3. Надзвичайні ситуації природного характеру.

3.1 Природні пожежі.

До природних відносяться лісові, степові і торф'яні пожежі. Ці пожежі надто поширені, особливо в посушливий літній час. Для виникнення пожеж в лісах і степах сприятливою вважається відносна вологість поверхні землі 17 — 20%.

Лісові пожежі знищують дерева і чагарники, заготовлену деревину, будови і споруди. Вони виникають від блискавок, само-загорання, при необачному зверненні з вогнем, порушенні правил пожежної безпеки при веденні робіт, від іскор з вихлопних труб транспортних засобів і цілого ряду інших техногенних причин. Лісові пожежі розвиваються дуже швидко. Через вітри вони з великою швидкістю розповсюджуються на величезні території.

Степові пожежі мають вигляд смуги (кромки), що горить, по периметру спалаху. При сильному вітрі фронт вогню може пересуватися з швидкістю до 30км/год, а в гірській місцевості — до 50км/год.

Торф'яні пожежі виникають на торф'яних болотах і торфорозробках від само загорання, будь-якої іскри в суху погоду або в результаті порушення правил експлуатації устаткування. Торф'яні пожежі охоплюють величезні площі. Вогонь розповсюджується нерівномірно з швидкістю в декілька метрів на добу, обходячи місця з підвищеною вологістю, через що у вигорілому торфі утворюються порожнечі, в які можуть провалитися люди і техніка. Торф'яні пожежі важко погасити. Пожежа, що тривала до осені, може після зими розгорітися з новою силою за рахунок тліючих під снігом і льодом шарів торфу.

3.2 Землетрус.

Він являє собою підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають в результаті миттєвих зсувів і розривів в земній корі або верхній частині мантії і що передаються на значні відстані у вигляді пружних коливань.

Центр вогнища землетрусу (гіпоцентр) розташовується в товщі Землі на глибині до 30км., в окремих випадках — до 750км. Його проекція на земну поверхню носить назву епіцентру. Хвильові коливання розходяться з епіцентру кругами, що розширюються. Тривалість коливань ґрунту — від 20 до 90 секунд.

При землетрусі зазвичай спостерігається декілька поштовхів, серед яких один, який називається головним, має найбільшу силу. Подальші поштовхи, не дивлячись на те, що по силі поступаються головному, часто надають на людей важчу психічну дію, наче передбачаючи нову невідворотну біду. Силу поштовхів оцінюють за 12-бальною шкалою Ріхтера.

Щорічно в світі реєструється більше 100 тис. землетрусів силою від 3 до 5 балів і близько 100 землетрусів силою від 6 до 6,5 балів за шкалою Ріхтера. На країни СНД в середньому доводиться близько 500, а на Японію — 7 500 таких землетрусів в рік.

3.3 Обвал.

Це зсув, що ковзає вниз по схилу під дією сил тяжіння великих мас ґрунту або гірських порід. Обвали виникають на ділянках схилу унаслідок порушення рівноважного стану порід. Вони викликають завали, руйнування доріг і комунікацій, накриваючи окремі будинки або цілі населені пункти, розташовані біля підніжжя гір, щільним, високим шаром уламкових порід, глини і піску.

3.4 Повінь.

Це тимчасове затоплення значної території в результаті дії природних сил. Розрізняють дві групи природних явищ, лежачих в основі появи повеней:

1) випадання рясних опадів, рясне танення снігів або льодовиків;

2) дія нагірного вітру.

У першому випадку рівень річок, озер і водосховищ підвищується через велику додаткову притоку води, що приводить до виникненню заторів під час льодоході.

У другому випадку повінь виникає в прибережних районах, де крупні річки впадають в моря. Нагірній вітер затримує просування річкової води в морі, що різко підвищує її рівень в річці.

Частими супутниками повеней є масові кишкові інфекції і отруєння, які виникають внаслідок руйнування очисних споруд, складів з мінеральними добривами і іншими хімічно небезпечними речовинами, спаду худоби та інших причин.