госы / Інвест деят / МІД / ТЕМА 5

Тема 5. Міжнародний ринок облігацій

МІЖНАРОДНІ ОБЛІГАЦІЇ

Програми боргового фінансування таксування через емісію міжнародних облігацій посідає ключове місце в структурі зовнішнього фінансування розвитку національних економік, а міжнародні ринки облігацій на сьогодні є основним механізмом перерозподілу світових фінансових ресурсів. Розвиток інструментів та інституційної структури цих ринків, оптимізація механізмів їх функціонування у 70—90-ті роки XX ст. спричинилися до збільшення можливостей інвестування заощаджень і розширення діапазону джерел позикового капіталу на міжнародних фінансових ринках.

Поняття міжнародних облігацій

Облігація -це борговий фінансовий інструмент, за яким позичальник (емітент) зобов'язується сплатити кредиторові (інвесторові) всю суму боргу плюс проценти протягом певного проміжку часу.

Термін "міжнародні облігації" вживається у широкому та вузькому значеннях. У широкому сенсі в це поняття входять усі основні боргові інструменти, які розміщуються на міжнародних фінансових ринках, — і облігації, і ноти. У вузькому — лише міжнародні облігації. Надалі ми вживатимемо даний термін у вузькому значенні. У цьому контексті ринок міжнародних облігацій представлений двома основними типами облігацій:

• іноземні облігації;

• єврооблігації, або євробонди.

Відмінності між цими типами цінних паперів стосуються насамперед сфери та методики їхнього розміщення, режиму оподаткування, обсягу надання інформації при емісії, кола потенційних покупців. Облігації, випуск яких охоплює обидві категорії міжнародних облігацій — іноземні облігації та єврооблігації, — дістали назву глобальних облігацій.

Учасники міжнародного ринку облігацій

Однією з характерних особливостей міжнародного ринку цінних паперів є різнорідність його учасників, які визначають як попит, так і пропозицію фінансових інструментів. До основних учасників цього ринку належать міжнародні позичальники, котрі залучають необхідні фінансові ресурси на міжнародному ринку позичкових капіталів і, відповідно, виступають емітентами цінних паперів. Традиційно виділяють шість категорій емітентів міжнародних цінних паперів, які застосовують найрізноманітніші стратегії залучення фінансування на міжнародних ринках:

• наднаціональні інституції — насамперед міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародний банк реконструкції й розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, а також регіональні банки реконструкції й розвитку;

• суверенні позичальники — національні центральні уряди як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються;

• субсуверенні позичальники — регіональні уряди, наприклад уряди німецьких земель, провінцій Канади, штатів Австралії тощо, а також органи муніципальної влади;

• квазісуверенні позичальники — державні і напівдержавні установи та агенції;

• фінансові інституції, серед яких найважливіше місце посідають комерційні та інвестиційні банки;

• корпорації нефінансового сектора — насамперед транснаціональні корпорації та великі національні корпорації.

Основними покупцями міжнародних цінних паперів є міжнародні інвестори, які поділяються на дві групи: 1) роздрібні інвестори — приватні особи; 2) інституційні інвестори — фінансові інституції, такі як страхові компанії та пенсійні фонди, взаємні фонди та інвестиційні компанії, хедж-фонди та ощадні банки, які інвестують залучені кошти у фінансові активи на професійній основі. Роздрібні інвестори віддають перевагу інвестуванню в єврооблігації, тоді як інституційні інвестори є головними вкладниками в іноземні облігації. Втім, і на ринку єврооблігацій, і на ринку іноземних облігацій інститущйні інвестори абсолютно переважають.

На ринку міжнародних облігацій діє незначна кількість основних інвестиційних посередників, котрі укладають переважну частину всіх угод з розміщення облігацій і здійснюють переважну частину міжнародних трансакцій з цінними паперами.

Міжнародний ринок облігацій — це ринок боргових інструментів, які засвідчують право кредитора (міжнародного інвестора) на стягнення з емітента (міжнародного позичальника) суми боргу і процентних платежів за цим боргом. Міжнародний ринок облігацій у широкому сенсі охоплює такі види боргових інструментів, як іноземні облігації, єврооблігації, глобальні облігації та програми середиьострокових нот. Відмінності між цими цінними паперами стосуються сфери і методів розміщення, режиму оподаткування, кола потенційних інвесторів тощо. Іноземні облігації випускаються нерезидентами на національному фінансовому ринку окремої країни відповідно до законодавства цієї країни. Основними ринками іноземних облігацій є Цюріх, Франкфурт, Нью-Йорк і Токіо. Єврооблігації випускаються на фінансових ринках кількох країн одночасно, розміщуються міжнародним синдикатом, а їхній обіг перебуває поза законодавством окремо взятої країни. Облігації, які випускаються і на внутрішній ринок іноземної країни, і на євроринок одночасно називаються глобальними облігаціями. Особливе місце серед міжнародних облігацій належить програмам середньостроко-вих нот. Це інструмент фінансування, який передбачає багаторазову емісію боргових зобов'язань (нот) на євроринку або на ринку іноземної держави в рамках заздалегідь визначеної програми випуску цінних паперів. Програми боргового фінансування на основі випуску середньострокових євронот є одним з найгнучкіших інструментів фінансування на міжнародних ринках позичкового капіталу.

Найбільші обсяги капіталів концентруються на ринку єврооблігацій, який виник на початку 60-х років. Великі масштаби і стійке зростання ринку єврооблігацій пояснюються перевагами, які дають єврооблігації як інвесторам, так і позичальникам. Це — відсутність національного контролю, низький валютний ризик, висока дохідність, відсутність оподаткування "біля джерела" доходу, податкова анонімність і т. п. Ринок єврооблігацій представлений численними різновидами боргових євроінструментів. Найпоширенішими серед останніх є прості ("ванільні") єврооблігації, єврооблігації з плаваючою процентною ставкою, конвертовані єврооблігації та єврооблігації з варантом. На прості єврооблігації припадає більш як 70 % загального запасу емітованих єврооблігацій.