Висновок до 3 розділу

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що йдеться не про необхідність суто механічного використання іноземних моделей державного регулювання нотаріальної діяльності, а про аналіз та доцільність запозичення їх позитивних аспектів. Ретельно та уважно слід вивчити ефективність встановлення в зарубіжних країнах вимог допуску до професії, зокрема, доцільності існування складної процедури складання кваліфікаційних іспитів та участі в конкурсах, впровадження квотування. Слід особливо акцентувати увагу на ступені відповідності та готовності нашого суспільства за умов існуючих нині економічних, соціальних, зокрема психологічних та ментальних чинників, до запровадження нової для нас системи професійного самоврядування, наділення органів громадських організації функцією контролю та повноваженнями у сфері дисциплінарного провадження. Уявляється, що наше постсоціалістичне суспільство ще не зовсім здатне визнати значну роль професійних об’єднань, притаманних розвиненому громадянському суспільству, та замінити державний контроль корпоративним.

Висновки

Проведене дослідження дозволило на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних та нормативних джерел, в тому числі і перспективного законодавства визначити засади становлення та розвитку організаційно-правового механізму державного регулювання нотаріальною діяльністю в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практиці його застосування.

Виходячи з історичних традицій функціонування нотаріату в Україні, а також із нинішніх українських реалій і світових тенденцій, видається, що найприйнятнішим способом організації нотаріальної діяльності в Україні є діяльність нотаріату, яка ґрунтується на принципах латинського, тобто вільного, незалежного нотаріату. Запровадження нотаріату латинського типу в Україні та входження нашої країни в Міжнародну Спілку Латинського Нотаріату є оптимальним і прогресивним шляхом розвитку українського нотаріату.

Концептуальною основою розвитку сучасного українського нотаріату повинно бути створення правових, економічних і організаційних принципів і механізмів, які б забезпечували виконання цим інститутом таких завдань: найповніше і всебічне забезпечення реалізації громадянами та державою своїх майнових й інших законних прав та інтересів; надання цивільно-правовим відносинам стабільного, безконфліктного, прогнозованого й законного характеру; підвищення правового рівня і культури громадян; забезпечення реалізації фіскальних функцій та інтересів держави; створення умов для реалізації правової, економічної та інших реформ, що проводяться нині в Україні; створення умов для надання Україні статусу економічної зони, вигідної як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів.

За загальним правилом ст. 41 Закону - нотаріальні дії вчиняються будь-яким нотаріусом чи посадовою особою, в будь-якій державній нотаріальній конторі чи виконкомі на всій території України. Але Законом передбачені й певні винятки, які передбачають певні обмеження, а саме:

- ст. 9, 36, 55 - посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна - провадиться за місцем знаходження вказаного майна;

- ст. 60, 65 - заходи до охорони спадкового майна вживаються державними нотаріальними конторамиза місцем знаходження цього майна;

- ст. 66 - свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, тобто за місцем останнього місця проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження його майна або основної частини;

- ст.ст.70 - 73 - свідоцтво про право власності у разі розподілу спільного майна подружжя, придбання з прилюдних торгів - жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна видається нотаріусом за місцем його знаходження, а також в разі накладання заборони відчуження нерухомого майна;

- ст. 85 - прийняття нотаріусом в депозит грошових і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання;

- ст. 93 - прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення несплати чеків здійснюється нотаріусом за місцем знаходження платника;

- ст. 103 - якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовують правила міжнародного договору.

Крім територіальних обмежень, правовий статус нотаріуса та посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не дозволяє вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом» або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її-) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними (ст. 9 Закону).

Але в разі необхідності вчинити нотаріальну дію відносно себе особі, яка займає посаду нотаріуса у невеликому містечку, де немає інших державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, що ускладнює його правове положення, то в цьому випадку нотаріальне провадження має вчиняти уповноважена на вчинення нотаріальних дій посадова особа виконавчого комітету.

Компетенція приватного нотаріуса регулюється ст. 34 Закону України «Про нотарiат». Нотарiуси вчиняють такi нотарiальнi дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають та знімати заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;

10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16) посвідчують час пред’явлення документів;

17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

19) вчиняють виконавчі написи;

20) вчиняють протести векселів;

21) вчиняють морські протести;

22) приймють на зберігання документи.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Для країн, які входять до романо-германської системи права, завжди, на всіх етапах розвитку економічних, соціальних та правових відносин характерна наявність органів, які виконують нотаріальні функції. Однак роль та місце нотаріату в правовій системі країни, обсяг функцій й повноважень, що надаються державою органам нотаріату, сутність та межі організаційно-регулюючого впливу з боку держави на нотаріальну діяльність не завжди однакові і пов’язані із ступенем розвитку економічних відносин, приватної власності та активності цивільного обігу.

Характеризуючи нотаріальну діяльність як об’єкт державного регулювання слід акцентувати увагу на визначенні її двох особливостей: по-перше, змінюючи або доповнюючи деякі свої функції на певних етапах розвитку, нотаріальна діяльність залишається незмінною за своєю основною (публічно-правовою) сутністю та призначенням; по-друге, в рамках одного об’єкта державного регулювання співіснують два, різнопорядкові за своїм правовим статусом, елементи – державний нотаріат та приватний, причому правовий статус останнього характеризується дуалістичним статусом при органічному поєднанні публічно-правових (функціонального значення) та приватно-правових (організаційного значення) засад, при тому, що превалюючи є публічно-правові засади. Саме ці основні особливості нотаріату та нотаріальної діяльності зумовлюють необхідність державного впливу на процес функціонування зазначеного об’єкта та існування адміністративно-правового механізму його регулювання, з одного боку, та, з іншого, визначають особливості такого регулювання.

Норми, які регулюють нотаріальну діяльність складають самостійну галузь законодавства з складною поліцентричною структурою та мають комплексний характер, причому інституціональну (організаційну) основу складають норми адміністративного права, в той же час так звану процесуальну основу складають норми інших галузей права (цивільного, земельного, сімейного тощо), які застосовуються у нотаріальній діяльності безпосередньо.

З точки зору уточнення правової термінології доцільним є застосування саме терміна “державне регулювання нотаріальної діяльності”, оскільки він точно відображає той комплекс адміністративно-правових та інших відносин, які виникають у процесі організації та функціонування приватної форми здійснення нотаріальної діяльності.

Державне регулювання нотаріальної діяльності - це впорядковуючий, цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в галузі організації та функціонування нотаріальної діяльності, межі та сутність якого зумовлені публічно-правовою природою нотаріату, та який полягає в організації нотаріальної діяльності та контролю за її здійсненням.

Державно-правовий характер регулювання нотаріальної діяльності має свій прояв у тому, що: 1) в процесі його здійснення реалізуються завдання, функції та інтереси держави, громадян й суспільства в цілому; 2) функції регулювання нотаріальної діяльності реалізуються відповідними суб’єктами, які формуються державою; 3) ці суб’єкти діють за дорученням держави і наділені необхідними владними повноваженнями; 4) діють на підставі прийнятих державою відповідних нормативних правових актів.

Метою державного регулювання нотаріальної діяльності є забезпечення ефективного функціонування системи нотаріату та сталий прогресивний розвиток нотаріальної діяльності.

Завданнями державного регулювання нотаріальною діяльністю є – а)забезпечення діяльності нотаріату; б) забезпечення ефективного, законного, своєчасного та якісного здійснення нотаріальної діяльності уповноваженими особами; в) забезпечення розвитку та удосконалення нотаріальної діяльності.

Функціями державного регулювання є планування, прогнозування, організація, керівництво, координація, контроль та облік.

Принципами, на яких базується державне регулювання нотаріальної діяльності, є: законність, цілеспрямованість, ефективність, збалансованість публічних та приватних інтересів, прозорість та врахування думки нотаріальної спільноти.