28.Ліберальна ідеологія: основні положення та представники.

Лібералізм – ідеологія, що проголошує свободу найвищою цінністю. Розвиток ліберальної ідеології в найширшому розумінні цього слова тотожний розвитку ідеї свободи. Її коріння, отже, сягає найдавніших часів, коли в результаті розкладу общинно-родових відносин людина, яка досі ототожнювала себе з общиною, починає усвідомлювати свою індивідуальність.

Ідеалом лібералізму є товариство зі свободою дій для кожного, вільним обміном політично значущою інформацією, обмеженням влади держави і церкви, верховенством права, приватною власністю і свободою приватного підприємництва. Лібералізм відкинув багато положень, що були основою попередніх теорій держави, такі як божественне право монархів на владу і роль релігії як єдиного джерела пізнання. Фундаментальні принципи лібералізму включають індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність); рівні права і загальна рівність перед законом; вільну ринкову економіку; уряд, що обирається на чесних виборах; прозорість державної влади. Функція державної влади при цьому зводиться до мінімуму, необхідного для забезпечення цих принципів. Сучасний лібералізм також віддає перевагу відкритому суспільства, заснованому на плюралізмі та демократичному управлінні державою, за умови захисту права меншості та окремих громадян.

Представники: І. Бентам, Б. Констан, Д. С. Мілл, І. Берлін, К. Поппер, С. де Мадарьяґа, Р. Дарендорф, Р. Арон, Ф. фон Гайєк.

29.Консервативна ідеологія: основні положення та представники.

Консервати́зм — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.

Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму.

Консерватори виступають за право власності. У економічних питаннях вони зазвичай ліберали, погляди яких виходять із класичного лібералізму Адама Сміта. Дехто із консерваторів прагне до модифікованого вільного ринку, наприклад до американської системи, ордолібералізму або національної системи Фрідріха Ліста. Ці погляди відрізняються від строгого laissez-faire тим, що у них державі відводиться роль підтримувати конкуренцію, водночас захищаючи національні інтереси, національне суспільство та ідентичність.

Більшість консерваторів сильно підтримують суверенітет своїх держав, патріотично ідентифікуючись із своїми народами. Націоналістичні сепаратистські рухи можуть бути водночас радикальними та консервативними.

Представники: Э. Берка, Ж. де Местра, Л. де Бональда, С. Колриджа

30.Комуністична ідеологія: основні положення та представники.

Комуні́зм — політична ідеологія, заснована на ідеї спільної власності, суспільства загальної рівності та свободи, безгрошового забезпечення товарами та послугами.

• Безкласовий стан суспільства

• Лад соціальної організації суспільства, в якому суспільство є власником усього майна. В реальності — держава є власником усього майна. Держава також планує і контролює економіку під структурою однопартійного політичного уряду. (Наприклад політика «військового комунізму» під час Громадянської війни 1918–1921)

• Теоретична концепція майбутнього безкласового суспільства, бездержавної суспільної організації, що ґрунтується на спільному володінні засобами виробництва й може розглядатися як відгалуження соціалізму. Він виходить з принципу:«від кожного — за здібностями, кожному — за потребами».

• Політичне утопічне вчення та програма політичних партій і рухів, що безпосередньо походить з цієї концепції.

Представники: Карл Маркс, Ф. Енгельс, , В.Лібкнехт,