, їх визначаючі

Умови праці є сукупністю елементів виробничого процесу, оточуючої (виробничої) середовища, зовнішнього оформлення робочого місця і відношення працівника до виконуваної роботи, які, роздільно або в сукупності, роблять вплив на функціональний стан організму людини в процесі праці, його здоров'я, працездатність, задоволеність працею, тривалість життя, відтворення робочої сили, всебічний розвиток фізичних, духовних і творчих сил і, внаслідок цього, на ефективність праці і результати трудової діяльності.

Умови праці формуються під впливом сукупності взаємозв'язаних чинників – соціально-економічних, техніко-організаційних і природно–природних.

До соціально-економічних відносяться соціально-політичні, економічні, нормативно–правові, соціально–психологічні чинники.

Техніко–організаційні чинники – це засоби праці, предмети праці, технологічні процеси, організація виробництва і праці, способи транспортування сировини, продукції і т.п.

Група природних чинників – географічних, кліматичних, геологічних, біологічних

– має свої особливості. Ці чинники впливають практично постійно (і позитивно, і негативно).

73. Продуктивність праці

У економічній теорії і практиці існують два напрями у використовуванні трудових ресурсів і робочої сили: інтенсивне, що передбачає скорочення витрат на одиницю продукції, і екстенсивне, характеризується залученням до праці осіб, ще не зайнятих в національному виробництві або з якихось причин тимчасово не працюючих, або збільшенням бюджету робочого часу.

З погляду як окремого виробництва, так і суспільства, доцільно розвивати інтенсивний напрям використовування ресурсів праці, який характеризує продуктивність праці.

Продуктивність праці виражає ступінь ефективності трудових витрат людини у виробництві матеріальних благ або здатність праці створювати в одиницю часу більшу або меншу кількість продукції.

Інтенсивність праці характеризується величиною продуктивних витрат робочої сили в одиницю часу, тобто витратами праці в одиницю робочого часу. Тому інтенсивніший робочий день утілюється в більшій кількості продукції, ніж менш інтенсивний день тієї ж тривалості.

Отже, зростання продуктивності праці залежить як від рівня розвитку продуктивної сили праці, так і від кількості витраченої праці.

ПП = рівень розвитку виробничої сили праці – ступінь інтенсивності праці.

62

74. Показники продуктивності праці

Упрактиці економічної діяльності для планування, обліку і аналізу продуктивності

іефективності праці використовується певна система показників, яка передбачає вимірювання продуктивності праці на робочих місцях, в трудових колективах на підприємствах, в окремих галузях виробництва, а також в масштабі всієї економіки або народного господарства країни.

Угалузях економіки, на підприємствах, в трудових колективах, на робочих місцях показниками продуктивності праці є вироблення (B) і трудомісткість (Q).

Вироблення характеризує об'єм виробленої продукції в одиницю часу:

B V ,

T

де B – вироблення, V – об'єм виробленої продукції, T – робочий час. Трудомісткість є витратами робочого часу на виробництво одиниці продукції:

Q T .

V

Вироблення і трудомісткість взаємозв'язані і знаходяться в зворотній залежності між собою: при зниженні трудомісткості вироблення збільшується, а при підвищенні вироблення трудомісткість знижується.

Три основні методи визначення вироблення: натуральний (розраховується за об'ємом виробництва у фізичних одиницях: метри, штуки, тонни, кілограми і т.д.); трудовий (використовується норми трудових витрат); вартісної (розраховують вироблення за обсягом виробництва продукції, вираженому в грошовому вимірюванні, в грн.).

Наявність різних способів (методів) визначення обсягів виробництва для вимірювання вироблення свідчить про те, що вартісний метод може істотно спотворювати істинне положення в оцінці продуктивності праці.

75. Чинники і резерви зростання продуктивності праці

Продуктивність праці (ПП) – ступінь ефективності трудових витрат людини у виробництві матеріальних благ.

Чинники ПП:

1)матеріально-технічні – створення, освоєння і упровадження нової техніки; освоєння і застосування прогресивних технологій; підтримка конкурентоспроможності;

2)організаційно-економічні – перебудова виробництва під вимоги ринку; вдосконалення організації виробництва; упровадження НОТ, підвищення якості продукції;

3)економіко-правові – матеріальні, адміністративні і методичні передумови для підвищення продуктивності праці на всіх рівнях;

4)матеріально стимулюючі – підвищення рівня тарифної ставки; вдосконалення системи оплати праці;

5)соціально-психологічні – характеризуються природними і суспільними умовами,

вяких трудяться працівники підприємства;

Резерви зростання ПП – невикористані реальні можливості економії витрат живої

іупредметненої праці. Резерви по рівню їх виникнення:

1)загальнодержавні – пов'язані з раціональним розміщенням виробництва по території країни, станом зайнятості населення;

2)регіональні – оптимальне використовування продуктивних сил регіону;

3)міжгалузеві – поліпшення міжгалузевих зв'язків, транспортних потоків

продукції;

4)галузеві – спеціалізація і кооперація підприємств усередині конкретної галузі;

63

5) внутрішньовиробничі резерви – недоліки у використанні на підприємстві сировини, матеріалів.

76. Організація праці

Раціонально і ефективно організована праця є провідним чинником зростання його продуктивності і зниження витрат виробництва, що складає основу забезпечення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів ринкової економіки. Перетворення економіки на ринкові принципи вимагає створення адекватних прогресивним ринковим відносинам соціально-трудових відносин. Організація праці – це один із засобів рішення вказаної проблеми.

Організація праці – це конкретні форми і методи з'єднання людей і техніки в процесі праці з метою досягнення корисного ефекту трудової діяльності.

Елементи змісту організації праці:

–підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників;

–психофізіологічні умови праці, санітарно-гігієнічні, естетичні, соціальнопсихологічні;

–розподіл праці;

–кооперація праці;

–обслуговування робочих місць;

–виховання дисципліни;

–встановлення обґрунтованих норм.

Кожному досягнутому рівню техніки і технології виробництва відповідають свої форми організації праці.

Задачі організації праці:

–економічні (підвищення продуктивності праці, економія всіх ресурсів, підвищення якості);

–психофізіологічні (економія життєвої енергії, створення сприятливих умов для роботи, зниження навантажень);

–соціальні задачі (висока дисципліна праці, престижність праці, змістовність). Організація праці тісно взаємозв'язана з організацією виробництва і є її складовою

частиною.

Організація виробництва охоплює весь процес випуску продукції і вимагає раціонального використання знарядь виробництва, сировини, матеріалів і т.п.

64

ГЛОСАРІЙ

Безробiття — наявнiсть значної кiлькостi населення, яке не знаходить застосування своїй працi.

Безстроковий трудовий договiр — звичайна трудова угода в межах дiї нормтрудового права мiж роботодавцемi найманим працiвником, в якiй не зазначається строк дiї та укладається з додержанням загальних положень, викладених в законодавствi.

Випробування при прийняттi на роботу — встановлений сторонами трудового договору, в межах чинного законодавства України, термiн, протягом якого перевiряється вiдповiднiсть квалiфiкацiї працiвника займанiй посадi.

Вихiдна допомога — грошова сума, що виплачується працівникові в передбачених закономвипадках роботодавцемпри звільненні його з роботи.

Вiдгул — вiдпочинок, який надається працiвниковi як компенсація за роботу в неробочий час.

Вiдпустка — найтривалiший вид часу вiдпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звiльнення роботодавцем працiвника вiд виконання трудових обов’язкiв протягом встановленої закономабо за угодою сторiн кiлькостi календарних днiв iз збереженнямза ниммiсця роботи на цей перiод.

Вiдсторонення вiд роботи — тимчасове недопущення адмiнiстрацiєю працiвника до виконання нимсвоїх функцiональних обов’язкiв iз збереженняммiсця роботи, як правило, з одночасним зупиненнямоплати працi у випадках, передбачених чинними нормативно&правовими актами (при появi на роботi у нетверезому станi, наркотичному чи iншому сп’янiннi (вiдсутнiсть на роботi за вимогою правоохоронних та iнших уповноважених органiв, при хворобi, небезпечнiй для оточуючих та iн.).

Внутрiшнiй трудовий розпорядок — спецiальний порядок, який встановлюється всерединi пiдприємства, органiзацiї (де виконує функцiональнi обов’язки працiвник) i який включає особливостi взаємовiдносин працiвника i роботодавця, а також взаємовiдносини мiж працiвниками у процесi працi.

Гарантiї трудових прав працiвникiв — система встановлених законодавством заходiв щодо врегулювання питань, що пов’язанi з порушеннямтрудового законодавства й вирішенням трудових спорiв робiтникiв i службовцiв, направлених на захист їхнiх трудових прав.

Гарантiйнi виплати — передбаченi закономсуми грошових виплат, якi провадяться з метою запобiгання втрат у заробiтку працiвника за час, коли вiн з поважних причин фактично був звільнений вiд виконання трудових обов’язкiв на постiйному робочому мiсцi.

Державна служба зайнятостi — державний орган, створений для реалiзацiї полiтики зайнятостi населення, професiйної орiєнтацiї, пiдготовки i перепiдготовки, працевлаштування та соцiальної пiдтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається КабiнетомМiнiстрiв України.

Дискримінація — будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших групп. На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема дискримінації в трудових та тісно пов’язаних з ними відносинах набуває не лише все більшої актуальності, але й нових форм та різновидів. Так, якщо ще десять років тому найбільш поширеною була трудова дискимінація щодо жінок та інвалідів, то сьогодні на перший план виходить дискримінація за віком. Водночас, у сфері праці з’являються нові різновиди дискримінації: за станом здоров’я (особливо, щодо осіб, хворих на СНІД), способом життя, сексуальною орієнтацією, і навіть політичними переконаннями.

65

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть — вид юридичної вiдповiдальностi, що полягає в обов’язку працiвника, який здiйснив дисциплiнарний проступок, нести вiдповiдальнiсть за свої протиправні дiї в межах встановлених трудовимзаконодавствомстягнень.

Дисциплiнарне стягнення — передбачена законом, дисциплiнарними статутами чи положеннями про дисциплiну мiра впливу, яка застосовується спецiально уповноважениморганомза порушення трудової дисциплiни.

Дисциплiнарний проступок — протиправне винне невиконання або неналежне виконання працiвником покладених на нього законодавством, колективнимi трудовим договоромчи контрактом трудових обов’язкiв, вчинене шляхомдiї або бездiяльностi.

Догана — вид стягнення, який є дисциплiнарнимзаходомособистого немайнового характеру i полягає у негативнiй оцiнцi та засудженнi поведiнки працiвника в трудовому колективi.

Додаткова заробiтна плата — винагорода за працю понад установленi норми, за трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливі умови працi.

Зайнятiсть — дiяльнiсть громадян, пов’язана iз задоволенням особистих i суспiльних потреб, яка не суперечить законодавству i, як правило, приносить їмдохiд у грошовiй або iншiй формi.

Заохочення — публiчне визнання заслуг працiвникiв i надання їм переваг у зв’язку з досягнутими успiхами в роботi.

Заохочувальнi виплати — винагорода за пiдсумками роботи за рiк, премiї за спецiальними системами i положеннями та iншi грошовi й матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинного законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними актами норми.

Заробiтна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовимдоговоромвласник або уповноважений ниморган виплачує працiвниковi за виконану нимроботу.

Звiльнення — органiзацiйний захiд, пов’язаний з розiрванням з працiвником трудових правовiдносин.

Змiст трудового договору — сукупнiсть визначених законодавствомi сторонами умов, якi встановлюють взаємнi права й обов’язки сторiн.

Iнвалiд — особа зi стiйким розладом функцiй органiзму, спричиненим захворюванням, у результатi травми або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдiяльностi, до потреби в соцiальнiй допомозi й захистi.

Iндивiдуальнi трудовi спори — не врегульованi розбiжностi мiж окремим працiвником i роботодавцем з питань застосування законодавчих та iнших нормативно– правових актiв про працю, або змiни умов трудового договору, iнших угод про працю та переданих на розгляд компетентних з вирiшення спорiв органiв вiдповiдно до чинного законодавства.

Квалiфiкацiя — рiвень теоретичних i практичних знань та навичок за вiдповiдною професiєю та спецiальнiстю, який вiдповiдає тарифному розряду, класу, категорiї, науковому ступеню тощо.

Колективна угода — строковий нормативно–правовий акт, який укладається на окремих пiдприємствах, в установах, органiзацiях мiж об’єднаннями власникiв (пiдприємцiв) та об’єднаннями профспiлок або iншими уповноваженими трудящими органами, на державному, галузевому та регiональному рiвнях стосовно встановлення основних засад i загальних принципiв регулювання вiдносин у сферi трудового права, а також соціально–економiчних iнтересiв працiвникiв i власникiв, створюючи тим самим основу для розроблення й укладення колективних договорiв.

Колективний договiр — письмова угода про соцiальне партнерство, яка укладається мiж власником пiдприємства або уповноваженою ним особою, з одного боку, та трудовим колективом через профспiлки чи iншi уповноваженi ними органи, з другого боку, стосовно врегулювання виробничих, трудових i соціально–економiчних вiдносин,

66

що потребують додаткової регламентацiї порiвняно з чинним законодавством i яка має обмежену сферу дiї. Колективний договiр як iнститут трудового права — система правових норм, якi регулюють трудовi й соціально–економiчнi вiдносини мiж власником i найманими працiвниками або їх уповноваженими. Колективний договiр як локальний нормативно–правовий акт — це комплекс нормативних положень i колективно– договiрних зобов’язань, спрямованих на регулювання трудових, соціально–економiчних i організаційно–управлiнських вiдносин, що складаються на пiдприємствах, в установах, органiзацiях (незалежно від форми власностi господарювання та кiлькостi працiвникiв), якi мають право юридичної особи i використовують найману працю.

Колективнi трудовi спори (конфлiкти) — розбiжностi, що виникли мiж

сторонами соціально–трудових вiдносин стосовно: встановлення нових або змiни iснуючих соціально–економiчних умов працi та виробничого побуту; укладення чи змiни колективного договору; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Компенсацiйнi виплати — суми, якi виплачуються працівникам зверх заробiтної плати для компенсацiї пiдвищених витрат, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язкiв.

Конвенцiя — правовий акт, який набирає сили мiжнародного зобов’язання пiсля ратифiкацiї її не менш як двома країнами – членами Мiжнародної органiзацiї працi.

Контроль — це дiяльнiсть спецiальних органiв i посадових осiб, якi згiдно з чинним законодавством перевiряють дотримання законодавства про працю як на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, що безпосередньо їм пiдпорядковуються, так i на тих, якi не перебувають у їх безпосередньому вiданнi, з правом втручання у внутрішньо-господарську дiяльнiсть.

Локаут (англ. lock out – замикати двері перед ким-небудь) — тимчасова зупинка роботи (або істотне скорочення обсягів виробництва) підприємства працедавцем з припиненням виплати зарплати, з метою надання тиску на працівників (аналог страйку, але з боку працедавця, а не працівників). Крайньою формою локауту є колективне звільнення за ініціативою працедавця у зв'язку з трудовою суперечкою і оголошенням страйку, а також ліквідацією (реорганізацією) підприємства, представництва або філіалу

Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвника — вид юридичної вiдповiдальностi, що полягає в обов’язку робiтника або службовця вiдшкодувати в установленому законом порядку i розмiрах пряму дiйсну шкоду, заподiяну пiдприємству (установi, органiзацiї), на якому вiн працює, його протиправнимi винним невиконанням чи неналежним виконаннямсвоїх трудових обов’язкiв.

Мiжнародно–правове регулювання працi — регламентування з допомогою мiжнародних угод (договорiв) та iнших мiжнародно–правових засобiв питань, пов’язаних iз застосуванням найманої працi, покращання її умов, охороною працi, захистом iндивiдуальних i колективних iнтересiв працiвникiв.

Мiнiмальна заробiтна плата — законодавчо встановлений розмiр оплати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не можуть провадитися виплати за виконану працiвником мiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).

Нагляд за охороною працi — особлива правова форма правозастосовної дiяльностi шляхом реалiзацiї захисної функцiї по додержанню законностi в трудових правовiдносинах, відповідності дiй роботодавця приписам трудового законодавства.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Нацiональна служба посередництва i примирення — державна структура, що створюється ПрезидентомУкраїни та формується з висококвалiфiкованих експертiв i фахiвцiв з питань вирiшення колективних трудових спорiв i має свої вiддiлення в Автономнiй Республiцi Крим i областях.

Невiдповiднiстьзайманiй посадi — нездатнiсть працiвника внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї чи стану здоров’я належним чином виконувати свої функцiональнi обов’язки,

67

зазначенi у трудовому договорi чи контрактi. Цi причини не залежать вiд волi працiвника, є об’єктивними i не можуть бути поставленi йому за провину.

Ненормований робочий день — особливий режим робочого часу, який встановлюється для керiвникiв, спецiалiстiв, державних службовцiв та осiб, праця яких за характером виконуваних ними функцiй не завжди може бути обмеженою нормальною тривалiстю робочого дня, не пiддається точному облiку внаслiдок специфiки режиму роботи, а також для осiб, робочий час яких у зв’язку з особливостями органiзацiї їх працi розподiляється ними на свiй розсуд.

Неповний робочий час — законодавче зменшення загально встановленої норми робочого часу з оплатою працi, що пропорцiйна вiдпрацьованому перiоду, або залежно вiд фактичного виробiтку.

Норма обслуговування — показник, з допомогою якого встановлюється кiлькiсть одиниць обладнання, виробничих об’єктiв (механiзмiв, установок тощо), наявних у сферi виробничого впливу окремих працiвникiв або колективу.

Норма часу — необхiдна затрата часу на виготовлення одиницi продукцiї. Норматив чисельностi — показник, що визначає число (кiлькiсть) працiвникiв

вiдповiдної квалiфiкацiї, необхiдних для виконання конкретної роботи за встановлений час.

Нормативи по працi — обов’язковi науково–технiчнi вказiвки, призначенi для полегшення розрахунку прогресивних технiчно обґрунтованих норм працi (норм часу, виробiтку, обслуговування).

Нормативи часу — вихiднi розрахункових величин часу на виконання окремих елементiв нормованих операцiй.

Облiк робочого часу — виявлення i фiксацiя виходiв на роботу, отримання даних про фактично вiдпрацьований час кожним працiвником.

Обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть — обов’язок працiвника покрити заподiяну пiдприємству шкоду у розмiрi прямої дiйсної шкоди, але не бiльше свого середньомiсячного заробiтку.

Органiзацiя охорони працi — планування та реалiзацiя власником (у тому числi через спецiально створенi служби й органи з охорони працi) системи органiзацiйних, технiчних, санiтарно–гiгiєнiчних та iнших заходiв, спрямованих на забезпечення здорових i безпечних умов працi з установленням вiдповiдного нагляду та контролю.

Основна заробiтна плата — винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуговування, посадовi обов’язки), яка встановлюється у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв i посадових окладiв для службовцiв.

Особи зi зниженою працездатнiстю — iнвалiди, громадяни похилого вiку та iншi особи, якi внаслiдок iнвалiдностi, пенсійного вiку, травми чи професiйного захворювання пiд час виконання трудових обов’язкiв частково втратили працездатнiсть i не можуть конкурувати на ринку працi з iншими працiвниками.

Оформлення трудового договору — процедура внесення власником або уповноваженим на те органому строки, встановленi законодавством, точних вiдомостей про працiвника, його посаду, спецiальнiсть, квалiфiкацiю, строки договору та iнше в документи, що мають правове значення.

Охорона працi — система правових, соціально–економiчних, організаційно– технiчних i лiкувально–профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоров’я i працездатностi людини у процесi працi.

Переведення на iншу роботу — доручення працiвниковi виконання роботи, не передбаченої в умовах трудового договору, тобто такої, яка не вiдповiдає його спецiальностi, квалiфiкацiї, посадi, або роботи, при виконаннi якої змiнюється розмiр заробiтної плати, мiсцевiсть та iншi iстотнi умови працi.

68

Пiдсумований облiк робочого часу — фiксацiя робочого часу при режимi працi, коли тривалiсть щоденної роботи (робочої змiни) може вiдхилитися в певних межах вiд норми робочого дня, однак ця норма дотримується в середньому за певний перiод (календарний мiсяць, квартал, розрахунковий рiк).

Пiдходящою вважається робота, що вiдповiдає освiтi, професiї (спецiальностi), квалiфiкацiї працiвника i надається в тiй мiсцевостi, де вiн проживає.

Повна матерiальна вiдповiдальнiсть — обов’язок працiвника покрити заподiяну шкоду в межах повного розмiру вартостi матерiальних цiнностей.

Порушення трудової дисциплiни — невиконання або виконання не на належному рiвнi з вини працiвника покладених на нього трудових обов’язкiв.

Порядок укладення трудового договору — встановлена чинним законодавством процедура пiдписання та оформлення трудового договору.

Правила внутрiшнього трудового розпорядку — локальний нормативно– правовий акт, який встановлює порядок виникнення, iснування чи припинення трудових вiдносин мiж працiвниками i власником або уповноваженим ним органомi окреслює їх повноваження на конкретному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

Працевлаштування — система заходiв, спрямованих на забезпечення трудової зайнятостi населення, включаючи сприяння в пiдшукуваннi необхiдної роботи, допомогу з перенавчання та влаштування на роботу, що здiйснюються, як правило, державними органами, а також недержавними органiзацiями на основi лiцензування.

Принципи трудового права — вираженi в законодавствi про працю вихiднi основи, керiвнi положення, що характеризують найсуттєвiшi риси його змiсту i внутрiшню єднiсть правового регулювання суспiльних правовiдносин у сферi працi, а також визначають загальну спрямованiсть трудового права.

Прогул — вiдсутнiсть працiвника без поважних причин на роботi протягом робочого дня або залишення роботи без попередження власника чи безпосереднього керiвника бiльш як на три години (безперервно чи сумарно).

Простiй — зупинення роботи, спричинене вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, необхiдних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами.

Професiйнi спiлки — масовi громадськi органiзацiї працюючих робiтникiв, службовцiв та осiб, що навчаються в спецiальних i вищих закладах освiти, незалежно вiд статi, раси, національності та релiгiйних переконань, створенi на добровiльнiй основi з метою захисту матерiальних iнтересiв i прав працiвникiв i покращання умов їхньої працi.

Професiя — широка сфера трудової дiяльностi, що вiдображає галузевий або родовий подiл працi, в якiй працiвник може застосовувати свої трудовi здiбностi вiдповiдно до наявних у нього знань, навичок i вмiнь.

Реабiлiтацiя та адаптацiя iнвалiда — комплекс заходiв, спрямованих на вiдновлення здоров’я i здiбностей iнвалiда та створення йому необхiдних умов i рiвних можливостей в усiх сферах життєдiяльностi.

Режим роботи — розподiл часу працi й вiдпочинку працiвникiв на пiдприємствi, в установi, органiзацiї протягом доби чи іншого календарного перiоду та встановлений порядок органiзацiї роботи пiдприємства.

Режим робочого часу — закрiплений, як правило, локальними нормативними актами i обов’язковий для працiвникiв окремого пiдприємства порядок розподiлу норми робочого часу в межах рiзних календарних перiодiв.

Роботодавець — власник чи адмiнiстрацiя юридичної особи або фiзична особа, що перебуває в трудових правовiдносинах з працiвником, якому вiн надає роботу, на пiдставi трудового договору, контракту чи iншого юридичного факту (складу).

Робочий час — вiдрiзок календарного часу, протягом якого працiвник вiдповiдно до законодавства, колективного договору, угоди про працю, правил внутрiшнього

69

трудового розпорядку i графiка роботи повинен перебувати у визначеному йому мiсцi й виконувати роботу, що йому доручено.

Розiрвання трудового договору — вольове iнiцiативне припинення договору у визначеному законодавством порядку однiєю iз сторiн трудових вiдносин чи третьою особою.

Сезонними роботами вважаються тi, якi через природнi та клiматичнi умови виконуються не весь рiк, а протягом певного перiоду (сезону), але не бiльше 6 мiсяцiв.

Система оплати працi — спосiб нарахування розмiрiв винагороди, належної виплати працівникам вiдповiдно до витрат їх працi, її якiсних i кiлькiсних показникiв, а в окремих випадках — кiнцевих результатiв.

Службове вiдрядження — поїздка працiвника за розпорядженням керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї на певний строк в iншу мiсцевiсть для виконання службового доручення поза мiсцем його основної роботи.

Соцiальне партнерство — добровiльна, основана на незалежностi та рiвноправностi сторiн, тiсна взаємодiя (дiалог, переговори) об’єднань працiвникiв, пiдприємцiв, а в окремих випадках i держави в ходi розроблення, прийняття, змiни та застосування соціально–трудових норм.

Спецiальнiсть — частина трудової дiяльностi в межах певної професiї, що найбiльш глибоко та всебiчно опанована працiвником.

Статути (Положення) про дисциплiну — нормативнi акти, що регулюють порядок дисциплiнарної вiдповiдальностi працівників окремих галузей економiки, за умовами роботи яких порушення дисциплiни може призвести до особливо тяжких наслiдкiв.

Страйк — тимчасове колективне добровiльне припинення роботи (невихiд на роботу, невиконання своїх трудових обов’язкiв) працiвниками пiдприємства, установи, органiзацiї (структурного пiдроздiлу) з метою вирiшення колективного трудового спору (конфлiкту).

Сумiсництво — зайняття працiвником крім основної ще й іншої платної посади або виконання iншої регулярно оплачуваної роботи пiсля завершення основної.

Сумiщенням професiй (посад) вважається одночасне виконання роботи з кiлькох професiй (спецiальностей) на одному й тому ж пiдприємствi чи в органiзацiї протягом робочого дня нормальної тривалостi.

Тарифна система — сукупнiсть визначених державою й тарифними угодами нормативiв, що встановлюються для органiзацiї i планування оплати працi (залежно вiд її iнтенсивностi, складності та умов працi); тарифiкацiї робiт; присвоєння розрядiв робiтникам, призначення на посади i регламентацiї працi службовцiв.

Тарифна сiтка — шкала, що визначає спiввiдношення в оплатi працi рiзних груп працiвникiв залежно вiд їх квалiфiкацiї.

Тарифна ставка — розмiр оплати працi певної складностi на рiзних видах робiт за одиницю часу (година, день, мiсяць) залежно вiд квалiфiкацiйного розряду працiвника.

Трудова дисциплiна — сукупнiсть правових норм, що регулюють внутрiшнiй трудовий розпорядок i встановлюють повноваження сторiн трудового договору, а також передбачають заохочення за успiхи в роботi та вiдповiдальнiсть за умисне невиконання трудових обов’язкiв.

Трудова книжка — основний документ, який характеризує трудову дiяльнiсть робiтникiв i службовцiв i за яким визначається трудовий стаж працiвника при виходi на пенсiю.

Трудова функцiя — робота, яку виконуватиме працiвник, коло його повноважень i обов’язкiв. Трудова функцiя службовцiв визначається найменуванням посад, якi передбаченi структурою i штатним розкладом державного органу чи пiдприємства, установи, органiзацiї.

70