Стаття 320 Правила тлумачення

Будь-яка третейська група має тлумачити положення, зазначені у статті 304 цієї Угоди, відповідно до звичаєвих правил тлумачення міжнародного публічного права, в тому числі правил кодифікованих у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року. У випадках, якщо зобов’язання за цією Угодою ідентичні зобов’язанням за Угодою СОТ, третейська група повинна прийняти тлумачення, яке узгоджується з відповідним тлумаченням, наведеним у рішеннях Органу врегулювання спорів СОТ (далі – ОВС). Рішення третейської групи не можуть збільшувати чи зменшувати права та обов’язки, передбачені цією Угодою.

Стаття 321 Рішення третейської групи

1. Третейська група повинна докладати усіх зусиль для прийняття рішень на основі консенсусу. У разі якщо консенсусне прийняття рішення є неможливим, відповідне питання вирішується шляхом голосування більшістю голосів. При цьому окремі думки арбітрів, які відрізняються від схваленого рішення, у жодному випадку не підлягають оприлюдненню.

2. Будь-яке рішення третейської групи є обов’язковим для Сторін та не створює ніяких прав або обов’язків для фізичних або юридичних осіб. Рішення має містити фактологічну констатацію, визначати застосовуваність відповідних положень Угоди та містити базовий аргумент, на основі якого робляться відповідні констатації та висновки. Комітет з питань торгівлі забезпечує відкритий доступ до рішень третейських груп у повній їхній редакції, окрім випадків, коли він приймає рішення не робити цього.

Стаття 322 Вирішення спорів у зв’язку з нормативно-правовою апроксимацією

1. Встановлені в цій Статті процедури застосовуються до спорів щодо тлумачення та виконання положень цієї Угоди стосовно нормативно-правової апроксимації, що містяться у Главі 3 (Технічні бар’єри у торгівлі), Главі 4 (Санітарні та фітосанітарні заходи), Главі 5 (Митнi питання та питання сприяння торгівлі) Главі 6 (Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля), Главі 8 (Державні закупівлі) або Главi 10 (Kонкуренція), або які іншим чином накладає на Сторони зобов’язання визначeнe посиланням на положення закону ЄС.

2. Якщо у зв’язку із спором виникає питання щодо тлумачення положень закону ЄС згадані в пункті 1,, арбітражний трибунал не може вирішувати це питання, а звертається до Суду Європейського Союзу з проханням надати рішення з цього питання. У таких випадках граничні строки, передбачені рішеннями третейської групи призупиняються до надання Судом Європейського Союзу свого рішення. Рішення Суду Європейського Союзу є обов’язковим для арбітражного трибуналу.

Частина 4

Загальні положення

Стаття 323

Арбітри

1. Комітет з питань торгівлі має, не пізніше ніж через шість місяців після набрання чинності цією Угодою, скласти список, з 15 осіб, які мають бажання та спроможні працювати у якості арбітрів. Кожна із Сторін має запропонувати п’ять осіб, які працюватимуть у якості арбітрів. Обидві Сторони також мають обрати п’ять осіб, які не є громадянами жодної із Сторін та можуть діяти у якості голови третейської групи. Комітет з питань торгівлі має забезпечити, щоб згаданий список завжди підтримувався на зазначеному рівні.

2. Список, складений відповідно до пункту 1 цієї статті, використовуватиметься для формування третейських груп відповідно до статті 307 цієї Угоди. Він повинен містити арбітрів, які мають спеціальні знання або досвід у сфері права та міжнародної торгівлі.

3. Всі арбітри, призначені до третейської групи, повинні бути незалежними, діяти в особистій якості, не повинні отримувати вказівок від будь-якої організації або уряду, або бути пов’язаними з урядом будь-якої із Сторін, та дотримуватися Кодексу поведінки, наведеного у Додатку XXV до цієї Угоди.