-
Кількісні показники, що використовуються в моделі управління фінансовими ризиками.
Ідентифікація та оцінка фінансових ризиків у структурі моделі управління ризиками потребує формування відповідної системи показників, що уможливлювала б як дослідження якісних характеристик фінансових ризиків, так і їх кількісну оцінку. Як вже згадувалося раніше, для кількісної оцінки фінансових ризиків прийнято використовувати показники варіації, перш за все, середнє квадратичне відхилення (див. формула [09.1.01]), або ж коефіцієнт (див. формула [09.1.02]). Однак, для розрахунку згаданих показників рівня ризику, а також дослідження та оцінки інших характеристик фінансових ризиків можуть використовуватися наступні показники, коефіцієнти та кількісні моделі:
очікувана величина цільового показника (як правило, очікувана доходність або прибутковість активу) розраховується на основі фактичних величин цільового показника за минулі періоди шляхом розрахунку математичного очікування на основі наступної формули (кількісно математичне очікування величини цільового дорівнює середній арифметичній фактичних величин за попередні періоди):
X - очікувана величина цільового показника;
Хі - абсолютне значення цільового показника в І - ому періоді;
п - кількість періодів, що аналізуються І передують плановому.
коваріація між окремими господарськими операціями, ризиками або ж факторами їх формування використовується для встановлення причинне - наслідкового зв'язку між окремими об'єктами процесу прийняття управлінських рішень та його кількісної оцінки:
УІ - абсолютне значення цільового показника Уві- ому періоді;
n - кількість періодів, що аналізуються і передують плановому.
Коефіцієнт кореляції між окремими цільовими показниками, наприклад. господарськими операціями, окремими видами ризиків або ж факторами їх формування; коефіцієнт кореляції використовується (подібно до коваріації) для встановлення взаємозалежності між цільовими показниками і розраховується за наступною формулою:
рх, y - коефіцієнт кореляції між цільовими показниками X та Y;
cov (x, y) - коваріація між цільовими показниками X та Y;
бх - середнє квадратичне відхилення для цільового показника X;
бу - середнє квадратичне відхилення для цільового показника Y.
Крім цього, для потреб моделі управління ризиками поряд із синтетичними (розрахунковими) коефіцієнтами можуть використовуватися окремі первинні показники, що характеризують операційну, інвестиційну та фінансову діяльність суб'єкта господарювання. серед таких показників можна відмітити наступні:
-
чистий прибуток (Net income);
-
абсолютна величина грошових потоків (Cash Flow)
-
приведена теперішня вартість (Net Present Value) грошових потоків;
-
поточний курс корпоративних прав підприємства (Share Price);
-
прибуток до виплати відсотків та сплати податків (earnings before interests and tax);
-
та інші показники, виходячи із потреб аналізу конкретного виду ризику.
-
Сутність, цілі та завдання аналізу фінансових звітів.
Головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
При цьому необхідно вирішити такі завдання:
1. На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.
2. Прогнозування можливих фінансових результатів, тобто прибутку та рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розроблення моделей фінансового стану за різних варіантів використання ресурсів.
3. Розроблення конкретних заходів, які спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Найважливіше завдання – з”ясування фінанси.стану за звітний період.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітів.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: участі співвласників у капіталі підприємства; придбання, продажу та володіння цінними паперами; оцінки якості управління; оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання; оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання; забезпеченості підприємства джерелами формування фінансових ресурсів; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; своєчасного коригування фінансової діяльності підприємства.
За допомогою аналізу фінансових звітів проводять: попереднє (загальне) оцінювання фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період; аналіз оборотності оборотних активів; аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; аналіз фінансових результатів підприємства; оцінювання потенційного банкрутства; аналіз дохідності (рентабельності); аналіз використання капіталу; аналіз рівня самофінансування; аналіз валютної самоокупності.
Аналізуючи фінансові звіти, використовують різні методи та прийоми.
До прийомів аналізу відносять: горизонтальний (часовий) аналіз; вертикальний (структурний) аналіз; трендовий аналіз; аналіз відносних показників (коефіцієнтів); порівняльний аналіз; факторний аналіз.
Методи аналізу можна звести до двох основних груп:1)неформалізовані:експертних оцінок;порівняльні;побудова системи показників; 2) формалізовані:ланцюгових підставок;арифметичних різниць;балансовий;відсоткових чисел;простих і складних процентів;дисконтування.