Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс(1).doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
157.7 Кб
Скачать

3. Форми співучасті за суб`єктивними ознаками

Відповідно до ст. 28 КК України передбачено чотири види злочинних спільнот:

а) групи без попередньої змови;

б) група з попередньою змовою;

в) організована група;

г) злочинна організація.

Критеріями такої диференціації принципової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорієнтованості.

Група осіб без попередньої змови – це два або більше виконавців, які утворили групи для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч.1ст.28 КК). Відсутність попередньої змови означає, що виконавця злочину до початку виконання об’єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об’єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомі між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об’єктивної сторони злочину або долучатися до вчинення злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але це не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяння стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із виконавців, які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об’єктивної сторони злочину. Безпосередньо, вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер, спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змови характерна для вчинення злочинів, передбачених ст.293,294,296 КК. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певну злочину ознаки (ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.2 ст.296, ч.2 ст.402, ч.2 ст.404,ч.3 ст.405,ч.3 ст.406 КК). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не вимагається попередньої умови між учасниками злочину, однак, якщо вона мала місце, то їх дії ( за відсутності кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину, за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуються як вчинені групою осіб.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч.2.ст.28 КК). Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь – означає дійти згоди щодо його вчинення до початку виконання його об’єктивної сторони. Таким чином ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин. Вона повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Домовленість може відбутися у будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою дій тощо.

Така кваліфікуюча ознака злочину характеризується не наявністю чи відсутністю змови, а часом її виникнення. Попередня змова означає, що двоє чи більше осіб, заздалегідь або напередодні, домовились про спільне вчинення злочину. Ця домовленість може бути укладена значно раніше – за кілька днів, тижнів чи місяців до вчинення злочину. Вона може бути досягнута і за кілька годин чи хвилин до початку вчинення злочину. Слова закону «за попередньою змовою групою осіб» вказують лише на те, що ця ознака має місце у діях осіб, які до початку вчинення злочину домовилися про спільні дії.

Цю підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб відзначив Пленум Верховного Суду України у постанові від 25 грудня 1992р «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п.25). У ній вказано, що викрадення належить кваліфікувати як вчинене за попередньою змовою групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.

Деякі злочини можуть бути втілені групою осіб і без їх попередньої змови про вчинення цього злочину (ч.2 ст.152, ч.2 ст.153, ч.2 ст.256 КК). Як зазначив Пленум ВСУ, для визначення зґвалтування, вчиненим групою осіб, не вимагається попередньої змови між учасниками злочину. Тобто змова про вчинення таких злочинів може виникнути і під час вчинення посягання.

Пленум ВСУ роз’яснив судам, що крадіжка, грабіж, шахрайство і вимагання чужого майна можуть бути вчинені за попередньою змовою групою осіб лише тоді, коли у вчинені відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи. З цього треба зробити висновок: якщо інші співучасники викрадення були підмовниками або пособниками, то не має підстав кваліфікувати таке викрадення як вчинене за попередньою змовою групою осіб. Дії учасника групою зґвалтування кваліфікуються за ч.2 ст.152 КК і у тому разі, коли інші учасники злочину через неосудність, недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або з інших підстав, передбачених законом, не були притягнуті до кримінальної відповідальності.

Це роз’яснення Пленуми ВСУ має певну обмеженість. Дії виконавця злочину можна визначити групою осіб і кваліфікувати ч.3 ст.152 КК лише за сукупністю умов:

а) неосудний чи малолітній був учасником злочину, брав якусь участь у його вчиненні, якимось чином допомагав виконавцеві у його вчиненні, а не був лише спостерігачем події;

б) малолітній ще не досяг віку кримінальної відповідальності але має вік 12-13 років і може надати певну фізичну та психічну допомогу виконавцеві злочину. Здатність надати останньому суттєву допомогу у вчиненні зґвалтування повинна бути критерієм для визнання певної особи учасником злочину, а дії виконавця мають кваліфікуватися як зґвалтування, вчинене групою осіб, за ч.3 ст.152 КК.

Треба зазначити, що визнання співучасті з малолітньою особою віком 12-13 років протирічить ст.26 КК, у якій встановлено, що співучастю є умисна спільна участь у вчиненні злочину кількох суб’єктів злочину, тобто осіб, яким згідно з ч.2 ст.22 КК уже виповнилося чотирнадцять років.

Учасники вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функції, за якого кожен співучасник виконує певну роль. Так з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що виконують вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї безпосередньо при вчиненні вбивства, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

Ходимським районним судом було розглянуто наступну кримінальну справу. Шляхом словесної пропозиції, умовляння та порад М. схилив неповнолітнього Л. до вчинення крадіжки грошей у будинку потерпілого В., запевнивши його про наявність у вказаному будинку грошей, вказавши точне місце їх знаходження, так як до цього знаходився у потерпілого, та давши пораду про можливий спосіб проникнення до будинку, посприявши таким чином у виникненні у підсудного Л. бажання вчинити зазначену крадіжку. Після цього Л., реалізуючи вказане бажання, діючи з врахування отриманих від М. відомостей з метою викрадення грошей в потерпілого В. та незаконного збагачення, вступив у злочинну змову з неповнолітніми З. та Ш., після чого, діючи спільно для досягання єдиної мети, прибули до домоволодіння потерпілого, де неповнолітній Ш. завідомо неправдиво повідомив потерпілому, що його в лісі чекає М., а після того як потерпілий пішов у вказаному ним напрямку, Л. та З., скориставшись відсутністю потерпілого, металевим кілком, який знайшли у дворі, зірвали навісний замок вхідних дверей літньої кухні потерпілого та проникли всередину, звідки, з кишені піджака потерпілого, який висів на стіні, таємно викрали гроші в розмірі 600 грн. Після цього злочинці зникли з викраденими грошами, розпорядившись ними за власним розсудом.

Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є:

1) наявність декількох осіб (трьох або більше);

2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або втілення двох чи більше злочинів;

3) стійкість такого об’єднання;

4) об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функції учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом. Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою:

а) стійкістю ( для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов’язковою);

б) спрямованістю на вчинення двох чи більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину);

в) кількістю учасників. Організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою – з двох та більше.

Стійкість об’єднання осіб є визначальною рисою організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять мають єдині наміри щодо вчинення злочинів. Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки, як правило, проявляються у наявності: постійних сильних внутрішніх зв’язків між учасниками групи, загальних правил поведінки організатора(керівника), чіткого визначення кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб’єктивний момент – єдність наміру учасників групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об`єднання його з іншими особами в одну групу й прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками, для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не співпадати між собою.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки проявляються у тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч. шляхом перекваліфікації тих, які вже є та вербуванні нових, прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у т.ч. шляхом підкупу службових осіб, наявності необхідних для функціонування групи фінансованих та інших матеріальних засобів, приміщень тощо.

Тому стійкість організованої групи виражається у тому, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю спільних зв`язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийняття рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей так і співвиконавством або не поєднанням цих форм співучасті.

Пленум ВСУ зазначив, що організованою групою слід вважати двох чи більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності. На наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроблений (хоч би у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора, прикриття своєї діяльності як своїми, так і за допомогою сторонніх осіб (у т.ч. шляхом підкупу службових осіб), вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки тощо.

У цьому визначенні поняття організованої групи Пленум ВСУ назвав її мінімальні характерні ознаки. По-перше, навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з 2-х осіб, та й взагалі, чи можна таке об`єднання назвати організацією? По-друге, не виділив Пленум таку обов`язкову рису організації, як її структуру – наявність певних підрозділів та організаційні зв`язки між ними, запровадження та додержання певної дисципліни. В основному організовані злочинні групи характеризуються суворим додержанням дисципліни, а її порушення жорстоко карається. По-третє, не позначив Пленум і широкої ознаки організованої злочинної групи, як менше її створення. Будь-яка організація починається з мети створення (для вчинення не взагалі злочинів, а конкретних, певних злочинів – контрабанди, викрадення транспортних засобів, вимагання грошей, цінностей, вчинення нападів тощо).

Організована група – це стійке об`єднання кількох осіб, які спеціально зорганізувалися для більш менш тривалої злочинної діяльності.

Типовими ознаками організованої злочинної групи є:

- наявність статуту – розробленого (хоч би у загальних рисах) і схваленого учасниками групи плану злочинної діяльності – і визначеної мети діяльності групи;

- наявність організатора (керівника);

- вербування нових членів;

- наявність загальних правил поведінки, ієрархія стосунків між учасниками групи;

- наявність матеріальної бази-приміщення, транспорту, сховищ, коштів тощо.

Пленум ВСУ зазначив, що організована група від групи осіб відрізняється головним чином ступенем зорганізованості. Звичайно, організована група має вищий ступінь стійкості, зорганізованості, ніж випадкова група, що вчинила злочин за попередньою змовою. Але ступінь зорганізованості організованої групи не повинен впливати на кваліфікацію діяння вчиненого нею. Діяння належить кваліфікувати як вчинене організованою групою незалежно від ступеня стійкості, зорганізованості цієї групи.

Таким чином, кримінальний кодекс України відокремлює організовану групу (ч.3 ст.28 КК) від просто групи (ч.1ст.28 КК), яка не є організованою1.

Згідно з ч.4 ст.28 КК злочинною організацією визнається об`єднання осію (суб’єктів злочину), яке: а) є стійким; б) є ієрархічним; в) об’єднує декількох осіб (трьох і більше); г) за попередньою змовою зорганізоване членами або структурними частинами для спільної діяльності, метою якої є: 1) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів; 2) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; 3) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинна організація відрізняється від організованої групи: а) ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорганізованості такого об`єднання; б) спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів; в) можливістю визнання нею об`єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Останній аспект свідчить про більш широке функціональне призначення злочинної організації, яка на відміну від організованої групи, може створюватися не лише для вчинення злочинів її учасниками, ф й для здійснення злочинної діяльності керівного (координуючого) та забезпечувального характеру. Особливістю злочинної організації є також те, що вона може складатися з відповідних структурних частин, бути утвореною на базі кількох організованих груп (бути об`єднанням таких груп). У свою чергу, такі структурні частини можуть виступати як групи( за попередньою змовою чи організовані), чи окремі особи, діяльність яких полягає у вчиненні злочинів, так і групи чи окремі особи, які здійснюють керівництво, чи координацію злочинної діяльності, чи забезпечують функціонування відповідних структур самої злочинної організації або інших злочинних груп.

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність відповідної системно-структурної побудови об`єднання, яка включає в себе наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об`єднання його керівнику (у т.ч. керівником структурних частин), вертикальні зв`язки між вищими та нижчими структурами об`єднання, загальновизнані їх затримання учасниками злочинної організації.

Спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів означає, що злочинною організацією може бути визнане лише таке об`єдання, діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких або особливо тяжких злочинів. Об’єднання, члени якого зорганізувалися з метою вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості, не може бути визнано злочинною організацією, навіть за умови, якщо воно є стійким та ієрархічно структурованим. За наявності для того інших підстав воно може розглядатися як організована група. Разом із тим спрямованість на вчинення членами об’єднання, поряд з тяжкими (особливо тяжкими), також злочинів середньої (невеликої) тяжкості, не створює підстав для невизнання такого об’єднання злочинною організацією.

Визнання об’єднання злочинною організацією за ознакою керівництва чи координації злочинної діяльності учасників такого об’єднання чи його структурних частин, яка полягає в організації вчинення злочину ( злочинів, іншими особами, керовані його (їх) підготовкою та вчиненням). При цьому закон (ч.4 ст.28 КК) не передбачає, що така злочинна діяльність обов’язково повинна полягати у вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. За цією ознакою злочин може бути визнаний як вчинений, злочинною організацією й у разі, коли дії винної особи (осіб) полягали у керівництві чи координації вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.

Як правило, членами організованого злочинного угрупування ретельно готується кожен злочин. Заздалегідь підшуковується об’єкт злочинного посягання, обираються найбільш ефективні варіанти здійснення останнього, шляхи відходу, канали збуту незаконно здобутих майна та цінностей тощо. Враховуються також перспективи функціонування угруповання.

При цьому уважно вивчаються соціальна реальність, зміни що відбуваються в ній, оцінюються можливості підвищення ефективності спільної злочинної діяльності у нових умовах суспільного життя, визначаються найбільш вигідні сфери та види злочинного промислу тощо. Організовані злочинці не тільки використовують зручні для вчинення злочинів умови, а й цілеспрямовано пристосовують для цього соціальне середовище. Зокрема, з метою захисту від кримінального переслідування, а також створення нових можливостей для злочинної діяльності здійснюється користування працівників органів судової влади, правоохоронних органів, інших державних службовців.

У кримінологічній теорії виділяються різні рівні організованої злочинності залежно від рівня організації спільної злочинної діяльності, а ще частіше – рівня організації злочинного угруповання .

Деякі автори вважають, що поняття організованої злочинності характерні дві форми об’єднання: злочинні організації та об’єднання злодіїв у законі. Злочинні організації визначаються централізацією влади, наявністю правил, ієрархічністю побудови, здійсненням заходів по встановленню контактів із посадовими особами та ін. об’єднання чи «злодії в законі» не відрізняються установленою структурою. Вони утворюються з професійних злочинців – лідерів злочинного середовища, які формально рівні між собою, і не мають остійного місцезнаходження.

О.І.Гуров виділяє три рівні: примітивний, середній та високий. До примітивного рівня він відносить групи з простою структурою: «ватажок-учасники». Кількісний склад таких груп коливається у межах від трьох до десяти чоловік. Корупційні контакти для них і рідкісними, їх члени переважно вчиняють крадіжки, грабежі, розбій, шахрайство.

Середній рівень становить угруповання, що є в ній перехідною ланкою між вказаними вище групами та більш досконалими злочинними угрупованнями. В них має місце виділення окремих підрозділів – бойовиків, розвідників, виконавців, охоронців. Як правило, угруповання мають корупційні зв’язки з чиновниками органів влади та управляння.

Високий рівень утворюють кримінальні організації з мереживною (сітьовою) структурою, які мають дві чи більше ланок управління. Їх характеризує наявність матеріальної бази (спільних грошових фондів, банківських рахунків, нерухомості); легального прикриття у вигляді зареєстрованих фондів, спільних підприємств, кооперативів, ресторанів тощо; колегіального органу управляння, утворюваного групою осіб (радою), майже рівних за своїм статусом; функціонально-ієрархічної побудови з розподілом організації на окремі групи; міжрегіональних зв’язків керівного ядра, охоронців, інформаційної служби, «контролерів» тощо; статуту у формі певних правил поведінки, традицій, законів та санкцій за їх порушення; специфічної мовної системи, зокрема жаргону, інформаційної бази, створюваної, зокрема, шляхом здійснення розвідки та контррозвідки; своїх людей в органах влади, судових та правоохоронних органах. Ці організації розподіляють між собою сфери впливу. Для них характерна спеціалізація злочинної діяльності.

Поряд з цим О.В.Гуров виділяє таку особливу форму злочинного об’єднання, як співтовариство «злодіїв в законі». Він зазначає, що лише на перший погляд організація, в якій усі рівні і яка не має постійного місця дислокації, об’єднана лише рамками злодійського закону. Насправді, зв’язок між злодіями настільки міцний, що вони становлять єдине ціле. Органом управляння є сходка, на якій вирішуються важливі для них питання. Таке об’єднання згуртовує злочинні елементи шляхом проведення сходок, прийняття спеціальних письмових звернень; вирішує конфлікти, що виникають у злочинному середовищі, займається збиранням коштів до спільних кас; налагоджує стосунки із закордонним злочинним світом1.