Стаття 102 Незалежні фахівці

1. Сторони підтверджують свої відповідні обов’язки згідно із зобов’язаннями за ГАТС щодо в’їзду та тимчасового перебування незалежних фахівців.

2. Для кожного сектора, перерахованого нижче, Сторони дозволяють надавати послуги на їхній території незалежним фахівцям іншої Сторони відповідно до умов, визначених у пункті 3 цієї статті та Додатках ХVI-С та ХVI-F до цієї Угоди щодо застережень про постачальників договірних послуг та незалежних фахівців.

1. Юридичні послуги

2. Послуги в галузі архітектури, містобудування та парково-ландшафтної архітектури

3. Інженерні послуги, послуги з комплексного проектування

4. Комп’ютерні послуги та пов’язані послуги

5. Послуги з управлінського консультування та послуги, пов’язані з управлінським консультуванням

6. Послуги з перекладу

3. Зобов’язання, прийняті Сторонами, повинні відповідати таким умовам:

(a) фізичні особи повинні бути задіяні у наданні послуг на тимчасовій основі у якості самозайнятих осіб, зареєстрованих на території іншої Сторони, та повинні мати договір на надання послуг на період, що не перевищує 12 місяців;

(b) Фізичні особи, що в’їжджають на територію іншої Сторони, повинні мати, на час подачі заявки на в’їзд на територію іншої Сторони, принаймні шість років професійного досвіду у сфері діяльності, яка є предметом договору;

(c) Фізичні особи, які в’їжджають на територію іншої Сторони, повинні мати:

(i) диплом про вищу освіту або кваліфікацію, що підтверджує знання належного рівня²⁸; та

(ii) професійну кваліфікацію, відповідно до вимог, для здійснення діяльності відповідно до законів, підзаконних актів та законодавчих вимог Сторони на території якої послуга надається.

(d) Тимчасовий в’їзд та перебування фізичних осіб на території Сторони повинно загалом тривати не більше 6 місяців або, у випадку Люксембургу, 25 тижнів у будь-який 12-місячний період або протягом строку дії договору, в залежності від того, який з цих періодів коротший;

(e) Доступ, наданий відповідно до положень цієї статті стосується лише діяльності з надання послуг, яка є предметом договору, і не надає право використовувати професійне звання Сторони, де послуга надається;

(f) Іншим вибірковим обмеженням, у тому числі стосовно кількості фізичних осіб у формі перевірок економічних потреб, встановленим у Додатках ХVI-С та ХVI-F до цієї Угоди щодо застережень про постачальників договірних послуг та незалежних фахівців.

Частина 5

Нормативно-правова база

Підрозділ 1

Національне регулювання

Стаття 103

Сфера дії та визначення

1) Визначений нижче порядок застосовується до заходів, які Сторони вживають стосовно ліцензування, яке впливає на:

1. транскордонне надання послуг;

2. заснування на їхній території юридичних та фізичних осіб, визначених у статті 86 цієї Угоди; або

3. тимчасове перебування на їхній території категорій фізичних осіб, визначених у пунктах з 17 до 21 статті 86 цієї Угоди.

2) У разі транскордонного надання послуг, цей порядок застосовується лише до секторів, щодо яких Сторона має конкретні зобов’язання, і в тій мірі, в якій ці конкретні зобов’язання застосовуються. У випадку заснування, цей порядок не застосовується до сектора, якщо відповідне застереження включено до Додатків ХVI-А та ХVI-D до цієї Угоди. Щодо тимчасового перебування фізичних осіб, цей порядок не застосовується до сектора, для якого застереження включено до Додатків ХVI-С та ХVI-F до цієї Угоди.

3) Цей порядок не застосовується до заходів в тій мірі, у якій вони становитимуть обмеження для плану-графіку визначеного відповідно до статей 88, 93 і 94 цієї Угоди.

4) Для цілей цієї Частини:

1. «Ліцензування» означає процес, при якому постачальник послуг або інвестор, в силу необхідності, вживає заходів для того, щоб отримати від компетентного органу рішення про дозвіл на надання послуг, заснування, або зважаючи на дозвіл щодо заснування економічної діяльності, іншої ніж надання послуг, у тому числі і рішення про внесення змін або продовження терміну дії такого дозволу.

2. «Компетентний орган» означає будь-який центральний, регіональний або місцевий уряд та орган влади або неурядовий орган, що має повноваження, делеговані центральними, регіональними або місцевими урядами чи органами влади, який приймає рішення про ліцензування.

3. «Процедури ліцензування» означають процедури, яких необхідно дотримуватися в рамках процесу ліцензування.