Завдання 2.

Для оцінки факторів внутрішнього середовища, які вплинули на розвиток молочного скотарства, доцільно розглянути два періоди: 1986-1990 рр. і 1991-2011 рр.). У перший, дореформаційний період, істотно підвищувалась інтенсивність ведення галузі, про що свідчать показники підвищення продуктивності корів, збільшення виробництва молока та деякого зменшення поголів’я великої рогатої худоби і корів. Отже, нарощування обсягів виробництва молока досягалось переважно на основі використання інтенсивних факторів.

У пореформенний період молочне скотарство в Україні з прибуткової галузі перетворилося на збиткову, поголів’я корів катастрофічно зменшувалося, знижувалась їх продуктивність. Найбільш драматично ці процеси проходили у сільськогосподарських підприємствах. Господарства населення мали позитивні тенденції розвитку, проте вони не змогли компенсувати загальних втрат поголів’я та продукції. Істотно скоротилося споживання молока та молочних продуктів на душу населення.

Поглибленим дослідженням пореформенного періоду встановлено зниження всіх показників економічної ефективності, при цьому чітко виділяється два періоди – 1991-1997 рр. і 1998-2011 рр. Основною рисою першого періоду є різке зростання затрат праці, витрат кормів і зниження продуктивності тварин. Другий період характеризувався помітною тенденцією підвищення удоїв, зниження затрат праці і витрат кормів на 1 ц молока.

Таким чином, зниження рівня використання продуктивного потенціалу тварин і збільшення витрат на виробництво продукції призвели до зростання собівартості 1 ц молока, а низька реалізаційна ціна протягом 1995-2011 рр. не відшкодовувала витрати виробництва.

Оскільки процес інтенсифікації виробництва здійснюється за рахунок додаткових вкладень сільськогосподарських підприємств, нами було проведено групування господарств за рівнем виробничих витрат на 1 корову (табл. 1).

Таблиця 1

Залежність ефективності виробництва молока від виробничих витрат на корову в сільськогосподарських підприємствах Київської області

Показники	2000 р.				2011р.
	Групи господарств за рівнем виробничих витрат на корову, грн.			У середньому по області	Групи господарств за рівнем виробничих витрат на корову, грн.			У середньому по області
	I до 1260	II 1261-1670	III більше 1670		I до 1500	II 1500-1900	III більше 1900
Кількість господарств у групі	77	29	26	132	54	31	18	103
Виробничі витрати на корову, грн.	1155	1414	2056	1319	1294	1653	2232	1602
Середній річний удій молока від однієї корови, кг	1563	1958	2812	1784	2022	2315	3179	2360
Затрати праці, люд.-год.: на 1 корову	224	211	267	226	213	215	254	231
на 1 ц молока	14,7	11,7	9,8	12,7	11,9	10,3	8,9	10,3
Витрати кормів, ц корм. од.: на 1 корову	21,8	25,0	35,3	24,0	29,4	35,1	40,9	31,7
на 1 ц молока	1,40	1,32	1,37	1,37	1,46	1,55	1,31	1,42
Питома вага концентратів у річному раціоні, %	12,7	16,5	18,2	15,8	16,7	16,5	25,2	20,8
Собівартість 1ц молока, грн.	59,25	52,14	50,37	51,25	64,63	62,40	60,54	61,37
Ціна реалізації 1ц молока, грн.	51,30	54,79	55,73	54,39	48,81	50,13	53,92	48,96
Рівень рентабельності (збитковості), %	-13,4	5,1	10,6	6,1	-24,5	-19,7	-10,9	-20,2

З наведеної табл. 1 видно, що зростання виробничих витрат на корову в середньому по зоні з 1319 грн. у 2000 р. до 1602 грн. у 2011 р. (на 21,5%) забезпечило підвищення продуктивності корів з 1784 до 2360 кг (на 32,3%), при цьому затрати праці на корову зростали з 226 до 231 люд.-год. (на 2,2%), кормів – з 24,0 до 31,7 ц корм. од. (на 32,1%), а питома вага концентратів у річному раціоні збільшилась з 15,8 до 20,8%. На 1 ц молока затрати праці знижувались з 12,7 до 10,3 люд.-год. (на 18,9%), а витрати кормів зростали з 1,37 до 1,42 ц корм. од. (на 3,6%). Проте зазначене збільшення виробничих витрат не вплинуло на зниження собівартості 1 ц молока, яка зросла з 51,25 до 61,37 грн. (на 19,7%), що разом із зниженням ціни реалізації на 10% спричинило зменшення рівня рентабельності з 6,1% до мінус 20,2%.

Якщо аналізувати вплив виробничих витрат по роках, то відмічається дещо інша тенденція. Так, у 2000 р. при збільшенні виробничих витрат на корову з 1155 грн. у першій групі до 2056 грн. у третій (на 78,0%) середньорічний удій молока збільшився відповідно з 1563 до 2812 кг (на 80,0%), при цьому затрати праці на корову зросли з 224 до 267 люд.-год. (на 19,4%), витрати кормів – з 21,8 до 35,3 ц корм. од. (на 61,9%), а питома вага концентрованих кормів у річному раціоні збільшилась з 12,7 до 18,2%. Наслідком цього стало зниження собівартості 1 ц молока з 59,25 до 50,37 грн. (на 15%) і збільшення ціни реалізації з 51,30 до 55,73 грн. (на 8,6%). У господарствах другої і третьої груп з виробничими витратами в середньому 1414 і 2056 грн. виробництво молока було рентабельним – відповідно 5,1 і 10,6%. В розрахунку на 1 ц продукції при збільшенні виробничих витрат затрати праці зменшувались з 14,7 люд.-год. у першій групі до 9,8 люд.-год. у третій (на 33,3%), а витрати кормів відповідно з 1,40 до 1,29 ц корм. од. (на 7,9%). У групуваннях за 2011 р. відмічені тенденції були менш виражені порівняно з 2000 р. Так, із збільшенням виробничих витрат з 1294 грн. у першій групі до 2232 грн. у третій (на 72,5%) середньорічний удій молока збільшився відповідно з 2022 до 3179 кг (на 57,2%), при цьому затрати праці на одну корову зросли з 213 до 254 люд.-год. (на 19,2%), витрати кормів – з 29,4 до 40,9 ц корм. од. (на 39,1%), а питома вага концентратів у річному раціоні збільшилась з 16,7 до 25,2%. Собівартість 1 ц молока знизилась з 64,63 до 60,54 грн. (на 6,3%), а його виробництво було збитковим у всіх групах, проте рівень збитковості зменшився з 24,5% у першій групі до 10,9% у третій.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують наявність прямого зв’язку між додатковими витратами і виходом продукції, що обумовлює загальну тенденцію до підвищення економічної ефективності виробництва молока. Останнє, на нашу думку, пов’язано з системною дією багатьох факторів інтенсифікації тваринництва, проте головним стримуючим чинником їх послідовної і позитивної прояви є ціновий.

Визначальним фактором підвищення продуктивності корів є їх годівля. Групування господарств за кількістю витрачених кормів на корову показало, що з підвищенням рівня годівлі відмічається зростання продуктивності корів. Але за окупністю додаткових затрат кормів продукцією аналізовані роки мали деякі відмінності. Так, у 2000 р. при збільшенні витрат кормів з 18,1 ц корм. од. у першій групі до 33,4 ц корм. од. у третій (на 84,5%) середній річний удій молока від однієї корови зріс з 1467 до 2787 кг (на 90%), а в розрахунку на 1 ц корму виробництво молока збільшилося з 81,0 до 83,4 кг. У 2011р. такої тенденції не спостерігалось: при збільшенні витрат кормів з 27,8 ц корм. од. у першій групі до 43,2 ц корм. од. у третій (на 55,4%) продуктивність корів зросла з 2020 до 3031 кг (на 50%), проте в розрахунку на 1 ц корму це призвело до зменшення виробництва молока з 72,7 до 70,2 кг. Це викликано насамперед неповноцінністю раціонів, порушенням співвідношення між потребою тварин в основних елементах поживних речовин та їх наявністю у згодовуваних кормах.

Аналіз проведеної економічної ефективності виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Київської області дає можливість зазначити, що основний шлях підвищення ефективності виробництва молока в нинішніх складних економічних умовах має ґрунтуватися на підвищенні продуктивності корів, оптимізації виробничих витрат і зміцненні кормової бази.

Серед головних причин, які негативно вплинули на розвиток галузі, – це зменшення виробництва кормів, незбалансованість кормових раціонів за поживними речовинами, погіршення селекційно-племінної роботи, постійне зростання цін на матеріально-технічні засоби, порушення еквівалентності міжгалузевого обміну та глибокий диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, відсутність належних матеріальних стимулів робітників молочних ферм до збільшення та здешевлення виробництва продукції, а також надійної державної підтримки розвитку галузі у перехідний до ринку період сільськогосподарських товаровиробників.

Основними проблемами на ринку молока та молочної продукції залишаються:

• низька якість молочної сировини, що, в свою чергу, негативним чином впливає на виробництво молочної продукції та загострює проблему збуту продукції, особливо на зовнішньому ринку;

• низька якість технологічного оснащення молокозаводів;

• відсутність стандартів на молочну продукцію, які б відповідали вимогам європейського рівня;

• недостатній захист споживачів молочної продукції від неякісної продукції (високого вмісту речовин, шкідливих для здоров’я людини);

• недостатнє бюджетне фінансування формування мережі незалежних лабораторій, проведення селекційних та генетичних досліджень, наукових розробок тощо.

Молокопереробники не заперечують, що скуповують молоко в населення за вдвічі нижчими цінами, ніж на великотоварних фермах. Пояснюють вони це як кількістю закупленого молока, так і іншими причинами, зокрема, його якістю.

Вимоги виробників, особливо це стосується виробництва високоякісних молочних продуктів, не обмежуються показниками щодо вмісту білка та жирів у молочній сировині. Звертають також увагу на вміст соматичних клітин. Українськими стандартами не передбачено такі жорсткі вимоги до вмісту соматичних клітин (кількість названих клітин характеризує санітарно-гігієнічну якість молока і визначає технологічні властивості молочної сировини), як, наприклад, у ЄС, проте для вироблення молокопродуктів преміумкласу потрібне молоко саме з низьким вмістом соматичних клітин, і деякі вітчизняні переробники готові давати за найякіснішу сировину (в т. ч. з урахуванням показника щодо вмісту соматичних клітин) непогану ціну. Вміст соматичних клітин у молоці пов’язаний із фізіологічним станом худоби. Не останнє місце у формуванні якості займають і технології доїння.

Як свідчить практика, якість молока, купленого в населення, по суті, взагалі неконтрольована: здавачів багато, але продукції вони здають мало. Тож перевіряти молоко від кожного постачальника було б довго й дорого. Досліджують уже загальний обсяг. І якщо із вмістом жиру та білка справи не такі вже й погані, то щодо вмісту соматичних клітин якість молочної сировини задовольнить не кожного молокопереробника. До того ж, у молоці від населення часто виявляють речовини, яких не повинно там бути, наприклад, антибіотики.

Молоко за якістю повинно відповідати вимогам Державного стандарту України 3662-97 (табл. 2). Закупівля молока підприємством передбачає розподіл його за сортами: несортове молоко, молоко І та ІІ сортів, молоко вищого сорту.

Таблиця 2