17. Школа стратегічного аналізу

З політичним реалізмом значною мірою пов'язана школа стра­тегічного аналізу, яка перебуває на стику міжнародно-політичних та військово-стратегічних досліджень.

Стратегія - це насамперед метод аналізу ситуації, оцінка напрямів її можливого розвитку, зіставлення отриманої картини з власними інтересами і вибір на цій основі найбільш відповідного моменту та найбільш ефективних засобів для реалізації наміченої мети.

Існує поняття національної, або «великої» стратегії, яка об'єднує всі наявні в розпорядженні держави засоби для забез­печення національних інтересів як у мирний, так і у воєнний час.Успішна велика стратегія потребує правильної оцінки стратегічної ситуації, стратегічного аналізу міжнародного середовища з погляду стабільності та сприятливості. Яскравими представниками школи стратегічного аналізу є Генрі Кіссінджер, Роберт Осгуд, Максуел Тейлор. При аналізі стратегічних проблем особливого значення «стра­тегічні аналітики» надають знаходженню правильного співвідно­шення політики і стратегії. Основною категорією, якою оперують «стратегічні аналіти­ки», є «національна безпека». Г. Кіссінджер вважає, що в ядер­ну еру не існує такого поняття, як «національна безпека», що підтримується лише військово-силовою перевагою.

Якщо в минулому від військового ме­ханізму вимагалася підготовка до війни, а його критерієм бу­ла перемога, то в ядерну еру перемога втратила своє традиційне значення. Згідно з висновками Г. Кіссінджера, для того щоб бути ефек­тивним, чинник настрашки має відповідати чотирьом вимогам:1) здійснення загрози стороною, яка залякує, має бути досить імовірним, щоб її не можна було розглядати як блеф;2) потенційний агресор має усвідомлювати, що у противни­ка існує рішучість чинити опір нападу або тиску;3) противник має бути раціональним, тобто таким, щоб його дії, спрямовані на задоволення його егоїстичних інтересів, мож­на було передбачити;4) оцінюючи свої егоїстичні цілі, потенційний агресор має дійти висновків, до яких прагне підвести його стримуюча сто­рона. Інакше кажучи, покарання за агресію має переважувати вигоди.Щодо військової доктрини концепція настрашки передбачає створення та утримання стратегічних сил стримання (міжконти­нентальних балістичних ракет, підводних човнів-ракетоносців, бомбардувальників далекого радіуса дії, систем протиповітря­ної оборони та ін.), що забезпечують реальну можливість завда­ти противникові непоправної шкоди. Під останньою розуміється такий ступінь ураження життєво важливих об'єктів противни­ка, завданого стратегічною ядерною зброєю, за якого буде по­рушено нормальне функціонування держави.

18. Сутність, предмет, структура, фун-ї тмв.

Теорія міжнародних відносин (ТМВ) -це сукупність знань про природу, характер функціонування та процес розвитку міжнародних відносин. ТМВ як наука характеризується плюралізмом концептуальних підходів, наукових шкіл і мето­дів. Водночас відбувається пошук шляхів створений загаль­ної теорії міжнародних відносин, яка інтегрувала б усі окре­мі теорії, школи та напрями в одне ціле.

Теорія досліджує природу та фундаментальні засади міжнародного су­спільства, соціологія - його закономірності, а історія - його трансформації. завданням ТМВ є: пізнан­ня не лише філософських проблем міжнародних відносин. Об'єктом ТМВ є міжнародні відносини, або всесвіт міжнародних феноменів (ВМФ). Саме наявність фундаментальних відмінностей між міжнародни­ми відносинами та внутрішньосуспільними явищами і процеса­ми стала причиною виокремлення ТМВ у самостійну дисцип­ліну.Предмет ТМВ - це:влада та владні відносини у ВМФ;: принципи, процеси та закономірності міжнародних відносин; суб'єкти та механізми міжнародних відносин;міжнародний порядок та міжнародна безпека;зовнішньополітична свідомість;історія міжнародної політичної думки.

ТМВ як наука виконує такі соціальні функції: 1) теоретико-пізнавальну (розкриває об'єктивні тенденції міжнародних відносин, дає змогу реально оцінити міжнародні ситуації);2) методологічну (створює основу для дослідження окремих міжнародних феноменів приватними теоріями через розкриття загальних закономірностей та принципів міжнародних відносин);3) нормативно-регулятивну (забезпечує вплив людей та ін­ституцій на світові політичні, екологічні та соціальні процеси, раціоналізацію та ефективність міжнародної діяльності);4) аксеологічну (спрямовує міжнародні політичні ініціативи через співвіднесення практики зі, значущими ідеалами, дає мож­ливість зрозуміти ці'лі міжнародних акторів та перспективи світового розвитку, правильно визначити місце тих чи інших міжнародних акторів у ВМФ);5) аналітичну (аналізує та оцінює результати міжнародної діяльності окремих міжнародних акторів, методи перетворення міжнародної політики та світового співтовариства);6) прогностичну (прогнозує та моделює розвиток світових процесів та окремих міжнародних ситуацій, завдяки чому мож­на своєчасно скоригувати міжнародну політику);7) критичну (піддає критичній перевірці ідеї та практичні дії у міжнародній сфері).