1., 2. Проектне фінансування його зміст і види + Види проектного фінансування, їх характеристика.

Під проектнім фінансуванням розуміють форму реалізації фінансово-кредитних відносин учасників з приводу організації та здійснення фінансування інвестиційного проекту з використанням різноманітних фінансових джерел за умови, що джерелами погашення заборгованості виступають генеровані

Види проектного проектом грошові потоки, а забезпеченням боргу виступають активи учасників фінансування.фінансування поділяються :

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів на такі, що реалізуються за рахунок:

1. Власних коштів підприємства(амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток)

2. Запозичених коштів(кредити банків та ін. фін установ, облігаційні позички, комерційні кредити(відстрочка платежу за контрактом), вексельні кредити, лізинг, факторинг, форфейтинг, іпотечні позички)

3. Залучених коштів (акціонерів, компаньйонів, пайових внесків)

4. Коштів державного бюджету

5. Інших внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування

За методом бухгалтерського обліку розрізняють:

1. позабалансове проектне фінансування – вся фінансова заборгованість позичальника-інвестора відображається на балансі проектної компанії і тим самим не впливає на оцінку платоспроможності, а отже, не може погіршувати фінансовий стан позичальника. Позабалансове фінансування має місце лише у разі, якщо законодавством країни дозволено не включати баланс проектної фірми у консолідований баланс інвестора.

2. балансове проектне фінансування.

За формами участі комерційних банків у проектному фінансування за балансовим методом:

1. спільне проектне фінансування – здійснюється декількома кредитними установами. Поділяється на форми: паралельне фінансування – проект ділиться на складові, що кредитуються різними незалежними між собою кредиторами у межах встановленої для них квоти; синдиковане кредитування – всі кредитори надають позички в ході виконання проекту, при цьому декілька авторитетних кредиторів організовують роботу консорціуму – виконують ф-ції менеджера.

2. послідовне проектне фінансування – великий бак виступає лише ініціатором кредитних операцій, переуступає право вимагати заборгованість іншим банкам. Проте за оцінку інвест проетку, розроблення кредитної угоди та видачу позички банк отримує комісійну винагороду.

За ступенем ризику кредитора:

• без регресу на позичальника – кредитор бере на себе всі комерційні та політичні ризики, що пов’язані з реалізацією проекту, плата за надання кредиту значно вища, ніж за інших способів фінансування.

• З частковим регресом на позичальника – ризики розподіляються між всіма учасниками таким чином, щоб остання могли прийняти на себе всі ризики, які залежать від них. Вартість цього фінансування є невисокою, що призвело до поширення його на практиці.

• З повним регресом на позичальника – кредитор не бере на себе жодних ризиків за проектом. Даний вид фінансування є найдешевшим. Застосовується для проектів, які мають державне значення, здійснюється під гарантію уряду та за його сприянням.

3. Принципи проектного фінансування

1. Принцип підвищеної ризикованості проектного фінансування спонукає до розподілу ризиків серед максимальної кількості учасників проекту, а ризики за проектом в свою чергу потребують ретельного відстеження та попереднього аналізу з метою укладання контрактів зі споживачами продукції та страхувальниками на період до повного погашення кредиту.

2.Принцип покриття боргу. Цей принцип ґрунтується на показнику обслуговування боргу (співвідношення очікуваних чистих надходжень від реалізації проекту до загальної суми заборгованості та відсотків). Отримані результати порівнюються з базовим варіантом інвестиційного проекту, що підготував незалежний консультант. Коефіцієнт покриття боргу, як правило, повинен бути в межах 1,3 - 1,8, залежно від ступеня ризику та специфіки галузі.

3.Ринковий принцип вимагає від фінансово-кредитної установи детального аналізу кон’юнктури ринку майбутньої продукції, Такий аналіз ринку проводиться з метою визначення динаміки цін на період експлуатації об'єкта.

4. Принцип обмеженої відповідальності клієнта випливає з визначення проектного фінансування, згідно з яким погашення заборгованості відбувається за рахунок доходів від реалізації проекту, а відповідальність клієнта-ініціатора проекту визначається розміром власних коштів, спрямованих у проект. Причому проект вважається здійсненим, якщо згідно взаємних зобов’язань виробнича потужність об’єкту досягла проектної потужності (близько 75%).

5. Принцип забезпечення джерелами фінансування проекту ґрунтується на додержанні досить високого співвідношення між власними та запозиченими коштами, що коливається залежно від галузі (20:80; 30:70; 40:60), проте прийнятним для сторін вважається співвідношення 30:70.

6. Принцип гарантування інвестицій. Замовник обов’язково має надати гарантії щодо реалізації проекту усім суб’єктам, які беруть участь у фінансуванні та реалізації проекту.

7. Принцип повернення та платності забезпечує послідовну ліквідацію заборгованості, графік якої відповідає життєвому циклу інвестиційного проекту таким чином, що повернення богу розпочинається після досягнення визначеного рівня виробничої потужності, а темпи погашення заборгованості прямо пропорційні темпам зростання виробництва продукції.

4. Особливості розвитку проектного фінансування в світовому масштабі.

До 1980-х рр. енергетичні та сировинні проекти, особливо розробка нафтових родовищ, були основою портфеля проектного фінансування фінансово-кредитних установ. Високі темпи економічного зростання, характерні для розвитку світового господарства в першій половині 90-х рр., зумовили велику потребу у формах проектного фінансування. До світової фінансової кризи 1997—1998 рр. лідерами на світовому ринку проектного фінансування були країни Південно-Східної Азії. У кінці 1990-х рр. азіатські країни втратили першість на світовому ринку проектного фінансування, лідерами знову стали США та західноєвропейські держави.

Учасниками міжнародної системи проектного фінансування виступають міжнародні та регіональні фінансово-кредитні інститути, багатосторонні агенції розвитку та агенції з гарантій інвестицій, транснаціональні та багатонаціональні корпорації, транснаціональні банки, великі міжнародні страхові асоціації-синди­кати, національні уряди, національні агенції експортно-імпорт­ного кредитування та страхування, а також національні кредитори та інституційні інвестори. У наш час проектне фінансування є однією з найпоширеніших форм залучення та організації інвестицій у реальний сектор економіки.

Класичним прикладом використання проектного фінансування (з обмеженим регресом на позичальника) для великого інвестиційного проекту є проект «Євротунель» з будівництва тунелю довжиною 49,8 км під протокою Ла-Манш між Англією і Континентальною Європою

Для успішного виконання великих проектів (як правило міжнародних) використовуються різні комбінації видів боргового, пайового, зовнішнього та внутрішнього фінансування, гарантій та організаційних структур, а отже різноманітні схеми проектного фінансування типу «будуй-володій-експлуатуй», «будуй-володій-передавай право власності» чи комбіновані схеми «будуй-купуй право власності – експлуатуй – передавай права власності та отримуй дивіденди» та інші схеми фінансування, у процесі реалізація яких здійснюється суміщення фінансування з обмеженим регресом та фінансування під державні гарантії