1й курс / вп 1й курс / табл2

Назва теорії

Автор

Особливості теорії та характеристика стадій розвитку

Динамічна концепція сексуального розвитку З.Фройда

З.фройд

Преформований тип розвитку – це такий тип, коли є чітко визначені, закріплені і зафіксовані стадії та кінцевий результат розвитку. Прикладом такого типу є ембріональний розвиток.

Непреформований тип розвитку не визначений наперед. На нашій планеті він більш поширений: це й розвиток Галактики, Землі, біологічна еволюція, розвиток суспільства, а також процес психічного розвитку дитини.

Особливістю психічного розвитку є те, що його кінцеві форми не визначені, а лише задані тими зразками, які існують в суспільстві. Процес онтогенетичного розвитку – це абсо­лютно своєрідний процес, який відбувається у формі засвоєння. Динамічна концепція сексуального розвитку З. Фройда

Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідозної чи сексуальної енергії. Психоаналі­тичні стадії психічного розвитку – це стадії психічного генезу протягом життя дитини, в яких відображено розвиток трьох основних компонентів особистості: «Воно», «Я», «Над-Я» та їх взаємовплив.

Орольна (аутоеротнчна) стадія (0-1 рік) характеризуєть­ся тим, що основним джерелом задоволення є харчування. Вона включає дві фази: ранню (0-6 міс.) та пізню (6-12 міс.) і характеризується двома послідовними лібідозними діями: ссання та укус.

Анальна стадія (1-3 роки) характеризується переміщенням дитячої сексуальності в область ануса у зв'язку з оволодінням функціями виділення, дефекації, утворенням «Я», яке здатне контролювати імпульси «Воно» та «Над-Я» як частини «Я», де закладаються заборони та вимоги дорослих до поведінки дитини.

Фаллічна стадія (3-5 років) – це найвищий рівень дитячої сексуальності, на якому діти зосереджені на генітальних органах та відчувають потяг до інших дорослих і, перш за все, до батьків.

У латентній стадії (5-12 років) «Я» вже повністю контролює потреби «Воно», статевий інтерес знижується, енергія лібідо переноситься на засвоєння загальнолюдського досвіду та встановлення дружніх стосунків з ровесниками та дорослими.

На генітальній стадії (12-18 років) дитячі сексуальні прагнення знову повертаються і підліток прагне до нормально­го сексуального спілкування.

Основна цінність теорії З. Фройда полягає у виявленні значення для розвитку дитини інших людей. Психоаналіз З. Фройда отримав свій розвиток в роботах його доньки А. Фройд, які висвітлюють закономірності розвитку дитини, труднощі в навчанні та вихованні, природу та чинники порушень нормального розвитку.

Епігенетична теорія розвитку особистості Е.Еріксона

Е.Еріксон

I стадія. Орально-сенсорна

Задача цього етапу – пропрацювати необхідний баланс між довірою та недовірою до світу. Це допоможе, вже дорослим, не піддаватися першу рекламу, але й бути “людиною в футлярі”, недовірливим і підозрілим до всього і до всіх. II стадія. Мышечно-анальная2-ї – 3-й рокиНа цьому етапі на першому плані виходить розвиток самостійності з урахуванням моторних і психічних здібностей. Дитина освоює різні руху. Якщо надають дитині робити самому очевидно: він може, в нього виробляється відчуття, що він володіє своїми м'язами, своїми спонуканнями, собою й у значної мері, середовищем. З'являється самостоятельность. III стадія. Локомоторно-генитальная4 – 5 роківРебенок в цій стадії схильний вчитися швидко і жадібно, стрімко дорослішати себто поділу обов'язків та внутрішніх справ. Хоче і може займатися спільними справами, разом із іншими дітьми вигадує та планує справи. Наслідує ідеальним прототипам. Ця стадія пов'язує мрії раннього дитинства з цілями активної дорослої жизни. IV стадія. ЛатентнаяКогда дітей заохочують майструвати, будувати курені і авиамодели, варити, готувати їжу та рукодільничати, коли він дозволяють доводити розпочату справу остаточно, хвалять за результати, тоді в дитини виробляється умілість, здатність до технічному творчеству. V стадія. Підлітковий вік і рання юностьКлассический психоаналіз зазначає в цій стадії проблему “кохання, і ревнощів” до власним батькам. Успішне вирішення залежить від цього, чи знайде він предмет кохання тривалістю у власному поколінні. Це продовження латентної стадії по Фрейду. VI стадія. Рання взрослостьГенитальная стадія по Фрейду. VII стадія. ВзрослостьДля цього етапу розвитку характерна общечеловечность – здатність цікавитися долями людей поза сімейного кола, замислюватися за життям прийдешніх поколінь, формами майбутнього нашого суспільства та пристроєм світу. І тому необов'язково мати власних дітей, важливо активно турбуватися про молоді та у тому, щоб у майбутньому людям легше жилося і працювалося.

VIII стадія. ЗрелостьСравнив цю стадію із дуже першої, бачимо, як замикається коло цінностей: цілісність (integrity) дорослого і дитяче довіру, упевненість у чесності (integrity) Еріксон позначає у тому ж словом. Його буква стверджує, що здорові діти ні боятися життя, якщо які оточують старі мають достатньої цілісністю, ніж боятися смерті.

Теорія соціального научіння (Н.Міллер, Дж. Доллард,Р.Сірс, Б.Скіннер).

Н.Міллер, Дж. Доллард,Р.Сірс, Б.Скіннер

Р. Сірс виділяє три фази розвитку дитини: — фаза рудиментарної поведінки, — базується на вроджених потребах та научінні в перші місяці життя; — фаза первинних мотиваційних систем — научіння в сім'ї (основна фаза соціалізації); — фаза вторинних мотиваційних систем — научіння поза сім'єю у зв'язку зі вступом до школи. Негативне підкріплення і покарання не тотожні: якщо перше підсилює поведінку, то друге — стримує, і може здійснюватись при позбавленні позитивного підкріплення чи застосуванні негативного (покаранням за погану поведінку може бути позбавлення дитини обіцяної винагороди). Покарання дає інколи ситуативний, але короткочасний ефект, а тому Скіннер пропонує замінити покарання акцентуванням на чомусь хорошому у дитині і тим самим закріплення його.

Когнітивний підхід (вчення Ж.Піаже)

Ж.Піаже

Піаже виділяє три головні стадії розвитку пізнавальних процесів: 1) сенсомоторна стадія — становлення і розвиток чуттєвих та рухових структур (перші два роки життя дитини); 2) стадія конкретних дій (від 2 до 11 років): слова все більше починають означати конкретні предмети, а дії поступово інтеріоризуються. Так розвивається мислення. Спочатку це мислення носить лише суб'єктивний характер: воно зосереджено на тому, що дитина бачить або знає, але не на дійсності самій по собі. Таким чином, мислення дитини на цій стадії егоцентричне, однак воно дозволяє йому маніпулювати предметами, порівнювати їх, класифікувати, здійснювати над ними конкретні операції. І лише к 10 рокам дитина набуває спроможності об'єктивно тлумачити конкретну дійсність. Ця здатність ще більше підвищується на 3-й стадії формальних операцій, коли розвивається абстрактне мислення і все більш зростаючу роль починають відігравати гіпотези та дедуктивні висновки, розвивається понятійне мислення, що дозволяє підлітку уявляти собі настільки далекі від конкретного досвіду числа, як мільярд, факти з далекого минулого або засвоювати складні класифікації з біології і т. ін.

Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С.Виготського.

Л.С.Виготський

Л. С. Виготський сформулював закони розвитку дитини: — дитячий розвиток відбувається нерівномірно в часі: рік життя немовляти за темпом розвитку не відповідає рокові життя, наприклад, підлітка; — розвиток психіки являє собою ланцюжок якісних змін, процес, в якому ускладнення і кількісні зміни психічних функцій переходять у якісні, суттєві і призводять до стрибкоподібних якісних новоутворень. Сприймання, пам'ять, мислення дитини відрізняються від психічних процесів дорослого не тим, що вони менш розвинені, вони просто якісно інші, ніж у дорослого. Закономірності, яким вони підлягають, в процесі розвитку видозмінюються, кількісні зміни переходять у якісні; — нерівномірність дитячого розвитку: кожна сторона в психіці дитини має свій оптимальний період розвитку; — закон розвитку вищих психічних функцій, які, як уже зазначалось, виникають спочатку як зовнішні, інтерпсихічні, а потім переходять у внутрішні, інтрапсихічні. Вищі психічні функції характеризуються опосередкованістю, усвідомлюваністю, довільністю, системністю, формуються за життя в результаті оволодіння знаряддями, засобами та розвиваються у зв'язку з навчанням.