Освітня лінія «Люди»

Зміст освіти

Результати освітньої роботи

СІМ’Я

Батько-матір

Брати-сестри

Дідусі-бабусі

Сімейне буття

РОДИНА

Усвідомлення себе членом своєї родини

Усвідомлює зміст понять «сім’я» (склад, ознаки: спільне проживання, однакове прізвище, взаємна турбота, любов, доброзичливість, сімейні обов’язки членів) та «честь сім’ї» (повага та гідне ставлення інших людей до членів сім’ї), вміє їх пояснити.

Розуміє, що батьки – це найрідніші люди, які доглядають та виховують своїх дітей. Вирізняє батьків з-поміж інших, ставиться до них з любов’ю та повагою; відгукується на їхні звернення, прохання, прислухається та дотримується порад, вказівок, може поступитися власними бажаннями, потребами на їхню користь, помічає настрій, емоційний та фізичний стан, турбується, допомагає; відчуває захист, підтримку, цінує добробут, створений батьками; живе інтересами сім’ї.

Усвідомлює ступінь рідства з іншими дітьми, знає, що рідні брати-сестри – це діти, народжені в одній сім’ї. Встановлює й підтримує доброзичливі, довірливі, дружні стосунки з ними, ставиться з любов’ю, повагою, запобігає конфліктам, непорозумінням. Утримується від ревнощів, суперництва, змагальності, розуміє корисність об’єднання зусиль для спільної справи, турбується про рідних братів-сестер.

Знає, що дідусь та бабуся доводяться батьками татові та мамі. Поважає їх, піклується про їхнє здоров’я, самопочуття; знає про життєву мудрість старших, шанобливо ставиться до них. Дбає про них, допомагає, не ображає їх своїми висловами, вчинками та поведінкою.

Дотримується правил сімейного співбуття. Усвідомлює обов’язки кожного члена сім’ї, сумлінно виконує свої, підтримує порядок у своєму помешканні, розуміє внесок кожного члена сім’ї у її добробут. Намагається облегшити домашню працю членів родини, своєчасно й доречно надає посильну допомогу. Прагне підтримувати доброзичливу атмосферу в домі своїми висловлюваннями, вставленням, поведінкою. Турбується про хворих членів сім’ї, усвідомлює їхній стан, прагне поліпшити його своєю участю. Любить і шанує сімейні свята та традиції, бере активну участь у їх творенні, дотриманні, зміцненні.

Орієнтується в тому, що родина об’єднує близьких і далеких родичів по материнській та батьківській лінії, пов’язаних між собою кровними зв’язками. Знайома з ними, користується словами-назвами основних членів родини (дядько, тітка, двоюрідні брати/сестри, племінники тощо), знає ступінь рідства, місце їхнього проживання. Має уявлення про свій рід, цікавиться родоводом, складає родовідне дерево. Ініціює підтримання родинних зв’язків, проявляє інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, ведення фото- та фільмотек тощо. Цікавиться їхнім життям, ставиться з повагою, виявляє родинні почуття, радіє успіхам, досягненням, співчуває у горі, невдачах. Знає про поховання померлих родичів, спільно з батьками та іншими родичами вшановує пам’ять про них.

Відчуває себе повноцінним членом родини. Цінує можливість бути в присутності рідних «самим собою», можливість «розкрити душу», розраховує на розуміння і захист. Помічає зовнішню та внутрішню схожість-несхожість з рідними; передбачає і прогнозує висловлювання, думки, дії батьків з приводу своїх вчинків; прагне діяти так, щоб не засмутити близьких, викликати в них почуття задоволення. Поважає інтереси, смаки, звички рідних; усвідомлює, що батьки належать не лише їй, а один одному та іншим членам родини, мають не пов’язане з нею життя. Розуміє, що батьки потребують душевної теплоти і ласки. Виявляє чуйність та уважність; стримує своє бажання, якщо вони заважають рідним; прагне бути причетною до спільних турбот і проблем сім’ї.

РОДИННО-ПОБУТОВА КОМПЕТЕНЦІЯ

Обізнаність із змістом, нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх пояснити та дотримуватись; підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних і близьких членів родини.

ЛЮДИ

Знайомі

Чужі

За соціальними ролями

Встановлення стосунків

З дітьми

З дорослими

З літніми людьми

З представниками різної статі

Група

Вирізняє знайомих людей з-поміж інших як таких, що добре знають один одного (друзі, товариші, сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу тощо), привітно вітаються, доброзичливо звертаються один до одного, радіють зустрічі, толерантно цікавляться справами. Усвідомлює, що знайомі можуть бути як серед дорослих, так і дітей; розрізняє манеру спілкування із власними знайомими та знайомими батьків. При зустрічі впізнає знайомих, із власної ініціативи чи у відповідь на звернення виявляє готовність і здатність доброзичливо спілкуватися з ними. Вміє почути й уважно вислухати дорослого, підтримати тему розмови, відповісти на запитання, відгукнутися на прохання, пропозицію. Рахується з їхніми смаками, інтересами, потребами; виявляє чемність у ставленні до них.

Розуміє, що чужі — це люди, які між собою не знайомі (перехожі на вулиці, пасажири в транспорті, відвідувачі магазину, глядачі в театрі тощо). Поводиться з ними обачно, стримано, чемно. Почувається невимушено, впевнено серед малознайомих чи незнайомих людей. Помічає стан, потреби сторонніх та, по можливості, намагається їх задовольнити. У разі нагальної потреби (загубилась у натовпі, магазині, іншому людному місці), коли поруч немає знайо­мих, може звернутися до незнайо­мої людини за допомогою, висловлюючи своє прохання чітко й голосно. Не розгублюється в такій ситуації, а розуміє, що краще звернутися до дорослого, який знаходиться на своєму робочому місці — до водія чи контролера в транспорті, продавця чи охоронця (міліціонера) в магазині тощо. У разі виникнення інтересу до незнайомої людини повідомляє про це знайомих дорослих і радиться, чи можна звер­нутися до неї. Користується елементарними правилами самозбереження – не бере запропоновані незнайомцем солодощі, іграшки, не зваблюється пропозицією покататися на машині чи подивитися на щось, не розповідає про себе, свою сім’ю, родину, місце проживання тощо.

Вміє ототожнити стать дорослого з відповідною соці­альною роллю в житті (жінка — матір, господиня, дружина; чоловік — батько, захисник, опора сім’ї). Усвідомлює, що людина певної статі, віку одночасно може виконувати різні соціальні ролі – сина, доньки, школяра, покупця, пасажира, працівника тощо; розуміє важливість та залежність зовнішніх проявів, поведінки від кожної з виконуваних у цей момент ролей. Усвідомлює відмінності спілкування з різними за віком дітьми – до молодших за себе ставиться доброзичливо, уважно й турботливо, до старших – з інтересом, повагою, емоційною готовністю до спілкування.

Прагне входити в контакт з різними за віком дітьми, вміє привертати до себе увагу, виявляє доброзичливе ставлення, вміння, знання, налагоджує активну взаємодію, спілкування. У колі молодших почувається старшою, а зі старшими – молодшою. З однолітками поводиться на рівних, усвідомлює свої можливості, права й обов’язки, дотримується норм спілкування. Виявляє інтерес до спільної справи, стійке прагнення брати участь у будь-якій спільній справі (грі, продуктивній діяльності), ділиться своїм досвідом, умін­нями, знаннями, підтримує загальну для всіх мету діяльності. Домагається визнання себе іншими дітьми, прагне бути доречним, бажаним у спілку­ванні, грі тощо. Поводиться прав­диво, чесно у стосунках з різними за віком дітьми, не глузує з недоліків або звичок інших. Самостійно встановлює й підтримує партнерські, ділові та особисті контакти, уникає конфліктів, може їх попередити. Поважливо ставиться до дітей своєї та протилежної статі; розуміє значення спілкування та спільної діяльності хлопчиків і дівчаток, дружби між ними.

Розуміє, що доросла людина володіє професією, має роботу, сім’ю, ростить дітей, турбується про своїх батьків. Виявляє повагу до дорослих, незалежно від ступеня рідства, знайомства. Усвідомлює свою залежність від старшого покоління, приймає їхню опіку. У зверненнях до них та власних діях виявляє шану, турботу, повагу, готовність допомагати. У стосунках витримує дистанцію та усвідомлює межі припустимої поведінки, враховуючи належність до певної статі себе та дорослого.

Має уявлення про те, що в літньої людини погіршується зір, слух, вона змінюється зовні (сиве волосся, зморшки на обличчі, руках, повільність рухів). Вона потребує турботи, розуміння й підтримки. З повагою ставиться до рідних, знайомих, чужих людей літнього віку. Вміє вислухати поради та намагається керуватися ними у своєму житті. Знає, що в старості людина виходить на пенсію, більше опікується домашнім господарством, допомагає дітям, доглядає онуків.

Усвідомлює, що серед людей виділяють чоловіків і жінок. Може схарак­теризувати, що чоловік — це доросла особа, а хлопчик — дитина чоловічої статі; жінка — доросла особа, а дівчинка — дитина жіночої статі; вони мають свої ознаки – зовнішній вигляд, зачіска, одяг тощо. Має уявлення про основні ознаки, спільне та відмінне у представників різної статі. Розуміє, що стать певною мірою визначає інтереси, професійні уподобання людини.

Помічає емоційний стан близького дорослого чи однолітка (радість, захоплення, смуток, сум, страх, тривожність, гнів, злість), здатна зрозуміти причину зміни настрою, побачити зв'язок між поведінкою дорослого чи дитини та їхнім емоційним станом, настроєм, передбачувати зв'язок емоційного стану дорослого чи дитини з певними подіями, ситуаціями. Виявляє готовність поспівчувати, пожаліти, втішити, коли хтось з її оточення чимось схвильований, засмучений, помічає, що йому потрібна емоційна підтримка, допомога. Прагне допомогти з власної ініціативи, або у відповідь на прохання.

Орієнтується в тому, що група – це об’єднання, що виникає на основі особистісних симпатій, емоційних відносин між її членами. Групу гуртують спільні цінності, щирість та відвертість стосунків, довіра, певні поведінкові норми. Члени групи прихильно ставляться один до одного. Розуміє, що дружба — це прояв між людьми взаємної довіри, відданості, любові. Ініціює дружні стосунки з тими, кому симпатизує, усвідомлює, що дружбою треба дорожити. У власному виборі віддає перевагу доброзичливим, уважним людям, готовим до співпере­живання, співробітництва. Пропонує та підтримує дружбу з дітьми різного віку, статі, національності; прагне подружитися з дорослими.

СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ

Обізнаність з різними соціальними ролями, які виконують люди в соціумі (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні та ін.); з елементарними соціальними нормами міжособистісних відносин; здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують; усвідомленість свого місця в соціальному середовищі, позитивне сприймання себе; здатність обирати адекватні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Народ. Країна

Людство. Країни світу

Має уявлення, що народ – це населення однієї країни. Усвідомлює свою належність до українського народу. Називає державу, в якій проживає, її столицю, розуміє, що Україна – це батьківщина, може пояснити значення цього. Знає і поважає державну символіку, народні традиції, символи та обереги, видатних українських діячів, пам’ятки культури; знає назву великих міст України(Львів, Одеса, Харків, Донецьк). Любить і пишається своєю малою батьківщиною, її працьовитими людьми, мовою, природою.

Має уявлення що «людство» – це всі люди планети Земля, жителі всіх країн світу. Орієнтується в тому, що кожна країна має свою територію з чіткими межами, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей, зростом. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Може назвати деякі країни, їх характерні ознаки, місцезнаходження. Розуміє, що всі народи світу прагнуть миру й щасливого життя.

СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ

Обізнаність зі своєю батьківщиною (держава Україна), столицею України (Київ), народом (український народ); людьми різних національностей, які проживають в Україні (багатонаціональна держава); державною (гімн, герб, прапор) і народною (рушник, вінок, калина) символікою, оберегами, традиціями українського народу; пам’ятками культури; обізнаність з іншими народами світу (німці, болгари, молдавани, американці і т. ін.); країнами світу (Росія, Молдова, Білорусь та ін.); здатність поважати людей інших національностей, їхню культуру і традиції.