- •Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1. Основні поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1.1. Основні поняття фізіології праці
- •2.1.2. Основні поняття гігієни праці
- •2.1.3. Основні поняття виробничої санітарії
- •2.2. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організіції праці на робочому місці
- •2.2.1. Вимоги до розміщення та планування території підприємств
- •2.2.2. Вимоги до виробничих і допоміжних приміщень
- •2.2.3. Організація праці на робочому місці
- •2.3. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.3.1 Загальні положення
- •2.3.2. Дія параметрів мікроклімату на людину
- •2.3.3. Нормування мікроклімату виробничих приміщень
- •2.3.4. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •Оздоровлення повітряного середовища
- •2.4.1 Загальні положення
- •2.4.2 Структура і склад атмосфери
- •2.4.3 Забруднюючі речовини, дія на людину, нормування
- •2.4.4 Методи регулювання якості повітряного середовища і зниження негативного впливу забруднюючих речовин на працівників
- •2.4.5 Вентиляція
- •2.4.6. Природна вентиляція
- •2.4.7 Механічна вентиляція
- •2.4.8 Кондиціонування повітря
- •2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •2.5.1. Загальні уявлення
- •2.5.2 Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •2.5.3 Види виробничого освітлення
- •2.5.4 Основні вимоги до виробничого освітлення
- •2.5.5 Природне освітлення
- •2.5.6 Штучне освітлення
- •2.5.7 Експлуатація освітлювальних установок
- •2.6. Захист від шуму у виробничому середовищі
- •2.6.1. Загальні положення
- •2.6.2. Дія шуму на людину
- •2.6.3. Нормування та вимірювання шумів
- •2.6.4. Захист від шумів
- •2.6.5. Захист від ультра - та інфразвуку
- •2.7 Захіст від Вібрації
- •2.7.1. Основні положення
- •2.7.2. Вплив вібрації на людину
- •2.7.3. Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації
- •Гранично допустимі рівні загальної вібрації категорії 3 (технологічна типу "в")
- •2.7.4. Методи захисту від вібрацій
- •2.8. Захист від електромагнитних випромінювань радіочастотного діапазону
- •2.8.1 Основні положення
- •2.8.2 Основні характеристики електромагнітних полів
- •2.8.3. Дія емв радіочастотного діапазону на людину
- •2.8.4. Нормування електромагнітних випромінювань
- •2.8.5 Захист від електромагнітних випромінювань
- •2.9. Захист від випромінювань оптичного діапазону
- •2.9.2. Захист від ультрафіолетових випромінювань (уфв)
- •2.9.3. Захист від лазерних випромінювань
- •2.10. Захист від іонізуючих випромінювань
- •2.10.1. Загальні положення
- •2.10.2. Основні поняття і характеристики іонізуючих випромінювань
- •2.10.3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •2.10.4. Нормування іонізуючих випромінювань
- •2.10.5. Захист від іонізуючих випромінювань
- •Перелік запитань для самоперевірки до розділу 2
2.3. Мікроклімат виробничих приміщень
2.3.1 Загальні положення
Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Як фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий стан організму людини в процесі праці.
Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:
температура повітря (0С),
відносна вологість повітря (%),
швидкість руху повітря (м/с),
інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання (Вт/м2) від поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (в ливарному виробництві, при зварюванні і т. ін.).
При виконанні роботи в організмі людини відбуваються певні фізіологічні (біологічні) процеси, інтенсивність яких залежить від загальних затрат на виконання робіт і які супроводжуються тепловим ефектом і завдяки яким підтримується функціонування організму. Частина цього тепла споживається самим організмом, а надлишки тепла повинні відводитись в оточуюче організм середовище.
Відповідно до сучасних уявлень основними видами теплообміну організму людини з навколишнім її середовищем є:
конвективний, який залежить від температури повітря, його вологості та рухливості, завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов організм людини віддає у навколишнє середовище біля 20% надлишкового тепла;
випарюванням вологи з поверхні тіла, який залежить від відносної вологості та рухливості повітря, завдяки якому у навколишнє середовище відводиться теж біля 20% надлишкового тепла;
випромінюванням, який залежить від результуючого променевого теплового потоку що випромінюється тілом людини у виробниче середовище і оточуючими джерелами теплового випромінювань в напрямку тіла людини, завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов тіло людини може віддавати у виробниче середовище біля 50% надлишкового тепла;
кондукцією, який залежить від температури поверхонь, що оточують людину у умовах виробництва.
Кількість надлишкового тепла, яке має віддати тіло працівника у навколишнє (виробниче) середовище залежить від енергетичних (фізичних, розумових, емоційних, нервових і т. ін.) навантажень при виконанні робіт. При цьому одночасно здійснюється перерозподіл засобу теплообміну людина-середовище. Так, при підвищенні важкості праці та температури середовища до температури тіла і вище, теплообмін в значної мірі здійснюється за рахунок випарювання (кількість поту з поверхні шкіри досягає 1-1,5 л/год.
2.3.2. Дія параметрів мікроклімату на людину
Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття та працездатність людини і, як наслідок цього, рівень травматизму. Тривала дія високої температури повітря при одночасно підвищеній його вологості приводить до збільшення температури тіла людини до 38-40 0С (гіпертермія), внаслідок чого здійснюються різноманітні фізіологічні порушення у організмі: зміни у обміні речовин, у серцево-судинній системі, зміни функцій внутрішніх органів (печінки, шлунка, жовчного міхура, нірок), зміни у системі дихання, порушення центральної та периферичної нервових систем .
При підвищенні температури значного збільшується потовиділення, внаслідок чого настає різке порушення водного обміну. З потом із організму виділяється значна кількість солей , головним образом хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини. Змінюються інші параметрі крові, внаслідок чого вона згущається. В умовах високої температури збільшується частота пульсу (до 100 — 180 поштовхів за хвилину), збільшується артеріальний тиск. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями, запамороченням, нудотою, загальною слабістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеній вологості, тому що при цьому знижується інтенсивність процесу випарювання поту, тобто погіршується тепловіддача від тіла людини. Зміни в організму за підвищеної температурі безумовно відображаються на працездатності людини. Так, збільшення температури повітря виробничого середовища з 20 0С до 350С приводить до зниження працездатності людини на 50-60%.
Суттєві фізіологічні зміни в організмі здійснюються також при холодовому впливу, яке приводить до переохолоджуванню організму (гіпотермія) . Найбільш виражені реакції на низку температуру є звуження судин м’язів та шкіри. При цьому знижується пульс, збільшується об’єм дихання і споживання кисню. Тривала дія знижених температур приводить до появи таких захворювань як радикуліт, невралгія, суглобного та м’язового ревматизму, інфекційних запалень дихального тракту, алергії та ін. Охолоджування температури тіла викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження тактильних і других реакцій, утруднення рухів. Це також може бути причиною збільшення виробничого травматизму.
Недостатня вологість повітря (нижче 20%) приводять до підсихання слизових оболонок дихального тракту та очей, в наслідок чого зменшується їх захисна здатність протистояти мікробам.
Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов’язана з змінами у температурному режиму організму, а також механічною дією (повітряному тиску) , яка вивчена ще недостатньо. Встановлено, що максимальна швидкість повітря на робочих місцях не повинна перевищувати 2 м/с.