08_lk_ei

41

Системне програмне забезпечення – це ПЗ, що в принципі забезпечує роботу комп'ютера. Крім операційних систем, іншими прикладами є антивірусні програми, комунікаційні програми та драйвери принтерів. Без системного програмного забезпечення комп'ютер працювати не буде.

Операційна система (ОС) – це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Головні функції ОС:

–Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (ввід і вивід даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

–Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

–Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

–Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

–Керування доступом до даних енергозалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

–Забезпечення користувацького інтерфейсу.

–Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів. Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та

базового набору прикладного програмного забезпечення.

Поняття операційної системи напряму пов'язане з такими поняттями, як:

–Файл – іменований впорядкований набір даних на пристрої зберігання інформації; операційна система забезпечує організацію файлів в файлові системи.

–Файлова система – набір файлів (можливо порожній), організованих за наперед визначеними правилами. Якщо організація файлів в файлову систему відбувається з використанням каталогів, то така файлова система називається ієрархічною.

–Програма – файл, що містить набір інструкцій для виконання. В якості виконавця інструкцій програми можуть виступати:

а) центральний процесор – якщо програма містить машинний код (звичайно отримують шляхом компіляції вихідного тексту програми, написаного однією з компільованих мов);

б) інтерпретатор – інша програма, яка забезпечує розпізнавання і виконання інструкцій (в окремих випадках інтерпретатор також називають віртуальною машиною).

–Задача – програма в процесі виконання (в термінології операційних систем UNIX використовують термін "процес").

43

система постачання. До цього типу відносяться також відомче ПЗ підприємств малого бізнесу, а також окремі підрозділи великого підприємства (Керування транспортними витратами, служба IT підтримки).

–Програмне забезпечення інфраструктури підприємства. Забезпечує загальні потреби у підтримці ПЗ підприємств. Це бази даних, сервери електронної пошти, керування мережею та безпекою.

–Програмне забезпечення інформаційного робітника. Обслуговує потреби індивідуальних користувачів у створенні та керуванні інформацією. Це, як правило, керування часом, ресурсами, документацією, наприклад, текстові редактори, електронні таблиці, програми-клієнти для електронної пошти та блогів, персональні інформаційні системи та медіа редактори.

–Програмне забезпечення для доступу до змісту. Використовується для доступу до тих чи інших програм або ресурсів без їх редагування (може включати й функцію редагування). Призначено для груп та індивідуальних користувачів цифрового контенту. Це, наприклад, медіаплеєри, веб-браузери, допоміжні браузери та інше.

–Освітнє програмне забезпечення за змістом близько до ПЗ для медіа та розваг, але на відміну від нього має чіткі вимоги по тестуванню знань користувача та відслідковуванню прогресу у вивченні того чи іншого матеріалу. Багато освітніх програм включають функції спільного користування та багатостороннього співробітництва.

–Імітаційні програми. Використовуються для симуляції фізичних або абстрактних систем у наукових, освітніх або інших цілях.

–Інструментальні програмні засоби у галузі медіа. Забезпечують потреби користувачів, що виробляють друковані або електронні медіа ресурси для інших споживачів, на комерційних або освітніх засадах. Це програми поліграфічної обробки, верстання, обробки мультимедіа, редактори HTML, редактори цифрової анімації, цифрового звуку та інше.

–Прикладні програми для проектування та конструювання. Використовуються при розробці апаратного («залізо») і програмного забезпечення. Охоплюють автоматизований дизайн (computer aided design – CAD), автоматизоване проектування (computer aided engineering – CAE), редагування та компіляцію мов програмування, програми інтегрованих середовищ розробки (Integrated Development Environments), інтерфейси для прикладного програмування (Application Programmer Interfaces).

3.2.4 Інструментальне ПЗ

Інструментальне ПЗ – програмне забезпечення, призначене для використання в ході проектування, розробки і супроводу програм.

Ці засоби служать для розроблення програм. Команди, що виконуються процесором, надходять у машинному коді. Кожна команда при цьому має вигляд послідовності нулів і одиниць. Писати програми машинною мовою

44

незручно, а їх надійність низька. Тому програми розробляють мовою, зрозумілою людині (інструментальна мова), після чого спеціальною програмою (транслятором) текст програми перекладається на машинний код (транслюється).

Інструментальні мови поділяють па мови низького рівня (близькі до машинної мови) та мови високого рівня (близькі до мови людини). До мов низького рівня належать асемблери, а високою - Visual BASIC, C++, Delphi, мови баз даних тощо.

Транслятори бувають двох типів: інтерпретатори і компілятори. Інтерпретатор читає один оператор програми, аналізує його в контексті вже працюючої програми і потім його виконує, після чого переходить до оброблення наступного оператора. Компілятор спочатку читає, аналізує та перекладає на машинний код усю програму, і тільки після завершення всієї трансляції ця програма виконується.

Оскільки при інтерпретації програма виконується частинами, на комп'ютерах з малою оперативною пам'яттю можна виконати, хоча і повільно, досить великі програми. Компілятори під час аналізу всієї програми оптимізують її. З цієї причини, а також завдяки тому, що програма читається в оперативну пам'ять відразу вся, при компіляції вона виконується швидше, ніж при інтерпретації.

Систему програмування, крім транслятора, складають текстовий редактор, компонувальник, виконавча система, бібліотека стандартних програм, налагоджувач, засоби автоматизації програмування (дизайнери, майстри). Прикладами таких систем є Delphi, Visual BASIC, Visual FoxPro, C++ та ін.

45

4 ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ РОБОТИ ЗІ СТРУКТУРОВАНИМИ ДОКУМЕНТАМИ

4.1 Системи оброблення тексту

Текстовий редактор – комп'ютерна програма, призначена для створення і зміни текстових файлів, а також їх перегляду на екрані, виводу на друк, пошук фрагментів тексту тощо.

Деякі текстові редактори забезпечують також розширену функціональність, таку як підсвічування синтаксису, сортування рядків, шаблони, конвертація кодування символів тощо Така функціональність часто характерна для редакторів коду, призначених для написання вихідного коду комп'ютерних програм.

Інші текстові редактори мають розширені функції форматування тексту, впровадження в нього графіки і формул, таблиць і об'єктів. Такі редактори часто називають текстовими процесорами і призначені вони для створення різного роду документів, від особистих листів до офіційних паперів.

Текстовий процесор – текстовий редактор з розширеними можливостями для комп'ютерної підготовки повноцінних документів, від особистих листів до офіційних паперів.

Функції текстових процесорів зазвичай включають компоновку і форматування тексту, широкі можливості роботи зі змістом і сторінками, розширений набір доступних символів, перевірку орфографії, впровадження в документ гіперпосилань, графіки, формул, таблиць і об'єктів. Деякі текстові процесори мають власну вбудовану скриптову мову для автоматизації операції з обробки документів.

Текстові процесори були одними з перших додатків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.

Класичний приклад найпоширеніший в світі текстовий процесор Microsoft Word з офісного пакету Microsoft Office, він встановлений за приблизними оцінками на пів мільярдів комп'ютерів по всьому світі.

Як альтернатива класичному майкрософтовському текстовому процесору набуває поширення безплатна програма з офісного пакету OpenOffice.org Writer, яка мало в чому поступається можливостями і потерпала свого часу скоріше від неповної сумісності із закритими форматами файлів Microsoft.

Типовими функціями текстових процесорів є:

–пакетне укладання листів за допомогою шаблонів і адресної бази

даних,

–індексація ключових слів та їхніх сторінок,

46

–автоматичне укладання змісту документу і його секцій з відповідними сторінками,

–перехресні посилання між секціями зі вказівкою сторінок,

–оформлення виносок за номерами,

–варіантність документа за допомогою змінних (наприклад номер моделі, артикул тощо),

–підтримка версій документу.

Мовна підтримка з боку текстового процесора часто включає

–перевірку орфографії,

–повідомлення про граматичні помилки, де такий висновок може зробити програма,

–«тезаурус» – "скарбниця", тобто пропозиція варіантів правильного написання для слів, які програма вважає набраними помилково.

Інші поширені функції текстових процесорів, це

–спільні групова робота на документом,

–коментарі і анотації до документів,

–підтримка малюнків, ілюстрацій і діаграм,

–підтримка внутрішнього взаємопосилання.

4.1.1 Загальні прийоми введення та редагування тексту

Для введення тексту необхідно створити новий, або відкрити існуючий документ OpenOffice.org Writer, встановити курсор у тому місці документа, де буде вводитись текст, і ввести його за допомогою клавіатури. За замовчуванням використовується режим вставки – текст за курсором буде зміщуватися праворуч водночас із введенням нового. Якщо необхідно, щоб уведений текст заміняв уже існуючий, необхідно змінити режим вставки на режим заміни за допомогою клавіші Insert.

Поточний режим відображається у панелі стану (“ВСТВК” або “ПОВЕРХ”). При введенні тексту використовується функція автодоповнення слів: довгі слова і такі, що часто набираються, доповнюються варіантом уже введеного раніше слова з таким самим початком.

47

Рисунок 4.1 – Загальний вигляд текстового редактора OpenOffice.org Writer.

Щоб закінчити слово, використовується клавіша автодоповнення, зазначена в діалоговому вікні налаштовування “Автозаміна...” (меню “Сервіс → Автозаміна/Автоформат... → Завершення слова”) у поле "Прийняти з" (за замовчуванням використовується клавіша Enter). У цьому ж вікні встановлюються властивості автодоповнення, такі як мінімальна кількість літер у слові для включення функції автодоповнення, максимальна кількість слів для запам'ятовування тощо.

Переміщення у документі

Під навігацією по тексту розуміємо переміщення текстового курсору в потрібне місце документа. Для навігації використовують мишу або клавіатуру:

1)за допомогою миші – "схопивши" мишею за повзунок або за допомогою стрілок на смузі прокручування переміщають відображуваний документ. Якщо миша має додаткові кнопки або колесо прокручування, то можна переміщатися по документу використовуючи їх.

2)за допомогою клавіатури – при натисканні на кнопки управління

курсором: „←” або „→” курсор переміщується на один символ праворуч або ліворуч, відповідно; „↑” або „↓” – курсор переміщується на рядок вгору або вниз; PageUp і PageDown – переміщають курсор відразу на екранну сторінку вгору або вниз.

Home і End – використовуються для переміщення курсору на початок

48

або кінець рядка, відповідно.

Можна використовувати клавіші переміщення курсору разом із клавішами Ctrl+Alt – у такому разі клавіші і переміщають курсор на одне слово (до пропуску або розділових знаків) праворуч або ліворуч, а клавіші PageUp і PageDown – на початок або в кінець документа.

Виділення тексту

Будь яке форматування, зміна зовнішнього вигляду фрагментів документа застосовуються для вказаних (виділених) елементів. Виділяти текст або інші елементи можна за допомогою миші або клавіатури:

1. За допомогою миші:

1)навести курсор на початок фрагмента виділення;

2)натиснути ліву кнопку миші й, не відпускаючи її, перемістити курсор

укінець фрагмента тексту, який потрібно виділити. Виділений текст буде представлений в інвертованому кольорі (за замовчуванням – білий на чорному).

Для виділення одного слова достатньо двічі клацнути лівою кнопкою миші на ньому; для виділення цілого рядка – тричі.

2. За допомогою клавіатури:

1)помістити курсор у початок фрагмента тексту;

2)при натиснутій клавіші Shift та клавіші управління курсором перемістити його в кінець фрагмента виділення.

Для виділення всього документа використовується комбінація клавіш Ctrl+A.

Виділення тексту можливо у кількох режимах, які відображаються на панелі стану:

– СТАН – стандартний (за замовчуванням);

– РОЗШ – розширений (початком виділення буде поточне місцезнаходження курсору);

– ДОД – з додаванням (можливе виділення декількох фрагментів у різних місцях тексту).

Зміна режиму виділення виконується на панелі стану; розширений режим також переключається за допомогою клавіші F8. Клавішею Shift включається розширений режим виділення мишею, тобто поточна позиція курсору стає початком виділення, а мишею вказується його кінець. Клавішею Ctrl включається режим з додаванням, коли можна виділяти відокремлені один від одного фрагменти тексту.

Копіювання і переміщення тексту

Для переміщення тексту за допомогою миші необхідно виділити фрагмент тексту і перетягнути його в інше місце. Для копіювання слід водночас утримувати клавішу Ctrl.

Щоб перемістити (скопіювати) текст за допомогою клавіатури

49

необхідно:

1)використавши комбінації клавіш: Ctrl+X (Ctrl+C) або Shift+Delete (Ctrl+Insert), перемістити (скопіювати) виділений фрагмент у буфер пам'яті;

2)помістити курсор у ту позицію, куди потрібно вставити текст;

3)комбінацією клавіш Ctrl+V або Shift+Insert скопіювати фрагмент з буферу обміну в місце розташування текстового курсору. Комбінація клавіш Ctrl і стрілка вгору (стрілка вниз) переміщає абзац, на який вказує курсор, або виділені абзаци вгору (вниз).

Рисунок 4.2 – Діалогове вікно послуги "Знайти і замінити"

Для копіювання і переміщення можна користуватись командами з контекстного меню виділеного фрагмента.

Вилучення тексту

Для вилучення тексту праворуч і ліворуч від курсору використовуються клавіші Delete і Backspace. Щоб вилучити символи від курсору до початку або кінця поточного слова, використовуються комбінації Ctrl+Backspace і Ctrl+Delete. Для вилучення фрагмента можна виділити його і натиснути на клавіші Delete або Backspace.

Застосування функції "Знайти і замінити"

Функція "Знайти і замінити" викликається з меню “Правка → Знайти і замінити” або комбінацією клавіш Ctrl+F.

У діалоговому вікні (рис. 4.2), яке відкрилося, потрібно встановити атрибути пошуку і заміни; після натискання кнопки “Знайти” буде виділено знайдений збіг, і тоді можна замінити його за допомогою кнопки “Замінити”. Кнопка “Замінити все” служить для заміни всіх збігів у тексті.

Вставити в поле введення спеціальний символ можна, клацнувши

50

правою кнопкою миші в потрібному полі, або використати комбінацію клавіш Ctrl+Shift+S.

Опції в нижній частині вікна діалогу служать для управління пошуком:

–Тільки цілком слово – призначене для пошуку збігів повного слова;

–Зворотній напрям – змінює напрямок пошуку (від позиції курсору до початку тексту);

–Регулярний вираз – вказує, що замість слова буде введено регулярний

вираз;

–Врахувати регістр – служить для задавання пошуку з урахуванням регістра.

У редакторі OpenOffice.org Writer є також можливість пошуку і заміни не у всьому тексті, а тільки в його фрагменті – для цього необхідно виділити цей фрагмент і викликати функцію пошуку і заміни: при цьому активується опція пошуку "Тільки поточний фрагмент".

Для пошуку визначених стилів служить опція "Пошук стилів" – при її включенні в списках "Знайти і Замінити на" будуть перераховані стилі абзаців.

Пошук у документі може здійснюватися не тільки за словами та словосполученнями, але і з використанням інших параметрів. Для цього служать кнопки “Атрибути...” і “Формат...” – тут вказується формат тексту, який потрібно знайти. Якщо необхідно шукати слова з будь-яким форматуванням, використовується кнопка “Без формату”.

Для переходу до визначених елементів у документі використовується навігація – спеціальні стрілки на смузі прокручування праворуч.

Середня кнопка використовується для вибору типу об'єкта для переходу

–натискання на неї виводить меню з усіма об'єктами, які можна вставляти в документ. Після вибору необхідного об'єкта попередній або наступний виділяється за допомогою верхньої і нижньої кнопок.

4.1.2 Форматування документа

Форматування – це зміна зовнішнього вигляду документа. Використовують пряме і непряме форматування.

Пряме форматування (фізичне) – це форматування, яке застосовується безпосередньо до тексту документа.

Непряме форматування (структурне) – це форматування, що базується на застосуванні стилів.

“Пряме форматування” доцільно використовувати в тих випадках, коли потрібно відформатувати невеликий блок тексту, невеликий документ, який пізніше не буде відтворюватися заново і використовується як основа для чогось. “Непряме форматування” використовується в тих випадках, коли формати тексту будуть використатися знову в якійсь частині документа чи в інших документах.