![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Етапи розвитку реалізму 2п.ХіХст., його напрями, методи в укр.Л-рі.
- •Ідейно-тематичне та жанрово-стильове розмаїття літератури 2пХіХст.
- •Тематична своєрідність збірок я. Щоголева («Ворскло», «Слобожанщина»). Поетичність мови митця.
- •Життєвий та творчий шлях і. Нечуя-Левицького.
- •Оспівування героїко-історичного минулого запорозьких козаків та уславлення жіночої краси, почуття материнства, кохання в поезії я. Щоголева.
- •Особливості конфлікту, ідейно-тематичний зміст реалістичної соціально-побутової повісті «Кайдашева сім’я» і. Нечуя-Левицького.
- •Український театр корифеїв.
- •Драматургія і. Нечуя-Левицького.
- •Життєвий та авторський задум комедії «Хазяїн» і. Карпенко-Карого. Ідейно-тематичний зміст, композиція твору.
- •Функція описів та своєрідність поетики пейзажу в повісті «Микола Джеря» і. Нечуя-Левицького.
- •Система образів-персонажів, прийоми характеротворення в комедії «Хазяїн» і. Карпенка-Карого.
- •Загальна характеристика п.Я.Рудченка, його світогляд.
- •Новаторство і. Карпенка-Карого як драматурга та театрального діяча.
- •Своєрідність селянської тематики в повістях та оповіданнях Панаса Мирного. Морально-етичний конфлікт в оповіданні «лихий попутав»
- •Ідейно-художній аналіз трагедії «Сава Чалий» і. Карпенко-Карого. Засоби розкриття індивідуальних реалістичних характерів героїв п’єси.
- •Літературний характер інтелігента-різночинця в повісті «Лихі люди» Панаса Мирного.
- •Прийоми досягнення комічного ефекту в комедії і. Карпенко-Карого «Мартин Боруля»
- •Історія написання роману Панаса Мирного та і. Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?»
- •Традиції та новаторство в драматургії Кропивницького
- •Своєрідність сюжету та композиції роману Панаса Мирного та і. Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?».
- •Особливості конфлікту, композиції драми «Глитай, або ж Павук» м. Кропивницького.
- •Трагічне в повісті «голодна воля» Панаса Мирного.
- •Порівняльно-історична характеристика п’єс «Не судилось» м. Старицького та «Доки сонце зійде» м. Кропивницького.
- •Композиція та засоби творення образу в повісті «п’яниця» Панаса Мирного
- •Функція фольклору у драмах «Дай серцю волю…» та «доки сонце зійде…» м. Кропивницького.
- •Життєвий та творчий шлях Бориса Грінченка
- •Театральна і драматургічна діяльність м. Старицького
- •Поезія б. Грінченка. Перекладацька діяльність поета
- •Жанрово-стильові особливості п’єси «Степовий гість» б. Грінченка
- •Новаторство б. Грінченка в образному оновленні байки
- •Життєвий та творчий шлях і. Франка.
- •Своєрідність розкриття конфлікту в оповіданнях б. Грінченка
- •Композиція збірки «з вершин та низин» і. Франка.
- •Художньо-пізнавальна і виховна цінність повістей б. Грінченка. Специфіка повісті «Брат на брата».
- •Ідейно-художній аналіз вірша «Гімн» і. Франка.
- •Своєрідність драматургії Грінченка. Тема служіння інтелігенції народу в соціальній драмі «На громадській роботі».
- •Композиція, особливості жанру, авторська оцінка збірки «Зів’яле листя» і. Франка.
- •Художнє відтворення трагедії актриси у драмі «Талан» м. Старицького
- •Драматургія і. Франка. Проблематика, особливості жанру драми «Украдене щастя».
- •Літературно-публіцистична та критична діяльність п. Грабовського
- •Особливості композиції, функція символів у поемі «Іван Вишенський» і. Франка.
- •Ідейно-тематичний аналіз збірки п. Грабовського «з півночі». Своєрідність стилю поета.
- •Проблематика, композиція, функція біблійного сюжету в поемі «Мойсей» і. Франка
- •Ідейний зміст творчості і. Манжури та особливості його поетичного стилю
- •Принцип автології та металогії в сонетах і. Франка
- •Тема минулого України в поезії і. Манжури. Роль і призначення митця в житті народу
- •Значення творчості і. Франка для розвитку української літератури, культури. Основні положення статті і. Франка «Із секретів поетичної творчості»
- •Порівняльна характеристика віршованих приказок і. Манжури (на різні стилістичних особливостей) зі співомовками с. Руданського
- •Основні положення статті і. Франка «Література, її завдання і найважніші цілі»
-
Драматургія і. Нечуя-Левицького.
"МАРУСЯ БОГУСЛАВКА" ("оперета на 4 дії", як подано автором у підзаголовку) відповідно до свого сценічного призначення наповнена НАРОДНИМИ ПІСНЯМИ, ЯСКРАВИМИ МАСОВИМИ СЦЕНАМИ (барвисте українське весілля, східні танки в палаці Юсуфа-паші, бій запорозьких козаків з яничарами). Як добрий знавець фольклору Левицький уводить НАЙРІЗНОМАНІТНІШІ ПІСНІ — весільні, ліричні, невільницькі, козацькі. Розробляючи легендарний сюжет, драматург накреслює СИЛЬНІ ХАРАКТЕРИ УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ — СУВОРОГО ГЕТЬМАНА БАЙДИ ТА ЙОГО ТОВАРИШІВ — КОЗАКІВ. Особливо виразний ОБРАЗ ВІДВАЖНОЇ МАРУСИНОЇ МАТЕРІ НАСТІ, безмежно відданої батьківщині. На історико-легендарному тлі розкривається складна психологія головної героїні — МАРУСІ БОГУСЛАВКИ. Переконливо показано її душевне роздвоєння: з одного боку, вона в неволі відчуває нестерпну тугу за Україною, рідною матір'ю, ризикуючи життям визволяє козаків з турецького полону, а з іншого — не може покинути коханого чоловіка Юсуфа та своїх дітей. Коли вони гинуть під час битви запорожців з яничарами, МАРУСЯ НАКЛАДАЄ НА СЕБЕ РУКИ.
Трагічна доля Марусі, загибель її матері вносять сумний колорит, контрастуючи то з веселими святковими епізодами, то з пафосом перемоги запорожців. Це своєрідне поєднання суму й радості надає оригінальної тональності сценічній розробці традиційного сюжету.
ІСТОРИЧНА ДРАМА "В ДИМУ ТА В ПОЛУМ'Ї" певною мірою кореспондує з романом "Гетьман Іван Виговський": на сцені та сама епоха, ті самі історичні особи: гетьман Виговський, "стара гетьманьша" Ганна Хмельницька, молода дружина Виговського Олеся, а також Юрій Хмельницький та деякі інші персонажі. Щоправда, в романі Виговський виступає дещо складнішою натурою, ніж у драмі. У ній ПІДКРЕСЛЕНО ЙОГО ЖАГУ ДО СЛАВИ, ПРИВІЛЕЇВ ТА ГРОШЕЙ, що їх він хоче дістати від Польщі в обмін за приведення України в підданство до польського короля. В суперечках "смутного часу", в розмовах із козацькою старшиною Виговський приховує свої справжні наміри, виявляє підлесливість і хитрість.
На відміну від роману В ДРАМІ НА ПЕРШИЙ ПЛАН ВИХОДИТЬ ОСТАП ЗОЛОТАРЕНКО, ОБОРОНЕЦЬ ІНТЕРЕСІВ НАРОДУ УКРАЇНИ, ПРИБІЧНИК РІВНОСТІ ПРАВ УСІХ ВЕРСТВ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: селян, козаків, старшини, шляхти. Значний обсяг займає ЛЮБОВНА ІНТРИГА — палке кохання Золотаренка до красуні Зінаїди. На заваді стає належність дівчини до шляхетського, князівського роду. Почуття перемагає й побоювання самої Зінаїди, що поривається між любов'ю до козацького полковника й острахом перед утратою звичних привілеїв та світського оточення, і погрозу її суворого батька, який тримає доньку під замком і силує до заміжжя з нелюбим князем Любецьким. Остап збирає козаків, з боєм визволяє кохану й знову кидається у вир війни за визволення України.
-
Життєвий та авторський задум комедії «Хазяїн» і. Карпенко-Карого. Ідейно-тематичний зміст, композиція твору.
Карпенко-Карий виношував образи сільського мільйонера Терентія Пузиря та його оточення понад 10 років, з часу написання п'єси «Сто тисяч». Роботу над твором він завершив весною 1900 на хуторі Надія, названому так на честь першої дружини, Надії Тарковської. Прообразами головного героя п'єси, Терентія Пузиря, були українські підприємці на зразок Терещенків та Харитоненків, становлення яких відбувалося в умовах розвитку капіталізму в тодішній Російській імперії і на території України, зокрема.
Через образ Терентія Пузиря, вихідця з селян, який швидко розбагатів, скуповуючи землі, Карпенко-Карий проводить основну ідею твору — моральне звиродніння стяжателя, для якого зиск понад все, і який не зупиняється перед жодними аферами, лише б помножити свої статки.
Фінал п'єси водночас гротескний і трагічний — «пузир» лопнув — Терентій Пузир помирає від розриву печінки. У сатиричній комедії «Хазяїн» Карпенко-Карий не тільки викрив потворні явища капіталістичної дійсності, а й висміяв моральне убозтво глитаїв, які в гонитві за наживою втрачають людську подобу, стають огидними і жалюгідними хижаками. У листі до сина Назара автор так визначив тему цієї комедії: ««Хазяїн» — це зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!»
«Хазяїн» - сатирична комедія, чітко видно прагнення драматурга підвести читача до певних позитивних моральних висновків. Нещадно висміюючи все потворне і нице в житті, письменник-сатирик мріє, що в майбутньому запанують «вищі ідеали загального добра», зникнуть причини, які породжують зло і несправедливість, егоїзм і жорстокість.
В основу обох п'єси покладено ПОДВІЙНУ КОНФЛІКТНУ ЛІНІЮ.У «Хазяїні» до логічного завершення — «пузир» лопнув, лопнула йому печінка, гнійник, зараження крові, призводить лінія пов'язана з махінацією приховуванням чужих овець. Отже, теж трагічна розв'язка. Також смерть. А смерть у комедії можлива у одному варіанті і жанрі — в гротеску. Іван Карпенко-Карий першим в українській драматургії, власне в літературі першим після «Енеїди» Івана Котляревського, вживає цей прийом.
Та все ж в «Хазяїні» основною є інша, ПРИХОВАНА ЗА ЗОВНІШНЬОЮ, СЮЖЕТНА ЛІНІЯ — показ морального звиродніння стяжателя.
Образ Пузиря — далеко не однозначний. Це людина праці, трудівник-трудоголік, що як і сам автор знають: «без праці немає життя». Кожен з них по суті — нормальний чоловік, у котрого з дитинства сформовані естетичні почуття, зумовлені народним світоглядом. Тільки виражаються ці почуття по-різному.
На цю тему є багато творів у світовій літературі, але І. Карпенко-Карий підійшов по-новаторському до її розкриття. Оскільки, за висловом автора, «комедія ця дуже серйозна», у ній немає ефектних переплетень подій, інтригуючих колізій. Центр ваги драматичного сюжету автор «Хазяїна» переніс на глибоке розкриття людських характерів, психологічну мотивацію вчинків героїв. Разом із тим письменник використав увесь арсенал класичних комедійних і сатиричних засобів та прийомів. Взяти хоча б прізвище головного героя - Пузир. У народі говорять: «Пузир дувся, дувся та й лопнув». Узявши собі в голову ідею збагачення без будь-якої мети, економлячи на всьому, навіть на власному здоров’ї, нехтуючи щастям дочки, Терентій Пузир прирікав себе на неминучу поразку. Усі сподівання хазяїна лопнули, як мильна булька: РОБІТНИКИ НЕ ВИТРИМАЛИ НЕЩАДНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ І ЗБУНТУВАЛИСЯ; ХИТРИЙ ПЕТРО МИХАЙЛОВ ПОТРАПИВ У В’ЯЗНИЦЮ ЗА ЗЛІСНЕ БАНКРУТСТВО І ПОТЯГ ЗА СОБОЮ СВОЇХ СПІЛЬНИКІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ Й ПУЗИРЯ; ДОЧКА ВИРІШИЛА ВИЙТИ ЗАМІЖ ЗА КАЛИНОВИЧА, ЯКОГО ЛЮБИЛА, НАВІТЬ БЕЗ ЗГОДИ БАТЬКА. Гуси, скубучи одну з тисячних кіп хазяїна, остаточно підірвали його здоров’я. Тому закономірна як фізична, так і моральна загибель героя, бо ідея збагачення для збагачення позбавлена усякого здорового глузду, ще й шкідлива для оточуючих. Героїв комедії І. Карпенко-Карий групує за принципом контрасту. Головному героєві Пузирю і його помічникам протистоять пан Золотницький, дочка Соня і учитель гімназії Калинович (до речі, прізвище теж промовисте).Більшість дослідників Івана Карпенка-Карого (С.Єфремов, Я.Мамонтов, Л.Стеценко, Л.Дем'янівська та ін.) розглядають і образ Терентія Пузиря (п'єса «Хазяїн»), як безмежно жадібного до наживи мільйонера-землевласника. А якщо придивитися уважніше, то можна також розгледіти ліричну душу героя зі специфічним виявом поетичної удачі. перемагаючи гострий біль, коли йому залишилося жити не більше двох — трьох днів, з перекошеним від мук обличчям, він говорить: «одна овечка, з послідніх, біленька з курдючком — має поранений хвостик; друга — чорненький лоб — шкандибає не праву задню ніжку; нехай Карпо обдивиться, щоб часом не загинули — шкода худоби…» .
Чи не здається, що Іван Тобілевич сценою огляду овечок хотів показати — Пузир, між іншим, тонка лірична натура, здатна бачити у буденному прекрасне, дуже любить пісні, музику, а всі інші риси характеру є домінуючими і переважають у всіх його вчинках лише через обставини, зумовлені життям?
КОМПОЗИЦІЯ:головна увага на зовн.інтризі,переплетенні ефектних сцен,що мають смішити глядача. Соц.комедія може бути не розважальною, а повчальною. Це «серйозна комедія», що характер.відсутністю сцен.трюків, клоунад – новизна форми. У центрі уваги не дія, а думка, яка передається в діалогах, монологах, репліках.
Білет 6