![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Етапи розвитку реалізму 2п.ХіХст., його напрями, методи в укр.Л-рі.
- •Ідейно-тематичне та жанрово-стильове розмаїття літератури 2пХіХст.
- •Тематична своєрідність збірок я. Щоголева («Ворскло», «Слобожанщина»). Поетичність мови митця.
- •Життєвий та творчий шлях і. Нечуя-Левицького.
- •Оспівування героїко-історичного минулого запорозьких козаків та уславлення жіночої краси, почуття материнства, кохання в поезії я. Щоголева.
- •Особливості конфлікту, ідейно-тематичний зміст реалістичної соціально-побутової повісті «Кайдашева сім’я» і. Нечуя-Левицького.
- •Український театр корифеїв.
- •Драматургія і. Нечуя-Левицького.
- •Життєвий та авторський задум комедії «Хазяїн» і. Карпенко-Карого. Ідейно-тематичний зміст, композиція твору.
- •Функція описів та своєрідність поетики пейзажу в повісті «Микола Джеря» і. Нечуя-Левицького.
- •Система образів-персонажів, прийоми характеротворення в комедії «Хазяїн» і. Карпенка-Карого.
- •Загальна характеристика п.Я.Рудченка, його світогляд.
- •Новаторство і. Карпенка-Карого як драматурга та театрального діяча.
- •Своєрідність селянської тематики в повістях та оповіданнях Панаса Мирного. Морально-етичний конфлікт в оповіданні «лихий попутав»
- •Ідейно-художній аналіз трагедії «Сава Чалий» і. Карпенко-Карого. Засоби розкриття індивідуальних реалістичних характерів героїв п’єси.
- •Літературний характер інтелігента-різночинця в повісті «Лихі люди» Панаса Мирного.
- •Прийоми досягнення комічного ефекту в комедії і. Карпенко-Карого «Мартин Боруля»
- •Історія написання роману Панаса Мирного та і. Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?»
- •Традиції та новаторство в драматургії Кропивницького
- •Своєрідність сюжету та композиції роману Панаса Мирного та і. Білика «Хіба ревуть воли як ясла повні?».
- •Особливості конфлікту, композиції драми «Глитай, або ж Павук» м. Кропивницького.
- •Трагічне в повісті «голодна воля» Панаса Мирного.
- •Порівняльно-історична характеристика п’єс «Не судилось» м. Старицького та «Доки сонце зійде» м. Кропивницького.
- •Композиція та засоби творення образу в повісті «п’яниця» Панаса Мирного
- •Функція фольклору у драмах «Дай серцю волю…» та «доки сонце зійде…» м. Кропивницького.
- •Життєвий та творчий шлях Бориса Грінченка
- •Театральна і драматургічна діяльність м. Старицького
- •Поезія б. Грінченка. Перекладацька діяльність поета
- •Жанрово-стильові особливості п’єси «Степовий гість» б. Грінченка
- •Новаторство б. Грінченка в образному оновленні байки
- •Життєвий та творчий шлях і. Франка.
- •Своєрідність розкриття конфлікту в оповіданнях б. Грінченка
- •Композиція збірки «з вершин та низин» і. Франка.
- •Художньо-пізнавальна і виховна цінність повістей б. Грінченка. Специфіка повісті «Брат на брата».
- •Ідейно-художній аналіз вірша «Гімн» і. Франка.
- •Своєрідність драматургії Грінченка. Тема служіння інтелігенції народу в соціальній драмі «На громадській роботі».
- •Композиція, особливості жанру, авторська оцінка збірки «Зів’яле листя» і. Франка.
- •Художнє відтворення трагедії актриси у драмі «Талан» м. Старицького
- •Драматургія і. Франка. Проблематика, особливості жанру драми «Украдене щастя».
- •Літературно-публіцистична та критична діяльність п. Грабовського
- •Особливості композиції, функція символів у поемі «Іван Вишенський» і. Франка.
- •Ідейно-тематичний аналіз збірки п. Грабовського «з півночі». Своєрідність стилю поета.
- •Проблематика, композиція, функція біблійного сюжету в поемі «Мойсей» і. Франка
- •Ідейний зміст творчості і. Манжури та особливості його поетичного стилю
- •Принцип автології та металогії в сонетах і. Франка
- •Тема минулого України в поезії і. Манжури. Роль і призначення митця в житті народу
- •Значення творчості і. Франка для розвитку української літератури, культури. Основні положення статті і. Франка «Із секретів поетичної творчості»
- •Порівняльна характеристика віршованих приказок і. Манжури (на різні стилістичних особливостей) зі співомовками с. Руданського
- •Основні положення статті і. Франка «Література, її завдання і найважніші цілі»
-
Своєрідність розкриття конфлікту в оповіданнях б. Грінченка
Багато працював Б. Грінченко й у ЖАНРІ МАЛОЇ ПРОЗИ, оповідання і нарису, створивши їх близько п'ятдесяти. Тематичний діапазон її Досить широкий: це оповідання про дітей: «Олеся» (1890), «Грицько» (1890), «Кавуни» (1891), «Украла» (1891), «Дзвоник» (1897); про тяжке сирітство, поневіряння й самотність, через які у підлітка з'являється навіть думка про смерть, самогубство: «Сама, зовсім сама» (1885), «Ксеня» (1885), «Сестриця Галя» (1885). Чимало уваги приділяє Грінченко безрадісному становищу сільської школи, вчителів: «Екзамен» (1884), «Непокірний» (1886), «Хата» (1886). «Сьогодні великий день у Тополівській школі, — коментує останнє С. Єфремов, — у цей день має відбутися екзамен, а на йому повинен бути член ради шкільної — колишній писар, може, той самий, що одсудив Ципченкові Шоломійчину хату. Екзамен — пострах і погроза вчителеві і школярам — обертається в якусь комедію освіти, а закінчується, звичайно, закускою та водочкою». Образи дітей виведено і в оповіданнях «Чудова дівчина» (1884), «Олеся» (1890), творах з патріотичною ідеєю, де в гостросюжетній формі підноситься думка про потребу відданості своєму народові й країні. Справжніми перлинами серед оповідань Грінченка є твори про добре відоме йому село, сільську недолю — особливо про трагізм становища незахищеної, бідної і самотньої людини. Три такі твори проаналізував, високо оцінивши, С. Єфремов — «Без хліба» (1884), «Хата» (1886) й «Каторжна» (1888). До них можна додати ще кілька, зокрема «Підпал» (1893), про яке М. Драгоманов писав: «Воно «видержить .«добру фігуру», в якій хочете літературі», та «Дядько Тимоха» (1885).
-
Композиція збірки «з вершин та низин» і. Франка.
За весь час своєї діяльності І. Франко видав сім збірок поезій та цілий ряд поем і величезну кількість перекладів з світової літератури. Чимало його поетичних творів не друкувалися в збірках, а лише в періодичній пресі або ж залишилися в рукописа 1893 року І. Франко видає друге, доповнене, видання збірки «З вершин і низин».
Збірка "З вершин і низин" — це складна мистецька будова з віршів, писаних у різний час і з різного приводу. "Укладаючи матеріал для цієї книжки, — писав І.Франко у "Передньому слові", — я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку–таку артистичну суцільність".
ЗБІРКА СКЛАДАЄТЬСЯ З 7 ВЕЛИКИХ РОЗДІЛІВ, які умовно розподіляємо тут на дві нерівні частини. У перших трьох розділах — "De profundis", "Профілі і маски" та "Сонети" — зібрано ліричні твори, в чотирьох останніх — "Галицькі образки", "Із жидівських мелодій", "Панські жарти" та "Легенди" — твори епічні.
На час виходу першої збірки "З вершин і низин" (Львів, 1887) Франко був уже відомим громадським діячем, знаним письменником і ученим, твори якого читали й перекладали в Києві, Петербурзі, Варшаві, Відні. У цій збірці вміщено значну кількість поезій першого десятиліття літературної діяльності письменника.
Прологом до збірки подано "Гімн" ("Вічний революціонер"). Покладений на музику М.Лисенком у 1905 р., цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.
Перший цикл збірки "З вершин і низин" — "Веснянки", в яких ліричні описи природи, весняного пробудження землі чергуються зі сподіваннями на пробудження й визволення людського духу. Поезія "Каменярі", вміщена у збірці, стала художнім узагальненням визвольної боротьби, а образ людей, які пробивають крізь скелю шлях до нового, цільного життя, — символом прагнень самого Франка і його однодумців.
Цикли "Осінні думи", "Скорбні пісні", "Нічні думи" виявляють багатогранність ліричного героя. У них відчутно смуток, але це смуток дужої, незламної людини. У циклі "Профілі і маски" вражають задушевністю й ліризмом автобіографічні замальовки.
Два розділи збірки написано сонетами. В "Сонетах", сповнених апологій до класичних європейських зразків, їхніх авторів та образів, — у вступному вірші ("Сонети — се раби") поет відзначає, що й ця форма може бути використана для "свідомої одної мети". У "Тюремних сонетах" перед читачем проходять великі мученики, мужні герої, які віддали життя за ідеї: Бруно, Пестель, Каракозов, Перовська, Достоєвський і Тарас.
Революційне ідейне спрямування поезій збірки "З вершин і низин", різноманітність тем, багатство жанрів і ритмічної будови визначили першорядне її значення в українській поезії другої половини XIX ст. Після Шевченкового "Кобзаря" це була найзначніша за змістом і формою поетична книга.
Збірка «З вершин і низин» – це не звичайний збірник поезій, це поетичний архів, нагромаджений за 20 років творчості Франка-поета. Уже сам обсяг друкованого видання 1893 року – майже 500 сторінок – показує, що тут під одним дахом об’єднано матеріали, котрих могло б вистачити на 4 чи 5 «звичайних» поетичних книжок. Через свій обсяг, а ткож специфіку складу вона не передруковувалась в цілості. Початок «розграбуванню» цієї збірки поклав сам Франко, перевидавши цикл «Зів’яле листя» як «Перший жмуток» одноіменної збірки, виданої в 1896 році. Він також видавав окремо поему «Панські жарти».
З вершин і низин» – друга збірка творів І. Франка (перша – «Балади і розкази», 1876). Вона мала два видання. Перше, присвячене дружині поета Ользі Хоружинській, вийшло 1887 р. під назвою: «З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Накладом автора», Львів, 1887, 252 с. «Головною частиною тої книжечки, – зазначав автор у «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 року» (Львів, 1910, с. 369), – була поема «Панські жарти». Крім цієї поеми, до збірки ввійшло ще 46 поезій – «Гімн», «Веснянки», «Беркут», «Ідеалісти», «Каменярі», цикл «Думи пролетарія» (3 вірші), 12 сонетів, «Жидівські мелодії» («Самбатіон» та «Пір’я»), тобто тільки незначна частина творів, написаних протягом десяти років (1877 – 1887).
Наступне видання («З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Друге, доповнене видання. Накладом Ольги Франко», Львів, 1893, 468 с.) значно ширше від першого. Крім творів, уміщених у першому виданні збірки, сюди ввійшли поезії, що друкувалися у журналах «Світ» та «Зоря» (під псевдонімом Мирон***), в студентському журналі «Друг», ранні неопубліковані та пізніші твори, написані в період 1887–1893 рр., після появи першого видання. Матеріал розподілено за тематичними циклами.
Задум видати поетичні твори окремою збіркою виник у письменника на початку 1880-х років. У листі до М. Павлика від 12 листопада 1882 р. І. Франко обурюється, що його найкращі вірші, в яких він хотів «показати нашим людям першу пробу реальної, на живих фактах опертої і реальним способом обробленої поезії», редактор журналу «Світ» не пускає в друк, тому доцільно подумати про окреме видання «Книжки поезій».
Збірка «З вершин і низин» як епохальне, найвизначніше після «Кобзаря» Т. Шевченка явище у розвитку української поезії, мала великий громадський резонанс. Передові кола суспільства на Україні високо оцінили її. М. Коцюбинський у рефераті «Іван Франко» писав, що на творах поета, на його ідеях виховалось ціле покоління; що разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра у світлу будучність для нашої землі. «Могутнім акордом лунає та свята віра у Франковому вірші «Каменярі»
Білет 18.