1Tripilska_kultura

58.Україна під владою Речі Посполитої. Захопивши у XIV–XV ст. Галичину, Західну Волинь і Поділля, Польща прагнула оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Але, окрім бажання Польщі, визрівали ще й об’єктивні умови для унії між Польським королівством і Литвою.Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти. На початку XIV ст. перед нею постав реальний вибір: або єдина, усталена Польща, або ослаблена Лівонською війною Литва. Польща для українських феодалів означала привілеї, обмеженість королівської влади, гарантовані політичні свободи. Не останнє місце тут посідала й проблема військової повинності – адже у Польщі домінувало наймане військо. Не можна було скидати з рахунків і зовнішній фактор. Війна Литви з Москвою, підтримуваною Данією та Швецією, призвела до втрати територій, і Велике князівство Литовське потребувало значної військової та фінансової допомоги.Тому вже на середину XVI ст. були здійснені перші спроби підписання унії. Але реальних результатів сторони домоглися лише в 1569 р. на засіданні об’єднаного сейму у Любліні.

59.Соціально-економічний розвиток у пореформений період. Скасування кріпацтва та низка буржуазних реформ не сприяли автоматичній ліквідації феодального ладу. Цей крок був спробою самодержавства модернізувати старорежимну феодальну машину, цивілізувати суспільні відносини. Оскільки реформи проводилися згори, базові феодальні структури певною мірою зберегли свої позиції. Залишилися поміщицьке землеволодіння, селянська община і самодержавство. В історичній літературі їх традиційно називають залишками феодалізму, але, по суті, це зовсім не залишки, а основні елементи феодального механізму, з якого реформатори вилучили (сподіваючись, що для руху вперед цього достатньо) лише одну ланку, одне, але принципово важливе коліщатко — кріпацтво.Непослідовність, незавершеність реформ 60—70-х років та особливості соціально-економічного становища різних регіонів України в складі Російської імперії зумовили той факт, що перехід аграрного сектора на капіталістичні рейки здійснювався водночас двома шляхами — прусським та американським. Якщо прусський шлях передбачав уповільнене вростання поміщицького господарювання в капіталізм за рахунок напівфеодальної експлуатації селянства, то американський відкривав зовсім інші перспективи — швидке зростання фермерських господарств, звільнення від будь-яких залишків феодальної залежності, ліквідація поміщицького землеволодіння. Значні зміни та зрушення відбулися в пореформений період у сфері землеволодіння та землекористування. Капіталістична конкуренція та перетворення землі на товар стимулювали активний продаж поміщицької землі, внаслідок якого в другій половині XIX ст. відбулися докорінні зрушення в розподілі земельної власності.

60.Утворення СРСР. 10 грудня на VІІ Всеукраїнському з’їзді Рад було схвалено Декларацію про утворення СРСР і проект основ Конституції СРСР. З’їзд звернувся до з’їздів Рад інших радянських республік з пропозицією невідкладно оформити створення СРСР. 30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір. Союз складався з чотирьох республік – РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія).Процес конституційного оформлення тривав і далі. В січні 1924 р. на ІІ з’їзді Рад СРСР було остаточно затверджено Конституцію СРСР. У ній права союзних республік обмежувалися значно більшою мірою, ніж у попередніх проектах документів, пов’язаних зі створенням СРСР. Принципи рівноправності і федералізму практично поступилися автономізації. Союзні республіки стали адміністративними одиницями СРСР. Усі основні повноваження узурпувалися Центром, або, згідно з офіційним тлумаченням, «добровільно» передавалися Союзу РСР.

61.Військові дії Б.Хмельницького 1648-1653рр. Наприкінці 1647 р. було заарештовано Б. Хмельницького за підозрою у підготовці повстання. Його звільнили на поруки, допомогли побратими. У грудні 1647 р. Б. Хмельницький тікає на Запоріжжя, де закріплюється на острові Бузький. Наприкінці січня 1648 р. він нападає на Січ, козаки переходять на його бік. 30 січня 1648 р. Б. Хмельницького на Січі обирають гетьманом. Він проводить широку підготовку до повстання, встановлює зв'язки з Кримським ханством, яке у перші роки війни було союзником Б. Хмельницького. Поляки готуються до придушення повстання. Навесні 1648 р. починають бойові дії. У травні 1648 р. у битвах під Жовтими Водами (5-6 травня) та Корсунем (26 травня) були розгромлені польські регулярні війська в Україні. 20 травня помирає Володислав IV, король Речі Посполитої. Б. Хмельницький з військом прямує в Україну, де влітку 1648 р. вибухнули масові повстання, почалася різанина. Б. Хмельницький готує військо, встановлює дипломатичні стосунки з іншими державами. 13 вересня 1648 р. у битві під Пилявцями було розгромлене польське військо. У вересні - листопаді 1648 р. триває похід в Західну Україну, проводиться облога Львова, Замостя. У жовтні 1648 р. новим королем стає Ян Казимир, а у листопаді 1648 р. Б. Хмельницький припиняє бойові дії і повертається назад до Києва.Влітку 1649 р. бойові дії відновлюються. 5-6 серпня 1649 р. у битві під Зборовим зрада кримського хана врятувала поляків. 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір, за яким під владу гетьмана переходили Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства, де встановлювалася козацька автономія. У лютому - березні 1651 р. поляки відновили бойові дії. 18-30 червня 1651 р. у битві під Берестечком, внаслідок втечі кримського хана, який полонив Б. Хмельницького, козаки зазнали тяжкої поразки, але основна частина війська була врятована. У червні - липні 1651 р. литовські війська здійснили наступ на Київ, а польські війська почали наступ в Україну. У відповідь спалахнули селянські повстання. Б. Хмельницький зібрав військо і зупинив наступ. Виникла патова ситуація.

62.Скасування кріпосного права і реформи внутрішнього життя ІІ половини ХІХ ст. Найважливішою була селянська реформа 1861 р., що скасувала кріпосне право. Умови звільнення селян від кріпосної залежності були викладені в "Положеннях 19 лютого", що складалися з Маніфесту від 19 лютого 1861 р. та 19 окремих законодавчих актів, найважливішим з яких було "Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності", в якому йшлося про загальні умови скасування кріпосного права і правове становище селянства. Складання і впровадження уставних грамот до 19 лютого 1863 р. визначали "Правила про порядок запровадження "Положень про селян, які вийшли із кріпосної залежності". Порядок викупу селянами своїх земельних ділянок регламентувало "Положення про викуп селянами, які вийшли із кріпосної залежності, їхньої садибної осілості та про сприяння уряду придбанню цими селянами у власність польових угідь". Інші законодавчі акти визначали положення різних категорій колишніх кріпосних селян: дворових, селян дрібнопомісних власників, фабричних селян тощо. Однак фактично селяни були неспроможні реалізувати всі свої права, обумовлені положеннями 1861 р. Лише після викупу своїх земельних ділянок вони могли стати "селянами-власниками", а до того вважалися "тимчасово зобов'язаними": їхньою власністю вважалося лише рухоме майно (свійська та робоча худоба, землеробське знаряддя та домашнє начиння), а нерухоме майно і земельні присадибні грунти, якими вони користувалися, вважалися власністю поміщиків. Права відмовитися від них селяни не мали і впродовж періоду тимчасово зобов'язаного стану мали виконувати панщину та сплачувати оброк. Незважаючи на недосконалість аграрної реформи 1861 р., вона докорінно змінила розподіл земельної власності, стимулювала розвиток капіталістичних відносин.

63.Вплив Жовтневої перевороту в Росії на діяльність ЦР. Після жовтневих подій в Росії ЦР прагнула зміцнити свої позиції як єдиної влади в Україні. 07.11.1917р. ЦР прийняла ІІІ Універсал, який проголошував – Україна стає Української Народною Республік-кою. Також скасування приватної власності на землю, 8-годинний робочий день, контроль за виробництвом, скасування смертною кари, реформа суду та національно-персональна автономія для не українців. Проголо-шувалася свобода слова, друку, зборів профспілок. Формально влада в Україні належала ЦР та вона не зробила ніяких змін у державному ладі України, чим дискредитувала себе в очах трудящих мас. 04.12.1917р. відбувся І Всеукраїнський з’їзд рад, який оголосив ЦР поза законом і скасував всі її поста-нови. Керівництво ЦР не визнало рішень з’їзду і утворених ним органів. Після з’їзду процес встановлення радянської влади на місцях прискорився. По всій Україні розгорнулася боротьба трудящих мас. Спалахнули збройні повстання.09.01.1918р. ЦР прийняла свій ІV Універсал, в якому підкреслювалося, що Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, суверенною Державою Українського Народу. В проголошенні самостійності та державної незалежності України і полягає основне історичне і політичне значення. В Україні почалася жорстока боротьба за встановлення радянської влади в Україні. 27.01.1918р. був підписан договір між Укр.Народ.Респуб. та чотирма державами німецького блоку в Брест-Литовську. Це був перший мирний договір на шляху до завершення світової війни. Та миру в Україну цей договір не приніс. Німці з австрійцями ввели на територію України понад 450 тис. осіб. Проти німецько-австрійських окупантів розгорнувся масовий революційний рух. ЦР немала адміністративного апарату для збору мільйонів тонн продуктів, які обіцяла при підписанні договору. Кризи, сутички й дебати між партіями в ЦР переконали німецьке командування в тому, що вона неспроможна правити. 16.04.1918р.під час засідання ЦР була розігнана невеликим німецьким загоном. ЦР проіснувала 13 місяців – з 07.03.1917р. до 29.04.1918р. діяльність ЦР сприяла національному відродженню України, становленню її державності. Саме в цьому і полягає її основне значення.Події жовтня 1917р. були справжньою великою революцією. Революція запалена в Петрограді перекинулась на всю Росію і на вели-чейній території було встановлено владу рад. Росія вийшла з участі в війні з-за внутрішніх обставин у країні. У вересні 1918р. під натиском військ Антанти німецький блок почав розвалюватись. Припинили опір і вийшли з війни Болгарія, Туреччина, Австро-Угорщина. Згодом Німеччина запросила миру. 08.11.1918р. німецькій делегацій були вручені умови перемир’яя, а 11.11.1917р. Німеччина підписала акт перемир’яя. Перша світова війна завер-шилась. 28.06.1919р. у Версалі (Франція) - США, Великобританія, Франція, Італія, Японія та інші країни-переможниці і Німеччина(що капітулювала) під-писали Версальський мирний договір. Цей договір був доповнений рішеннями Вашингтонської конференції, що проходила 12.11.1921р.– 06.02.1922р. Версальский мирний договір та рішення Вашингтонської конференції стали однією з основ Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних міжнародних відносин.

64.Захоплення Литовським князівством українських земель.Соціально-економічний розвиток. Українські землі з самого початку існування литовської держави приваблювали литовських князів. Литовське князівство утворилось у ХШ ст. в результаті розкладу первіснообщинного і зародження феодального суспільства. Його засновником і першим князем був Міндовг (1230-1263). У середині ХНІ ст. князь Міндовг об'єднав войовничі відсталі язичницькі племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонського ордену німецьких хрестоносців-колонізаторів, що виник на прибалтійських землях. Ставши на чолі литовського племені, він захопив так звану Чорну Русь над Німаном і переніс до Новгородка свою столицю. На початку 1260-х років Міндовг спробував захопити Чернігово-Сіверщину, але не встиг здійснити своїх задумів. Після його смерті в 1263 році державна влада в Литві ослабла, і експансія на слов'янські землі на деякий час припинилась. Але вже на початку XIV ст. з'явився новий "збирач" земель, засновник нової династії князь Гедимін (1316-1341), котрий поклав початок новій династії і новій експансії в Україну. Швидке зростання Литовської держави починається якраз за часів Гедиміна.. Менше ніж за століття Литва перетворилась на сильну воєнну державу, готову до дій на два фронти: до протистояння німецьким лицарям та до наступу на ослаблені руські землі.

65.Історичне значення УЦР. Захід відбудеться 28 березня 2007 р. о 13.00 за адресою: м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 312 (в приміщенні ХНПУ імені Г.С. Сковороди).Організатори круглого столу планують привернути увагу його учасників насамперед до наступної проблематики:- український національно-культурний рух напередодні Лютневої революції;- передумови і хід створення Української Центральної Ради, її партійна структура та лідери;- проблемний характер взаємовідносин Центральної Ради і Тимчасового уряду;- І і ІІ Універсали Центральної Ради: їх зміст та політичні наслідки;- національно-культурна політика Центральної Ради: здобутки і прорахунки;- представницькі структури Центральної Ради на Слобожанщині та їх участь у політичній боротьбі;- Жовтневий переворот і подальше загострення політичної боротьби в Україні;- владні змагання у Харкові восени 1917 р. і початок більшовицької окупації Слобожанщини.До участі у круглому столі запрошуються студенти, аспіранти і молоді викладачі (до 35 років), які цікавляться проблемами новітньої історії України.По завершенні круглого столу відбудеться презентація науково-популярної монографії “Мазепа” за участі її автора - кандидата історичних наук, доцента кафедри історії України ХНУ імені В.Каразіна Д.В. Журавльов

66.Причини і наслідки НЕПУ. Основними причинами:- глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму;- тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва;- масові повстання селян, робітників, солдат і матросів;- політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені;- спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію;- намагання утримати владу в будь-який спосіб.Наслідки:позит:-Досягнення високих темпів розвитку господарства;-с/г досягло довоєнного стану;-Створена стабільна фін си-ма;Негат:-Повільно розв держ під-ва;-Поч процес розкуркулення населення.

67.Берестейська унія. Берестейська (Брестська) церковна унія 1596 р. - об'єднання православної церкви України та Білорусі з католицькою церквою в 1596 р. при підлеглості православної церкви Папі Римському, визнанні основних католицьких догматів і збереженні православної обрядності. її було проголошено на церковному соборі в Бресті. В результаті Берестейської церковної унії утворилася Українська греко-католицька церква (уніатська церква ). З моменту створення українська греко-католицька церква опинилася в неоднозначних умовах: не признав уніатських владик Константинопольський патріарх, а римо-католицькі єпископи часто не виявляли прихильності до унії, розглядаючи її як невдалу місійну спробу. І лише ІІ Ватиканський собор (який відбувся в ІІ половині ХХ ст..) визнав її як рівноправну складову Католицької церкви.

68.Відмінність політичної діяльності гетьмана П.Скоропадського і Директорії.29.04.1918р-на зїзді хліборобів було обрано гетьманом Укр скор.Завдання уряду Скоропадського:-створення дієздатної державної адміністрації;-ліквідація анархії;-налагодження держ життя.14.11.1918р-на підпіьному засіданні Укр.нац союзу була створена директорія,яка взяла на себе відкриту боротьбу проти гетьманщини.Основні завдання:-скасування гетьманщини,відновлення ЦР;-передача землі селянам без викупу;-відновлення 8-год робочого дня та свободу

69.Соц-політичні проблеми незалежної України. Української держави відбувалася в дуже складних економічних умовах. 1) Значна частина економіки була зорієнтована на виробництво продукції військово-промислового комплексу й фінансувався центром. З розпадом СРСР фінансування припинилося, а з проголошенням нової зовнішньої доктрини Україна не потребувала такої кількості видів озброєнь. 2) Багато галузей господарства України давно вичерпали свій ресурс, потребувала нових вкладень і перебудови, заміни застарілої техніки й обладнанням. 3) Українські промислові гіганти перетворювалися для молодої держави на екологічно небезпечні об’єкти, вимагали значних коштів для реконструкції, яких в Україні на початку 90-х рр. не було. 4) В Україні були розміщені підприємства, які виробляли не більше 20% кінцевого продукту. Вони могли діяти тільки в умовах єдиного економічного простору. Для зв’язків із Захадом Україна була не готова. 5) Природні ресурси (нафта, газ) були вичерпані, придбати їх держава могла тільки за світовими цінами. На початку 90-х р. Україна залишилася без централізованого фінансування, із застарілим технічним парком, вичерпаними енергетично-паливними ресурсами та конкурентно неспроможним виробництвом. У серпні 1992р. Україна вишла з рублевої зони, увійшли у обіг тимчасовий купон-карбованець. Уникнути руйнівних процесів в економіці не вдалося. 1994р. рівень інфляції зріс майже в 103 рази. Такої гіперінфляції не знала жодна країна світу. Падав економічний рівень країни. Скоротилося виробництво в промисловості, сільському господарстві, впав життєвий рівень населення, ціни зросли в 31 тис.разів, зазнала руйнування система соціальної допомоги населення, медичні установи України фінансувалися не більше, як на 40% від потрібного. В зв’язку з економічною кризою та соціальними негараздами зросла злочинність. Початок розбудови незалежної України характеризувався як соорної, суверенної і демократичної країни та слабо керованою економічною ситуацією, яка загрожувала існуванню цієї держави.

70.Люблінська унія та її наслідки для українських земель. угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року. Для України Люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. Опинившися під владою кріпосницької й католицької Польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.Як зазначає І.П.Крип`якевич, “Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українськиї державних традицій, що заховалися під формами автономії у Великому князівстві Литовському…Весь розвиток життя ішов під важким наступом Польщі”. Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. Ці зусилля вивилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо. Люблінська унія спричинила зміни в адміністративному управлінні українських земель. Вища державна влада в Речі Посполитій належала королеві й вальному сеймові, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство. Територія держави поділялась на шість воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське та Київське. На чолі кожного з них був воєвода. Воєводства поділялися на повіти, які очолювали старости, призначені королем. Представниками адміністративної влади були також каштеляни (коменданти фортець).Під впливом унії змінилася й судова система.

71.Визвольна війна українського народу середини ХVII ст. Причини, характер і рушійні сили У 1640-х рр. соціальні і національні суперечності в Україні досяглинайбільшої гостроти. Посилилась експлуатація і сваволя з боку польських магнатів і шляхти. Панщина в окремих районах досягла 4—6 днів на тиждень. Суттєво зрослинатуральні податки. Погіршало становище рядового і реєстрового козацтва. Права і привілеї реєстровців постійно обмежувались. Над нереєстровими козаками нависла загроза закріпачення. Важких утисків зазнавали й міщани. Магнати, що володіли містами, змушували виконувати різні повинності, сплачувати данину володареві міста. Порушувалося магдебурзьке право, Соціально-економічні утиски доповнювалися національно-релігійними.Отже, польська політика насильництва і грабежу, експлуатації і розорення українського народу зачіпала економічні, політичні і національні інтереси українського населення — селян, міщан, козаків і козацької старшини, дрібної української шляхти Ця боротьба мала національно-визвольний і антифеодальний характер.Головною рушійною слою були селяни і нижні, верстви міського населення, які згуртувалися навколо козацтва, що очолило цю боротьбу.

72.Гетьманський переворот П. Скоропадського. 29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський конгрес, на якому було обрано гетьмана П. Скоропадського. Одним з найвизначніших досягнень гетьманату П. Скоропадського було енергійне національно-культурне будівництво. За дуже короткий час і в дуже складних умовах було відкрито майже 150 україномовних гімназій. П. Скоропадський сконцентрував у своїх руках практично всю повноту влади, розпустив Центральну Раду й ліквідував Українську Народну Республіку: країна стала називатися Українською Державою. Гетьман оприлюднив два програмних документи - «Грамоту до всього українського народу» і «Закони про тимчасовий державний устрій України». Отже, поряд із серйозними помилками та прорахунками, про які вже йшлося, гетьманська держава зробила й чимало корисного. Це стосується і економіки, і науки, і культури, і зовнішніх зносин. Було встановлено українську грошову систему, засновано банки. Чималі досягнення зроблені у сфері підготовки національних кадрів. Дуже важливими були судові реформи. Виключного розмаху досягла українська видавнича справа. І все це, не забудьмо, відбулося в надзвичайно складних міжнародних і внутрішніх умовах протягом семи з половиною місяців 1918 р.

73.Боротьба Киъвської Русі проти монголо-татарської навали. Саме татарські загони першими з явились на руських землях. Вперше це сталося у 1223 році .На князівській раді у Києві було вирішено об єднати війська і разом з половцями стати проти монгольської орди. У бою на річці Калці у 1223 році об єднане військо зазнало поразки , це сталось внаслідок феодальних міжусобиць через які князі діяли неузгодженно . Шлях на київ було відкрито , та монголи повернулися назад до Азії . Через кільканадцять років вони очолені ханом Батиєм , знову посунули на захід . У 1236 році величезне монголо-татарське військо вдерлось у Східну Європу. Протягом 1237-1238 роківмонголи сплюндрували багато міст Північно-Східної Русі . Першим впало Рязанське князівство , за ним Володимирське , Суздальське , Московське . В 1239-1240 роках батий захопив південно-руські міста: Переяслав,Чернігів ,Київ. Незважаючи на героїчний опір , війська окремих руських , розрізнені внаслідок феодальної роздробленості Русі , не могли встояти перед численними ионголо-татарськими полчищами. Отож , як не боролися люди , а все ж не змогли подолати нападників . Багато пам яток архітектури Києва , та інших українських , було зруйновано внаслідок монголо-татарської навали . та були і феномени . Наприклад мозаїка Софіївського собору , на якій зображено Оранту залишилася цілою і неушкодженою протягом багатьох століть , незважаючи на багаторазове руйнування всього собора.Київський воєвода Дмитро , який керував обороною міста , пораненим потрапив до монгольського полону . Хан Батий , залишив його живим , зважаючи на неабияку відвагу і досвід воєводи , та мав його собі за радника . Від Києва монголи подалися на Волинь , а звідти на Галицьке князівство. А потім поділивши орду на дві частини , хан послав її на Угорське князівство , Польщу , Чехію . Та полчища були ослабленні війною з Руссю , тому Батий осів на Волзі і заснував свою державу Золоту Орду зі столицею у місті Сарай .Монголо-татарська навала мала дуже тяжкі наслідки для руських земель . від багатьох міст та селищ залишилися лише назви у літописах . значну частину населення монголо-татари винищили або взяли у полон . Найбільш спустошені були міста-центри економічного , політичного та культурного життя давньоруських земель.

74.Північна війна на Україні. Після початку російсько-шведської війни, становище Гетьманщини у складі Московського царства ще більш ускладнилось. Цар Петро І постійно вимагав від гетьмана Івана Мазепи все більше допомоги живою силою, провіантом та амуніцією. Крім того, українські козаки та старшина постійно скаржились на утиски та побори з боку московських військ. Грабункам піддавалось й цивільне населення Гетьманщини. У квітні 1704 року видано царський наказ козацькому війську про боротьбу проти загонів магнатів, - прихильників шведів. Вступ козацьких полків на Правобережжя.Одночасно, починаючи з 1706 року Мазепа вів листування з Станіславом Ліщинським (через княгиню Дольську).На початку жовтня 1708 року – армія Карла ХІІ, виснажена та відчуваючи брак боєприпасів, зазнала декілька локальних поразок на шляху між Могильовом та Смоленськом. Крім того, загін під командуванням Лагеркруна, через незнання місцевості не зміг зайняти Стародуб. Чим миттєво скористалась російська армія. Після зайняття Старобуда та Почепи, московські війська перекрили шведам останню можливість отримати необхідне продовольство.21 жовтня 1708 року – шведська армія, не дійшовши до Смоленська, повернула на південь – з Кортеничів до північних кордонів України (район Стародуба, переправа через Десну). Петро І вислав гетьману наказ негайно виступити до Стародуба, на з’єднання з генералом Іфландом.Гетьман Мазепа, порадившись з полковниками, вирішив не йти на Стародуб, а відправив посла до Карла ХІІ з проханням протекції.Довідавшись про перехід гетьмана на бік шведів, Петро І наказав схопити Мазепу та вислав декілька каральних загонів, для недопущення масових виступів проти московських військ в Україні, а війська під командуванням Шереметьєва взяли в облогу Батурин.

75.Внутрішня і зовнішня політика Скоропадського. зовнішня:- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;- підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Внутрішня: У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.- Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельного питання - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння. Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.