Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Підставою для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру є вчинення особою у стані неосудності:

1. кримінального правопорушення;

2. злочину;

3. суспільно небезпечного діяння;

4. кримінального проступку.

2. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1. слідчим;

2. слідчим, який має досвід роботи на займаній посаді не менше трьох років;

3. слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення таких повноважень;

4. прокурором.

3. Які обставини не встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру:

1. час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;

2. поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього;

3. ставлення особи до вчиненого ним суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;

4. характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.

1. Яке із нижченаведених положень не відповідає вимогам КПК України:

1. особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи,

2. особа здійснює свої права через законного представника, захисника;

3. участь захисника у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру є необов’язковою;

4. якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

5. Який запобіжний захід може бути застосовано до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування:

1. особисте зобов’язання;

2. передання під нагляд піклувальників;

3. передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом;

4. поміщення до медичної установи.

6. Стаціонарна психіатрична експертиза під час досудового розслідування може призначатися:

1. слідчим;

2. прокурором;

3. слідчим суддею;

4. судом.

7. Яке із нижченаведених положень не відповідає вимогам КПК України:

1. судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється одноособово суддею;

2. судове засідання відбувається за участю прокурора, законного представника, захисника;

3. участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, є обов’язковою;

4. судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

8. Суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру у разі, якщо:

1. суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено;

2. суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення було вчинено іншою особою;

3. не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

4. усі відповіді є правильними.

9. Розгляд судом питання про продовження застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням:

1. прокурора;

2. слідчого;

3. лікаря-психіатра;

4. керівника медичного закладу.

10. Постановлення ували суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для:

1. проведення досудового розслідування;

2. звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3. звільнення особи від покарання;

4. призначення повторної психіатричної експертизи.