Всесвітня Історія Щупак І.Я. Морозова Л.В

Наслідки підписання пакту Бріана–Келлога. Реальних передумов для відмови від війни як засобу для вирішення міжнародних суперечностей у той час просто не існувало. Учасники пакту – Німеччина, Італія і Японія – активно вели підготовку до агресивних війн. 1930-ті рр. фактично звели нанівець положення Версальсько-Вашингтонської системи.

З іншого боку, вперше був втрачений реальний шанс запобігання масштабній війні. Цей документ не раз згадували потім, коли країни Європи опинилися у вогні світової війни і намагалися, уже вкотре, знайти винуватців її розв’язання. Проте час був безнадійно згаяний.

Питання й завдання

I.Для перевірки знань

1.Які країни найбільше постраждали від Першої світової війни?

2.Як змінилась роль жінки в ході Першої світової війни?

3.У чому полягала проблема репарацій після Першої світової війни?

4.З якою країною Німеччина підписала в 1922 р. свій перший міжнародний договір?

5.Які дві країни стали ініціаторами підписання пакту Бріана–Келлога?

6.Назвіть головні положення Рапалльського договору.

II.Для систематизації навчального матеріалу

1.Якими були втрати людства у ході Першої світової війни?

2.Чому в 1920-ті рр. відбувалося зближення Німеччини й Радянської Росії?

3.Чому Генуезька конференція завершилась фактично безрезультатно?

4.Назвіть основні рішення Лозаннської конференції.

5.Які основні положення передбачав план Дауеса?

III.Для обговорення в групі

1.Проаналізуйте зміни в системі цінностей людини, що відбулися внаслідок Першої світової війни.

2.Які рішення міжнародних конференцій, положення укладених угод і пактів сприяли поліпшенню міжнародної ситуації в 1920-ті рр., а які посилювали міжнародну напругу?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

Поясніть терміни і поняття: «сепаратний договір», «демілітаризація», «пакт».

V.Творчі завдання

1.Які міжнародні угоди й ініціативи стали підґрунтям для реваншизму й зростання впливу нацизму в Німеччині?

2.Як Ви вважаєте, чи були в 1920-ті рр. реальні можливості запобігти розв’язанню нової світової війни?

121

§18. УЗАГАЛЬНЕННЯ

зтеми 3. Післявоєнне облаштування світу

ітеми 4. Період повоєнної кризи та революцій

(1917–1923)

1. ПОДІЇ МІЖНАРОДНОГО ЖИТТЯ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

2.РОЗПАД ІМПЕРІЙ ТА УТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

1.Розпад Османської імперії

Сирія і Ліван перейшли під контроль Франції; Палестина, Йорданія

та Ірак – Великої Британії. На заході Аравійського півострову за підтримки англійців утворились незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асир і Йемен (надалі Хіджаз і Асир увійшли до складу Саудівської Аравії).

2. Розпад Російської імперії

Незалежність здобули: Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія. У Білорусії після поразки Німеччини у війні була встановлена радян-

ська влада.

Закавказзя, Крим і Середня Азія: у 1920–1921 р. була встановлена радянська влада.

В Україні більшовики силою зброї встановили радянську владу.

182

3. Розпад Австро-Угорщини

Незалежність здобули: Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців, Угорщина.

Проголосили незалежність: Захiдно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), Карпатська Русь.

У ході розпаду імперії виникли та деякий час існували Тарнобжезька республіка, Західно-Лемківська республіка, Східно-Лемківська республіка, Словацька Радянська республіка та ін.

3.НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ В МІЖНАРОДНОМУ ЖИТТІ

В1922–1929 рр.

183

4.ФОРМУВАННЯ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ

1.Три типи політичних режимів: демократичний; авторитарний; тоталітарний.

2.Умови виникнення тоталітарних режимів:

– згубні наслідки війни, зростання нестабільності в суспільстві; – криза влади, неспроможність взяти ситуацію під контроль звичай-

ними способами, параліч усієї політичної системи країни; – економічна криза та її руйнівні наслідки; – різке загострення національних і расових протиріч;

необхідність вирішення для країни винятково важливого стратегічного завдання, що вимагає консолідації всієї нації.

3. Види тоталітарних режимів: фашизм, комуністичний тоталіта-

ризм, націонал-соціалізм (нацизм).

5. РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р. І ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ

Травень 1918 – лютий 1919 рр.

– початок інтервенції Румунії, Англії, Франції, США; Німеччини, Австро-Угорщини; Румунії; Японії; Туреччини;

– заколот Чехословацького корпусу; – формування Добровольчої армії А. Денікіна;

– створення Червоної армії. Наступ на Східному фронті. – заколот лівих есерів.

Події у листопаді 1918 – лютому 1919 рр.

– революція в Німеччині. Уряд РСФРР анулював Брестський мирний договір.

– закінчення Першої світової війни дозволило країнам Антанти посилити свою присутність у Росії.

Воєнні дії в березні 1919 – навесні 1920 рр.

– східний фронт. Наступ армії О. Колчака. – боротьба більшовиків з військами А. Денікіна. – бої на півночі з військами М. Юденича.

Воєнні дії навесні – восени 1920 р.

– війна проти Польщі. Ризький мирний договір. – війна більшовиків проти військ Врангеля.

Перемога більшовиків.

6. ПОДІЇ В НІМЕЧЧИНІ, УГОРЩИНІ, ІТАЛІЇ

1918 р. – Листопадова революція у Німеччині;

13 квітня 1919 р. – проголошено Баварську Радянську республіку, яка проіснувала три тижні;

30 жовтня 1918 р. – початок демократичної революції в Угорщині; березень 1919 р. – встановлення комуністичної диктатури в Угорщині; 4 серпня 1919 р. – румунські й чехословацькі війська увійшли в Буда-

пешт. Проіснувавши 133 дні, комуністична влада в країні була повалена;

184

Березень 1919 р., Мілан – перший зліт фашистів в Італії. Поклав початок першої фашистської організації Італії – «Фашио ді комбаттіменто» («Союз боротьби»);

1922 р. – прихід фашистів на чолі з Муссоліні до влади в Італії; 1926 р. – розгром опозиції, укріплення фашистської диктатури в

Італії.

7. НАЦІОНАЛЬНІ РУХИ В АЗІЇ І АФРИЦІ

Туреччина. Лідер національного руху – М. Кемаль. У січні 1920 р. у Стамбулі парламент прийняв Декларацію незалежності Туреччини («Національну обітницю»).

У 1924 р. була ухвалена Конституція Турецької Республіки.

Успішне завершення кемалістської революції в Туреччині створило сприятливі передумови для проведення широкого спектру реформ.

Китай. 4 травня 1919 р. – багатотисячна демонстрація у Пекіні. Вимоги боротьби за державний суверенітет. Придушення демонстрації. Посилення визвольного руху.

Сунь Ятсен – лідер визвольного руху, засновник Гоміндану. Мао Цзедун – лідер комуністичної партії Китаю.

Революція 1925–1927 рр. – антизахідний рух буржуазії, студентства, робітників.

Реформи уряду Чан Кайші – у сфері фінансів і промисловості, у сфері соціальних і трудових відносин, у сфері аграрних відносин.

Індія. Національно-визвольний рух очолила провідна політична партія Індійський Національний конгрес (ІНК), яка поєднувала у своїх рядах національну буржуазію й інтелігенцію.

Лідер – М. Ганді. Тактичним методом гандізму в національновизвольному русі став метод ненасильницького опору (сатьяграхи).

Форми боротьби – кампанії громадянської непокори.

Африка. Марокко. Проголошення Рифської республіки (1921). Франко-іспанський наступ, у 1926 р. Рифська республіка зазнала поразки.

Єгипет. Конституція 1923 р. проголосила країну конституційною монархією на чолі з королем Фуадом I. Лідери партії «Вафди» – у влади.

Тропічна Африка. Дві системи колоніального управління: система прямого управління була характерна для французьких колоній, непрямого управління – для британських володінь.

Південно-Африканський Союз виник у 1910 р. в результаті об’єднання англійських колоній – Капської колонії і Наталя з бурськими республіками (Трансвааль і Оранжева). ПАС одержав статус домініону Великої Британії.

Боротьба за расову рівноправність небілого населення Південної Африки, що становило більшість, набула організованих форм.

185