- •Міністерство освіти і науки України
- •В с т у п Основні поняття в галузі охорони праці, Терміни та визначення
- •Історія розвитку охорони праці
- •Сучасний стан охорони праці в Україні
- •Предмет, структура, зміст та мета курсу
- •Розділ 1. Наукові, правові та організаційні основи охорони праці
- •1.1. Теоретичні засади охорони праці
- •Попередження виробничого травматизму, професійної захворюваності та аварій – головне завдання охорони праці
- • Пов'язані з транспортом; пов'язані з використанням газу в побуті;
- •1.1.2. Системний аналіз в охороні праці
- •1.1.3. Ризик як оцінка небезпеки
- •Аналіз умов праці
- •Аналіз виробничого травматизму
- •1.2. Законодавча та нормативна база України про охорону праці
- •1.2.1. Законодавство України про охорону праці
- •1.2.2. Основні положення Закону України «Про охорону праці»
- •1.2.3. Застосування міжнародних договорів та угод. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •1.2.4. Основні положення державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
- •1.2.5. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •1.2.6. Нормативні акти з охорони праці підприємств
- •1.2.7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •1.3. Гарантії прав на охорону праці
- •1.3.1. Загальні гарантії прав на охорону праці
- •1.3.2. Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.3.3. Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту
- •1.3.4. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або в разі їх смерті
- •1.3.5. Гарантії охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та людей похилого віку
- •1.4. Державне управління охороною праці. Організація охорони праці на виробництві
- •1.4.1. Органи державного управління охороною праці,
- •Їх компетенція і повноваження
- •1.4.2. Система управління охороною праці
- •1.4.3. Стимулювання охорони праці
- •1.4.4. Основні положення організації охорони праці на виробництві
- •1.4.5. Служба охорони праці підприємства
- •1.4.6. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1.4.7. Обов‘язки працівників щодо виконання вимог охорони праці
- •1.4.8. Державний нагляд, відомчий I громадський контроль за охороною пpaцi
- •1.4.9.Фінансування охорони праці
- •1.5. Навчання з питань охорони праці
- •1.5.1. Мета та загальні принципи навчання з питань охорони праці
- •1.5.2. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці на виробництві
- •1.5.3. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти
- •1.5.4. Інструктажі з охорони праці
- •Для вихованців закладів освіти, учнів та студентів інструктажі проводять у такому порядку.
- •1.5.5. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
- •1.6. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків, професійних захворювань та aвapiй
- •1.6.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.6.2. Розслідування та облік професійних захворювань
- •1.6.3. Розслідування та облік аварій
- •1.6.4. Звітність підприємств I організацій про стан охорони праці
- •Глава 1.1
- •Глава 1.2
- •Глава 1.3
- •Глава 1.4
- •Глава 1.5
- •Глава 1.6
1.3. Гарантії прав на охорону праці
1.3.1. Загальні гарантії прав на охорону праці
Гарантії прав на охорону праці починаються вже з моменту обговорення та укладання трудової угоди, оскільки згідно ст. 5 Закону “Про охорону праці” умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. В цьому разі за період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
У разі, коли працівник за станом здоров‘я не може виконувати роботу, на яку він наймався, він має бути переведений на легшу роботу відповідно до медичного висновку. Медичний висновок лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертизи є обов‘язковим для роботодавця. Проте переведення працівника на іншу (легшу) тимчасову чи постійну роботу може відбуватися лише за його згодою. При переведенні працівника за його згодою на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за ним зберігається його попередній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва, або устаткування органом державного нагляду або службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а час простою оплачується з розрахунку середнього заробітку.
Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, мають право на спеціальні пільги та компенсації, які будуть розглянуті далi.
Працівники, зайняті на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, безкоштовно за встановленими нормами повинні забезпечуватись роботодавцем спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами.
Закон вимагає обов'язкового соціального страхування роботодавцем працівників від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження здоров'я чи в разі моральної шкоди, заподіяної працівникові, він має право на відшкодування шкоди. Виплата сум, що належать потерпілому за період непрацездатності, або як відшкодування шкоди та одноразової допомоги, здійснюються Фондом соціального страхування.
Жінки, неповнолітні, інваліди та особи похилого віку мають право на спеціальні пільги та компенсації, які стосуються лише цих окремих категорій працюючих.