Стаття 154 Доступ до ринку

1. Сторони погоджуються, що ефективне і взаємне відкриття відповідних ринків має здійснюватись поступово та одночасно. Протягом процесу адаптації законодавства, рівень доступу до ринку, що надається Сторонами на умовах взаємності, пов’язується із досягнутим прогресом адаптації законодавства у відповідності із Додатком ХХІ-А до цієї Угоди.

2. Рішення щодо початку наступного етапу відкриття ринку приймається на підставі оцінки якості прийнятого законодавства, а також його практичного застосування. Така оцінка регулярно здійснюється Комітетом з питань торгівлі.

3. У тій мірі, в якій Сторона, згідно із Додатком ХХІ-А до цієї Угоди, відкрила свій ринок закупівель для іншої Сторони, Сторона ЄС надасть доступ до процедур укладення контрактів українським компаніям – заснованим як в межах, так і поза межами Сторони ЄС – у відповідності із правилами державних закупівель Сторони ЄС на умовах не менш сприятливих, ніж ті, що застосовується до компаній Сторони ЄС; Україна надасть доступ до процедур укладення контрактів компаніям Сторони ЄС – заснованим як в межах, так і поза межами України – у відповідності із національними правилами державних закупівель на умовах не менш сприятливих, ніж ті, що застосовуються до українських компаній.

4. Після реалізації останнього етапу адаптації законодавства, Сторони розглянуть можливість взаємного надання доступу до ринків стосовно закупівель, вартість яких є навіть нижчою, ніж порогові значення, визначені у статті 149(3) цієї Угоди.

5. Фінляндія резервує свою позицію щодо Аландських островів.

Стаття 155 Інформація

1. Сторони забезпечують належний рівень поінформованості замовників та економічних операторів щодо процедур державних закупівель, у тому числі шляхом публікації у повному обсязі відповідного законодавства та адміністративних рішень.

2. Сторони забезпечать ефективне поширення інформації щодо тендерних можливостей.

Стаття 156 Співробітництво

1. Сторони посилять співробітництво шляхом обміну досвідом та інформацією, що стосується їх найкращих практик та нормативно-правової бази.

2. Сторона ЄС сприятиме імплементації цієї Глави, у тому числі шляхом надання технічної допомоги, коли це доцільно. У відповідності із положеннями про фінансове співробітництво в Розділі VI (Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби з шахрайством) цієї Угоди, конкретні рішення про фінансову допомогу прийматимуться через застосування відповідних фінансових механізмів та інструментів Сторони ЄС.

3. Індикативний перелік питань співробітництва включений до Додатку ХХІ-О до цієї Угоди.

Глава 9

Інтелектуальна власність

Частина 1

Загальні положення

Стаття 157

Цілі

Цілями цієї Глави є:

(а) спрощення створення і комерційного використання інноваційних продуктів та продуктів творчої діяльності на території Сторін; і

(b) досягнення належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності.

Стаття 158

Характер і сфера дії зобов’язань

1. Сторони забезпечують належне та ефективне виконання зобов’язань за міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, учасниками яких вони є, зокрема Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, що міститься в Додатку 1С до Угоди СОТ (далі – Угода ТРІПС). Положення цієї Глави доповнюють та уточнюють права і зобов’язання Сторін згідно з Угодою ТРІПС та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності.

2. Для цілей цієї Угоди, права інтелектуальної власності включають авторське право, зокрема право на комп’ютерні програми і бази даних, а також суміжні права, права, пов’язані з патентами, зокрема патенти на винаходи у галузі біотехнологій, торговельні марки, фірмові найменування, якщо вони охороняються у формі виключного права інтелектуальної власності відповідним національним законодавством, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, географічні зазначення, зокрема зазначення походження, зазначення джерела походження, сорти рослин, охорону конфіденційної інформації та захист від недобросовісної конкуренції, як це передбачено статтею 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності (1967 року) (далі – Паризька конвенція).