19. Зміст навчання та його основні функції

Навчання - це цілеспрямований процес взаємодії вчи­теля і учнів, у ході якого відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

До основних функцій навчання відносять такі мотивація, стимулювання, активізація. Сукупність внутрішніх факторів, що зумовлюють поведінку і діяльність людини і під­тримують її на необхідному рівні, називається мотивацією.

Поняття «стимул» хоч і позначає аналогічно до мотиву рушійну силу людини до діяльності, значно відрізняється від того за своїм смислом. У давні часи так називали довгу загострену палицю, якою поганяли биків та мулів. У перекладі це слово по­значає «підштовхувати, поганяти». Отже, на відміну від мотиву, який означає внутрішній потяг людини до діяльності, стимул є зовнішнім спонуканням активності.

Педа­гогічна практика використовує різні шляхи активізації, основний серед яких — різноманітність форм, методів, засобів навчання, вибір таких їх сполучень, які відповідно до ситуації стимулюють активність і самостійність учнів.

20. Структура змісту навчання.

До структури відносять знання, уміння, навички, досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Знання — категорія, що відображає істотні моменти зв'язку між пізнавальною діяльністю і практичними діями людини.

Знання фіксують результати істинної пізнавальної діяльності. Матеріалізуються у певні технічні пристрої, технологі­чні процеси тощо. Перетворюються на переконання і є керівни­цтвом до практичної дії (наприклад моральні знання). Знання бувають емпіричні й теоретичні.

Уміння — використання суб'єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення способу дій відповідно до поставленої мети.

Сформоване вміння може стати властивістю особистості та умовою набуття нових знань, умінь і навичок, тобто показником інтелектуального розвитку особистості.

Узагальненість умінь виявляється у способах діяльності (нав­чальної, трудової, професійної) та визначається перенесенням спо­собів дій під час виконання подібних чи різних видів діяльності.

Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною то­чністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-пси­хічної енергії.

Навичка — призвичаєність до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматично, без істотної участі свідомості в її регу­люванні.

Навички виробляються на основі застосування знань про від­повідний спосіб дії, завдяки цілеспрямованим планомірним вправляиням, а відтак — утворюються необхідні стимудьно-реактивні звязки.

Розрізняють рухові, сенсорні, перцептивні, мовні павички, на­вички мислення. Навички є необхідним компонентом уміння.

21. Теорія змісту освіти і навчання.

Зміст освіти покликаний за­безпечити передавання, засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь та його подальший розви­ток.

Цей досвід складається із: знань про природу, суспільство, техніку і способи мислення; способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; творчої, пошукової діяльності з вирішення проблем, які виникають перед суспільством; ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяль­ності людини, до інших людей і світу загалом.

Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодін­ня якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здіб­ностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, під­готовку до суспільного життя. Розробляючи зміст освіти, передусім зважають на те, щоб вія відповідав потребам суспільства щодо формуван­ня всебічно розвиненої особистості. Навчальний матеріал, який включають до змісту освіти, повинен мати високу наукову і практичну значущість. При цьому слід врахо­вувати реальні можливості процесу навчання (закономір­ності, принципи, методи, організаційні форми, рівень зага­льного розвитку учнів, стан навчально-методичної і мате­ріальної бази) і забезпечувати соціально детерміновану єдність усіх навчальних предметів.

Реалізація змісту освіти повинна допомогти випуск­нику загальноосвітньої школи визначити своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі. Тому зміст освіти спрямований на формування в учнів необхід­них для цього якостей, зокрема комунікативної культури, гнучкості, мобільності, конкурентноздатності.

Отже, статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Швидкі темпи соціального прогресу, динамічних змін зумовлюють необхідність постійного самовдоскона лення, розвитку життєвої компетентності, посилення від­повідальності молодої людини за своє майбутнє, за мож­ливість досягнення успіху.