3.3. Проблеми регулювання мев в Україні та перспективи їх вирішення.

Україна самостійно вийшла на світові ринки приблизно з 1991-1992 років. В цих умовах передбачається вирішити багато проблем принципової важливості органічного входження України в світове господарство, використання у повній мірі можливостей МПП для вирішення своїх внутрішніх завдань, географічних і структурних проблем зовнішньоекономічних зв’язків країни. Україна має не просто проголосити про перехід до економіки відкритого типу, але й прийняти відповідні рішення з практичної реалізації цього курсу.

Проблеми і негативні довгострокові тенденції українськіх зовнішньоекономічних зв’язків, які зберігаються в структурі експорту та імпорту:

• переважно сировинна спрямованість експорту, превалювання в ньому енергомісткої та матеріаломісткої продукції;

• деформована демографічна структура експорту та імпорту аж до монопольної залежності від окремих країн в (нафта, газ);

• нераціональне і нерівномірне розміщення експортного потенціалу.

На розвиток зовнішньої торгівлі України впливали несприятливі внутрішні фактори:

• неконкурентноспроможність більшості товарів і послуг на міжнародних ринках;

• тривалий час відсутність ефективного митного контролю;

• проблеми, пов’язані з національною валютою та зовнішньою заборгованістю країни;

• нерозвиненість зовнішньо-торгівельної інфраструктури;

• незбалансована зовнішньо-торгівельна політика держави з точки зору лібералізації торгівлі, регулювання цін, валютного регулівання, тощо;

Несприятливими були і фактори зовнішнього середовища:

• переважання закритих міжнародних ринків, внаслідок транснаціоналізації;

• жорстка регульованість ринків внаслідок регіональної інтеграції;

• дискримінаційна політика окремих держав по відношенню до України;

• конкуренція з боку інших пострадянських і постсоціалістичних країн.

Ключові проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України пов'язані з диверсифікацією її геополітичних або регіональних пріоритетів, з оптимізацією структури експорту й імпорту, з гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог і норм ГАТТ/ВТО.

Хоча, незважаючи на це і на багато інших факторів, Україна в цілому зайняла своє місце на міжнародних товарних ринках, сформувала систему регулювання зовнішньой торгівля з цієї точки зору має досить пристойний вигляд в очах світового співтовариства.

Стратегічна мета полягає в реалізації в світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені.

Для ефективного розв’язання проблем і розвитку зовнішньноекономічних зв’язків необхідно:

1. Суттєва трансформація товарної стуктури (перехід на торгівлю товарами високого ступіню обробки) з чітким виділенням експортних пріоритетів, таких як:

• авіація і ракетно-космічна техніка;

• суднобудування;

• військова техніка;

• тонкий автомобільний лист;

• високоміцні антикорозійні труби;

• мінеральні добрива;

• засоби захисту рослин;

• фанера, картон, меблі;

• швейні, трикотажні вироби тощо;

Прискорений розвиток торгівлі послугами, особливо транспортно-інфраструктурними і туристичними.

2. Подальша диверсифікація географічної структури, в тому числі:

• створення зони вільної торгівлі з країнами СНД;

• укладення договору про зону вільної торгівлі з Центрально-Європейською зоною вільної торгівлі;

• укладення угоди про зону вільної торгівлі з ЄС на основі угоди про партнерство і співробітництво, підписаної Україною з ЄС в 1994 році.

• продовження зовнішньо-торгівельних зв’язків з іншими країнами і регіонами світу – з Північною та Латинською Америками, Азією та окремими країнами Африки.

3. Необхідно раціоналізувати у територіальному плані експортний потенціал України.

4. Необхідно проводити селективну політику в загальному процесі лібералізації зовнішньої торгівлі. Доцільним є успішне закінчення входу в структуру ГАТТ/ВТО, що очікується найближчими роками.

Перспективи зовнішньоекономічної політики України.

Особливе значення набуде робота, направлена на диверсифікацію зовнішньоторгівельних зв’язків України, в першу чергу, за рахунок спрямування зусиль на опанування нових ринків збуту украінської продукції і закріплення на традиційних.

Зовнішьоекономічна політика буде спрямовуватись на розширення і поглиблення двосторонніх стосунків з країнами СНД.

З цією метою були підписані Міждержавні програми довгострокового (на 10 років) економічного співробітництва України з Російською Федерацією, Республікою Молдова, Республікою Беларусь, Казахстаном і Грузією, та ін. У відносинах з країнами СНД принципова позиція України буде полягати в необхідності встановлення реального режиму вільної торгівлі на основі норм і принципів ГАТТ/ВТО.

Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати, по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального (СНД) і глобального масштабу;

по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ниш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг;

по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створеня сприятливого інвестиційного клімату;

по-четверте, введення твердої конвертованої валюти;

по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітало- і працезабезпеченість порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі і призводить до суттєвих збитків.

Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/ВТО.