42_xG5 / тема1 для студ

Тема № 1: Законодавство про охорону праці.

1) Поняття “Безпека життєдіяльності”.

2) Основні законодавчі акти по БЖ.

3) Державний нагляд за ОП.

4) Трудовий договір і охорона праці.

5) Соціальне страхування.

6) Навчання й інструктаж з ОП.

7) Положення про службу ОП.

8) Положення по розслідуванню й обліку нещасних випадків.

9) Права профспілок по забезпеченню контролю за ОП.

10) Фонди ОП і їхнє призначення.

1) Безпека життєдіяльності — це наука яка вивчає проблеми перебування людини в навколишньому середовищі під час трудової й іншої діяльності.

З метою уніфікації будь-які наслідки визначають як шкоду. Ко­жен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої тери­торії, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик (К) визначається як відношення кількості подій з небажа­ними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (Н) за конкретний період часу:

К = п/Н.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає макси­мальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максималь­ну кількість подій у конкретній фупі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що нале жать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транс­портні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

2) До основних законодавчих актів відносяться: Конституція України, закон України “Про охорону праці”, закони України про охорону здоров'я, пожежну безпеку, дорожній рух, використання ядерної енергії і радіаційному захисту, Кодекс законів про працю України (КЗППУ) і ін.

3) Відповідно до закону України “Про ОП” вищий держ.нагляд за ОП здійснює Генеральний прокурор України (стаття 259).

Держ.нагляд (України) за ОП на підприємствах і організаціях здійснюють спеціально уповноважені органи:

1. Держкомітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду (Держгірпромнагляд) здійснює нагляд при установці й експлуатації підіймальних споруджень, котельних установок і судин, що працюють під тиском і ін.;

2. Держкомітет України по ядерній і радіаційній безпеці (держатомнагляд) здійснює нагляд за безпечною експлуатацією атомних, енергетичних і тепловикористовуючих установок;

3. Органи санітарно-епідеміологічної служби (держсанннагляд) - за дотриманням сан-гігієнічних і сан-протиепідемічних норм;

4. Органи державного пожежного нагляду (держпожнагляд) - контроль за проведенням заходів щодо попередження пожеж і вибухів.

4) Трудовий договір і ОП.

Згідно КЗПП (розділ 3) трудовий договір є угода між працівником і власником (підприємства, установи), згідно з яким працівник зобов'язується виконувати роботу, підкорятися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник виплачувати працівнику зарплату і забезпечувати умови праці відповідно до законодавства про працю і ОП.

Трудовий договір може бути: безстроковим (полягає на невизначений термін), на певний строк і, що укладається на час виконання визначеної роботи (ст.23).

При підписанні трудового договору може бути встановлений випробувальний термін (ст.26): не більше 3-х місяців для службовців, до 6 місяців за узгодженням із профкомом і до 1 місяця для робітників(ст.27).

Тимчасовий перевід на іншу роботу у випадку простою може бути на термін до 1 місяця (ст.34). Працівник має право розірвати договір, повідомивши власника письмово за 2 тижні. Трудовий договір може бути розірван власником у випадках:

— прогулу (відсутність на роботі більш 3-х годин без поважних причин);

— не явки на роботу в межах більш 4-х місяців підряд у наслідку хвороби і т.д.

Власник зобов'язаний у день звільнення видати працівнику трудову книжку і з ним розрахуватися.

5) Соціальне страхування.

Згідно КЗПП р.17 усі працівники підлягають обов'язковому державному соцстрахуванню (стаття 253), що здійснюється за рахунок держави (ст.254): допомога по вагітності, тимчасовій непрацездатності, у випадку народження дитини, на поховання, пенсії по інвалідності, утраті годувальника й ін.(ст.255).

6) Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.0.004-79 усі працівники на будь-яких підприємствах проходять навчання й інструктаж з ОП не залежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва, а також стажу роботи, кваліфікації і посади.

За характером і часом проведення інструктажі бувають:

- вступний — проводиться з усіма поступаючими на роботу і містить у собі загальні питання ОП, проводиться в межах 8 годин у відділі ОП його працівниками, про що робиться відповідний запис у спец-журналі і розписується проінструктований (загальний);

- первинний інструктаж на робочому місці - ознайомлення з роботою з Т.З.ОП, тривалість 2-5 змін.

- повторний проводиться 1 раз у 6 місяців з метою поглиблення отриманих раніше знань;

- позаплановий проводиться поза планом при зміні інструкції з ОП, тех. процесу, обладнання, інструмента, сировини, при порушеннях працівником правил ОП, при перервах у роботі (більше 30 днів для робіт з підвищеною небезпекою, більше 60 днів — для інших);

- цільовий (поточний) - перед виконанням роботи, на яку оформляється наряд-допуск (у діючих електроустановках).

Всі інструктажі, крім вступного, проводить майстер.

7) На будь-якому підприємстві чи фірмі організується підрозділ ОП (служба, відділ, старший інженер, інженер). Відділ ОП проводить роботу для поліпшення умов праці, зниженню виробничого травматизму, профзахворювань у тісному контакті з профкомом підприємства.

8) Розслідуванню й обліку відповідно до положення 2004 р. підлягають НВ, які відбулися (НВ, зв'язані з промисловістю):

• під час виконання трудових обов'язків;

• на робочому місці на території підприємства чи в іншім місці протягом робочого часу, включаючи перерви;

• протягом часу (до роботи і після), необхідного для упорядкування знарядь виробництва;

• під час слідування на роботу і з роботи на транспорті підприємства чи особистому транспорті, використовуваному в інтересах підприємства;

• під час слідування пішки чи на транспорті за завданням адміністрації;

• у відрядженнях і т.д.

НВ вважається не зв’язаним з виробництвом (невиробничого характеру), якщо він відбувся:

• під час слідування на роботу чи з роботи на суспільному чи особистому транспорті;

• під час виконання донорських обов'язків;

• під час спортивних заходів;

• під час виконання обов’язків громадянина;

• під час участі в громадських акціях та інше.

При НВ, зв'язаному з виробництвом , лікарняний лист оплачується 100%. незалежно від стажу, а не зв’язаний з виробництвом з 1-го дня з моменту встановлення факту НВ в залежності від стажу (до 5 років – 60% , від 5-8 років – 80% , після 8 років – 100%).

Якщо працівник знаходився у відрядженні, то НВ розслідується підприємством, де він знаходився, і складається акт за формою Н-1, а враховується за місцем основної роботи.

Після встановлення факту НВ створюється комісія, яка протягом 3-х діб розслідує НВ і складає акт за формою Н-1. Підлягають розслідуванню й обліку на виробництві НВ при втраті працездатності на 1 і більш днів.

У випадках групових, важких і летальних НВ розслідування проводиться 10 діб.

Після складання акта за формою Н-1 він затверджується протягом 1-ї доби керівником підприємства чи головним інженером. Акт складається в 5-ти екземплярах:

1 - потерпілому;

2 - начальнику цеху;

3 - інспектору держнагляду;

4 - профкому підприємства;

5 - нач. відділу ОП із усіма матеріалами.

Акт зберігається на підприємстві на протязі 45 років.

Спеціальному розслідуванню підлягають групові, важкі (інвалідні) і смертельні (летальні), акт скл. протягом 10 діб.

9) Суспільний контроль за станом ОП здійснюють трудові колективи через профкоми підприємств (суспільних інспекторів — уповноважених по ОП).

Триступеневий адміністративно-громадський контроль за охо­роною праці на виробництві здійснюється за такою схемою:

1 ступінь - протягом робочого дня щоденно контролю­ється кожне робоче місце. Контроль здійснює майс­тер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер та громадський інспектор по охороні праці, обраний зборами трудового колективу цеху, дільниці тощо. Всі виявлені порушення усуваються, а ті, що не можливо виправити силами контролюючих, занотовуються в жур­нал 1 ступеню контролю і доповідаються вищому керівництву.

2 ступінь - здійснюється контроль не рідше одного разу на тиждень кожного структурного підрозділу начальником цього структурного під­розділу (цеху, відділу, дільниці) і громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства чи структурного підрозділу.

Недоліки або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1 ступені контролю та 2 ступені контролю, ліквідуються, а за немож­ливості записуються в журнал 2 ступеню контролю і доповідають­ся вищому керівництву підприємства.

3 ступінь - здійснюється один раз на місяць (або в інший термін, визначений колективним договором) в обсязі кожного робочого місця всього підприємства керівництвом підприємства (роботодавцем, го­ловним інженером, заступником головного інженера з охорони праці) і відділом охорони праці підприємства. До контролю залучаються громадські інспектори (контролери) з охорони праці підприємства або структурних підрозділів (уповноважені колективом найманих працівників підприємства або профспілкою). Контролюючі знайом­ляться з записами журналів 1 і 2 ступенів контролю по стану охоро­ни праці, приймають рішення по усуненню недоліків і порушень, а випадки виявлених порушень, які неможливо оперативно усунути, заносять до журналу 3 ступеню контролю. Виявлені порушення об­говорюються на технічних радах підприємства, де розробляються заходи по їх усуненню, що передбачають оперативні дії, або вносять­ся до поточних чи довгострокових планів розвитку та реконструкції підприємства або записуються до колективного договору.

10) Стаття 21Закону «Про ОП». Фінансування охорони праці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. На підприємствах, у галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці. На підприємстві кошти зазначеного фонду використовуються тільки на здійснення заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог чи підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.