2.2 Організація та методи податкового контролю в системі справляння податків

Визначення організаційно-правових засад податкового контролю в Україні органічно випливає із самого поняття податкового контролю як системи дій та заходів у загальній системі управління фінансами. Аналіз питомої ваги надходжень у Зведеному бюджеті України, які контролювалися податковою службою у 1996–2008 роках, показав, що цей показник у середньому становив 71,5%.

Дослідженням встановлено, що відсутність в Україні спеціального закону, яким би регулювались загальні системні правовідносини з податкового контролю, негативно впливає на його ефективність. У Законі „Про державну податкову службу в Україні”, у складі завдань органів ДПС, не враховано: завдання з організації роботи адміністрації та її підрозділів у сфері податкового контролю; завдання, пов'язані з реалізацією профілактичної й аналітичної функцій податкового контролю, що негативно впливає на обґрунтованість планування податкових надходжень і повноту їх надходження до бюджету. Зазначене демонструє аналіз даних щодо структури кадрового забезпечення: у складі ДПС переважають фахівці, діяльність яких спрямована на виконання суто фіскальних функцій: документальними перевірками і валютним контролем займались у середньому 25% від загальної кількості працюючих; адмініструванням податків – близько 19%.; правоохоронною діяльністю у середньому – 20%; 8% – обліком і звітністю і тільки близько 4% – економічним аналізом, масово-роз’яснювальною роботою і модернізацією ДПС.

Вважаємо, що норма закону про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, за рахунок державного бюджету, є неконституційною. Неправомірні дії конкретних осіб не повинні покриватися за рахунок суспільства.

Аналіз наукової думки показав, що серед науковців відсутня єдність щодо питання класифікації як фінансового контролю взагалі, так і одного з його напрямів – податкового. Наявність плутанини між видами, формами і, навіть, методами за одними і тими ж ознаками закономірна, адже жодним нормативно-правовим актом в Україні не визначено види, форми податкового контролю та методи його здійснення.

Усі форми податкового контролю знаходяться у нерозривній єдності і взаємозв’язку як між собою, так і з методологією, за допомогою якої вони реалізуються. Тому, особливе місце у класифікації податкового контролю повинні займати методи. Кожному виду контролю (залежно від часу здійснення, суб’єкта й об’єкта контролю, контрольних дій), кожній його формі властиві свої методи. Вибір тих чи тих методів і прийомів залежить від конкретних завдань, поставлених перед суб’єктом контролю, його функцій та повноважень. Методи податкового контролю як системного поняття можна поділити на загальнонаукові та спеціальні.

Практика податкового контролю в Україні показує, що державною податковою службою термін „ухиляння” від сплати податків використовується за обома шляхами – і легальним, використовуючи недосконалість (протиріччя, „лазівки”) чинного законодавства, і нелегальним – з порушенням норм законодавства. Однак, спираючись на податкове законодавство України та на конституційний обов'язок сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом, такий підхід є неправильним. Незважаючи на спільні передумови використання несплачених сум, ухиляння від сплати податків і уникнення податкових зобов'язань є різними по суті.

Якість податкового контролю повинна визначатися насамперед не кількісними показниками, а документальною та нормативною обґрунтованістю результатів перевірок (донарахувань певних видів податків), повнотою охоплення, застосуванням тільки тих методик, які мають юридичну силу, обсягом і періодичністю контрольних дій та ін. На нашу думку, в перспективі якраз зменшення донарахувань за актами перевірок буде визначальним для оцінювання ступеня ефективності податкового контролю, а запорукою цьому буде реалізація його профілактичної функції та чітке податкове законодавство. На сьогодні, враховуючи головну мету податкового контролю – наповненням бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів, яка відповідає завданням економічної й соціальної політики держави, для оцінки його ефективності доцільно використовувати такі показники:

1) коефіцієнт виконання запланованих податкових надходжень(Кз), який розраховується як відношення фактичних податкових надходжень (ПНф) до планових (ПНПЛ), позитивним є значення коефіцієнта, що дорівнює або більше 1 за умови науково обґрунтованого планування податкових надходжень;

2) коефіцієнт своєчасності надходжень платежів у бюджет (Ксн).Він розраховується, як відношення платежів, які вчасно, у запланований звітний період надійшли в бюджет до нарахованих за звітний період податкових платежів.

3) загальний коефіцієнт ефективності податкового контролю(Кеф) можливо визначати, якщо умовно прийняти суми донарахувань за результатами контролю (податкові повідомлення-рішення) у відповідному звітному періоді за 1, тоді у разі фактичного надходження до бюджету всієї донарахованої суми податковий контроль є ефективним, менше 1 – неефективним.

Відносно сум донарахованих податків і штрафів, рекомендовано, що врахуванню у складі податкової заборгованості повинні підлягають тільки ті донараховані суми за актами перевірок, які дійсно встановленні з порушенням законодавства і не оскаржуються платником податків у встановленому законом порядку.