- •Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1. Основні поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1.1. Основні поняття фізіології праці
- •2.1.2. Основні поняття гігієни праці
- •2.1.3. Основні поняття виробничої санітарії
- •2.2. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до промислових підприємств, виробничих приміщень та організіції праці на робочому місці
- •2.2.1. Вимоги до розміщення та планування території підприємств
- •2.2.2. Вимоги до виробничих і допоміжних приміщень
- •2.2.3. Організація праці на робочому місці
- •2.3. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.3.1 Загальні положення
- •2.3.2. Дія параметрів мікроклімату на людину
- •2.3.3. Нормування мікроклімату виробничих приміщень
- •2.3.4. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •Оздоровлення повітряного середовища
- •2.4.1 Загальні положення
- •2.4.2 Структура і склад атмосфери
- •2.4.3 Забруднюючі речовини, дія на людину, нормування
- •2.4.4 Методи регулювання якості повітряного середовища і зниження негативного впливу забруднюючих речовин на працівників
- •2.4.5 Вентиляція
- •2.4.6. Природна вентиляція
- •2.4.7 Механічна вентиляція
- •2.4.8 Кондиціонування повітря
- •2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •2.5.1. Загальні уявлення
- •2.5.2 Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •2.5.3 Види виробничого освітлення
- •2.5.4 Основні вимоги до виробничого освітлення
- •2.5.5 Природне освітлення
- •2.5.6 Штучне освітлення
- •2.5.7 Експлуатація освітлювальних установок
- •2.6. Захист від шуму у виробничому середовищі
- •2.6.1. Загальні положення
- •2.6.2. Дія шуму на людину
- •2.6.3. Нормування та вимірювання шумів
- •2.6.4. Захист від шумів
- •2.6.5. Захист від ультра - та інфразвуку
- •2.7 Захіст від Вібрації
- •2.7.1. Основні положення
- •2.7.2. Вплив вібрації на людину
- •2.7.3. Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації
- •Гранично допустимі рівні загальної вібрації категорії 3 (технологічна типу "в")
- •2.7.4. Методи захисту від вібрацій
- •2.8. Захист від електромагнитних випромінювань радіочастотного діапазону
- •2.8.1 Основні положення
- •2.8.2 Основні характеристики електромагнітних полів
- •2.8.3. Дія емв радіочастотного діапазону на людину
- •2.8.4. Нормування електромагнітних випромінювань
- •2.8.5 Захист від електромагнітних випромінювань
- •2.9. Захист від випромінювань оптичного діапазону
- •2.9.2. Захист від ультрафіолетових випромінювань (уфв)
- •2.9.3. Захист від лазерних випромінювань
- •2.10. Захист від іонізуючих випромінювань
- •2.10.1. Загальні положення
- •2.10.2. Основні поняття і характеристики іонізуючих випромінювань
- •2.10.3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •2.10.4. Нормування іонізуючих випромінювань
- •2.10.5. Захист від іонізуючих випромінювань
- •Перелік запитань для самоперевірки до розділу 2
2.8. Захист від електромагнитних випромінювань радіочастотного діапазону
2.8.1 Основні положення
Життя на нашій планеті виникло в тісній взаємодії з електромагнітними випромінюваннями (ЕМВ) і, насамперед, з електромагнітним полем Землі. Людина пристосувалася до земного поля в процесі свого розвитку, і воно стало не тільки звичною, але й необхідною умовою нашого життя. Як збільшення, так і зменшення інтенсивності діючих на людину електромагнітних полів відносно природного земного поля здатні позначитися на біологічних процесах в ії організмі.
Електромагнітна сфера нашої планети визначається, в основному, електричним (Е=120-150 В/м) і магнітним (Н=24-40 А/м) полями Землі, атмосферним електричним радіовипромінюванням Сонця і галактик, а також полями штучних джерел. Діапазон природних і штучних полів дуже широкий: починаючи від постійних магнітних і електростатичних полів і кінчаючи ренгенівським і гамма-випромінюванням частотою 3*1021Гц і вище. Кожний з діапазонів електромагнітних випромінювань по-різному впливає на розвиток живого організму. У відмінність від світлового, інфрачервоного й ультрафіолетового випромінювань ще не знайдено відповідних рецепторів для ЕМВ інших діапазонів. Маються деякі факти про безпосереднє сприйняття клітинами мозку ЕМВ радіочастотного діапазону, про вплив низькочастотних ЕМВ на функції головного мозку, які вимагають додаткового підтвердження.
Джерелами електромагнітних випромінювань радіочастот є потужні радіостанції, генератори надвисоких частот, установки індукційного і діелектричного нагрівання, радари, вимірювальні і контролюючі пристрої, дослідницькі установки, високочастотні прилади і пристрої в медицині та побуті.
Джерелом електростатичного поля й електромагнітних випромінювань у широкому діапазоні частот (понад - та інфранизькочастотному, радіочастотному, інфрачервоному, видимому, ультрафіолетовому, рентгенівському) є персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ і відеодисплейні термінали (ВДТ) на електронно-променевих трубках, які використовуються як у промисловості та наукових дослідженнях, так і в побуті. Небезпеку для користувачів являє електромагнітне випромінювання монітора в діапазоні частот 20 Гц-300 МГц і статичний електричний заряд на екрані.
Джерелами електромагнітних полів промислової частоти є будь-які електроустановки і струмопроводи промислової частоти. Чим більше струм, що протікає в них, тим вище інтенсивність полів.
В даний час визнаються джерелами ризику в зв'язку з останніми даними про вплив електромагнітних полів промислової частоти: електроплити, електрогрилі, праски, холодильники (при працюючому компресорі). Джерелом підвищеної небезпеки з погляду електромагнітних випромінювань є також мікрохвильові печі, телевізори будь-яких модифікацій, радіотелефони.
2.8.2 Основні характеристики електромагнітних полів
Електромагнітне поле (ЕПМ) представляє особливу форму матерії. Будь-яка електрично заряджена частка оточена електромагнітним полем, що складає з нею єдине ціле. Але електромагнітне поле може існувати й у відділеному від заряджених часток вигляді, як випромінювання фотонів, що рухаються зі швидкістю, близькою до 3108м/с, або випромінювання у вигляді електромагнітного поля (електромагнітних хвиль).
Електромагнітне поле (електромагнітне випромінювання) оцінюється векторами напруженості електричного Е (В/м) і магнітного Н(А/м) полів, що характеризують силові властивості ЕМП. При поширенні в провідному середовищі вони зв'язані співвідношенням:
Е = Не-kr, В/м, (2.46)
де ω — кругова частота електромагнітних коливань, с-1 ;
μ — магнітна проникність середовища, Г/м;
σ — електрична провідність середовища, (Ом .м)-1;
k — коефіцієнт загасання;
r— відстань до розглянутої точки, м.
В електромагнітній хвилі вектори Е и Н завжди взаємно перпендикулярні. У вакуумі і повітрі Е = 377 Н. Довжина хвилі , частота коливань f і швидкість поширення електромагнітних хвиль у повітрісзв'язані співвідношенням. Наприклад, для промислової частоти f = 50 Гц довжина хвилі= 3108/50 = 6000 км, а для ультракоротких частот f = 3108 Гц довжина хвилі дорівнює 1 м.
Спектр електромагнітних випромінювань відповідно до прийнятї на практиці назви хвиль, діапазону частот і довжин хвиль представлений у таблиці 2.22.
Таблиця 2.22
Характеристика спектру електромагнітних випромінювань
Назва діапазону частот |
Номер діапазону |
Діапазон частот |
Діапазон довжин хвиль |
Назва діапазону довжин хвилі |
Дуже низькі частоти, ДНЧ |
1 2 3 4 |
0,003...0,3 Гц 0,3...3,0 Гц 3...300 Гц 300 Гц...30 кГц |
107...106км 106...104км 104...102км 102...10 км |
Інфра низькі Дуже низькі Промислові Звукові |
Низькі частоти, НЧ |
5 |
30...300 кГц |
10...1 км |
Довгі |
Середні частоти, СЧ |
6 |
300кГц…3МГц |
1 км...100 м |
Середні |
Високі частоти, ВЧ |
7 |
3...30 МГц |
100...10 м |
Короткі |
Дуже високі частоти, ДВЧ |
8 |
30...300 МГц |
10...1 м |
Метрові |
Ультрависокі частоти, УВЧ |
9 |
300МГц...3ГГц |
100...10 см |
Дециметрові |
Надвисокі частоти, НВЧ |
10 |
3...30 ГГц |
10...1 см |
Сантиметрові |
Надзвичайно високі частоти, НЗВЧ |
11 |
30...300 ГГц |
10...1 мм |
Міліметрові |
Біля джерела ЕМВ виділяють ближню зону, чи зону індукції, що знаходиться на відстані , і далеку зону чи зону випромінювання, для якої. У діапазоні від низьких частот до короткохвильових випромінювань частотою <100 МГц (табл. 2.22) біля генератора варто розглядати поле індукції, а робоче місце, — що знаходиться в зоні індукції. У зоні індукції електричне і магнітне поле можна вважати незалежними одно від одного. Тому нормування в цій зоні ведеться як по електричній, так і по магнітній складовій. У зоні випромінювання (хвильовій зоні), де вже сформувалася електромагнітна хвиля, що біжить, більш важливим параметром є інтенсивність, що у загальному виді визначається векторним добутком Е и Н, і для сферичних хвиль при поширенні в повітрі може бути виражена як
, Вт/м2, (2.47)
де I — інтенсивність електромагнітного випромінювання, Вт/м2;
Рдж— потужність джерела випромінювання, Вт;
r— відстань від джерела, м.
Енергетичним показником параметрів для хвильової зони електромагнітного поля є щільність потоку енергії (ЩПЕ), Вт/м2.
Вплив електромагнітного поля на людину оцінюєтося величиною поглинутої її тілом електромагнітної енергії W, Вт.
W = ЩПЕSеф, (2.48)
де Sеф — ефективна поглинаюча поверхня тіла людини, м2.
Крім вищезгаданих зон (ближньої та дальньої), існує так звана ”мертва зона”, в якій поле відсутнє, але ії межі визначаються тільки експериментально.
Методика розрахунку інтенсивності опромінювання залежить від типу випромінювача і зони (ближня, дальня) в якій знаходиться робоче місце. Спочатку визначають межі зон. Далі визначають, в якій зоні знаходиться робоче місце, і для даного робочого місця розраховують параметри неспотвореного електромагнітного поля.
Напруженість неспотворених електричного (Е, В/м) і магнітного (Н, А/м) полів розраховують за формулами:
— для ближньої зони:
Ебл=І·/(2πωεr³);(2.49)
Hбл= І·L/(4πr2); (2.50)
де І — сила струму в провіднику (антені), А;
L — довжина провідника (антени), м;
ω — кругова частота поля, ω =2πf,f– частота поля,Гц;
ε — діелектрична проникність середовища, Ф/м;
r — відстань від джерела випромінювання до робочого місця, м;
— для дальньої зони:
Ед=/r;(2.51)
Нд=/4πr;(2.52)
де Р — потужність випромінювання, Вт;
σ — коефіцієнт підсилення антени.
При напрямленому випромінюванні щільність електромагнітного поля
— у ближній зоні по осі діаграми напрямленості випромінювання:
ЩПЕбл=3Рсер/S;(2.53)
— у дальній зоні:
ЩПЕд=Рсерσ/(4πr2);(2.54)
де Рсер— середня потужність випромінювання, Вт, Рсер=Рімпτ/Т;
Рімп— потужність випромінювання у імпульсі, Вт;— тривалість імпульсу, с;
Т — період проходження імпульсів, с;
S — площа випромінювання антени, м2.
Ці формули (2.49-2.54) дійсні для розрахунку параметрів ЕМВ при розповсюдженні радіохвиль у вільному просторі, тобто неспотвореного електромагнітного поля.
В реальних умовах і, особливо, у виробничому приміщенні електромагнітне поле від джерела спотворюється так званим “полем вторинного випромінювання”, тобто електромагнітним полем, відбитим від поверхонь металевих предметів (обладнання) і недосконалих діелектриків (у т.ч. і людей). Це поле вторинного випромінювання накладається на основне поле і змінює (збільшує чи зменшує) параметри основного поля. Розрахувати параметри поля вторинного випромінювання і, тим більше, результативного поля неможливо. Наявність у приміщенні кількох джерел електромагнітного випромінювання (наприклад, комп’ютерів) також ускладнює розподіл електромагнітного поля, який може бути визначений за допомогою тільки прямих вимірювань.