1.2. Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному використанні матеріальних, нематеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Метою такої діяльності є випуск та продаж продукції чи товарів високої якості з найменшими витратами та одержання на цій основі прибутку.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

•дотримання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

• облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

• контроль виконання завдань з виробництва продукції щодо її кількості, якості й асортименту;

• контроль за зберіганням власності підприємства;

• виявлення невикористаних резервів;

• контроль за оплатою праці;

• облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;

• контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;

• виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;

• забезпечення наявності первинної документації;

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:

• порівнянності його показників з показниками плану;

• своєчасності;

• точності й об'єктивності показників;

• повноти, чіткості, точності й достовірності;

• економічності.

1.3. Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку — це основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб'єктів господарської діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. Згідно З НП(С)БО № 1 “Загальні вимоги до складання фінансової звітності” принцип бухгалтерського обліку – це правило, яким слід керуватися при вимірі, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Найважливішими в бухгалтерському обліку є наступні принципи: автономності, безперервності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання сутності над формою, єдиного грошового вимірнику.

Принцип автономності означає, що суб'єкт господарювання веде облік власної діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу); відповідно до національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майнову та правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами та кредиторами, банками, іншими кредитними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в усіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає в припущенні, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарську діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бухгалтерського обліку. Згідно з цим принципом господарські засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відображення результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдобанкрутства та інших негативних випадкових явищ.

Принцип єдиного грошового вимірнику передбачає вимір і узагальнення господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці, якою для України є гривня. При цьому гроші розглядаються як універсальний вимірник різнорідних об’єктів обліку, який забезпечує адекватну оцінку господарської діяльності. Цей принцип базується також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною одиницею виміру, яка не змінює свою купівельну спроможність (через інфляцію, дефляцію). Такі припущення породжують необхідність обліку курсових різниць, вартості грошей у часі, корегування показників звітності на вплив інфляції.

Принцип періодичності, полягає в припущенні, що безперервна діяльність підприємства штучно розділяється на окремі звітні періоди лише з метою представлення необхідної інформації користувачам. Звітним періодом для складання фінансової звітності є рік. Проміжна звітність складається щокварталу.

Принцип історичної (фактичної) собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, засоби праці, вироблена продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому вимірнику використання суб'єктом господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у створенні нового продукту. Застосування цього принципу дає змогу визначати ефективність господарювання, обчислювати ціни виробника за допомогою показника собівартості й порівнювати їх із цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах — важлива передумова для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Неухильне дотримання цього принципу передбачається лише для оцінки об’єктів у момент їх надходження. Відносно об’єктів з тривалим терміном використання на подальші дати рекомендується перегляд оцінок з метою приведення їх у відповідність до ринкової вартості.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) передбачає використання таких методів оцінки, які запобігають заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки майна підприємства та його доходів

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат передбачає відображення доходів в тому періоді, коли вони зароблені (незалежно від реального отримання грошей). Витрати, згідно принципу відповідності, відображаються у тому ж періоді що й доходи, отримання яких вони забезпечили. Доходи і витрати реєструються в момент їх виникнення, а не в момент фактичного одержання або виплати грошей. Тому підприємства ведуть роздільний облік одержання та сплати грошей та облік доходів і витрат.

Принцип повного висвітлення передбачає що, незважаючи на припущення та відповідні обмеження, бухгалтерські дані повинні містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та явищ, які можуть вплинути на прийняття рішень.

Принцип послідовності передбачає постійне використання (із року в рік) обраних підприємством принципів, методів і процедур для ведення бухгалтерського обліку ті складання фінансової звітності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності показників фінансової звітності за різні звітні періоди.

Принцип превалювання сутності над формою означає, що операції та явища повинні відображатися в обліку та звітності виходячи з їх економічної сутності, а не тільки за юридичною формою, оскільки вони не завжди адекватні. Наприклад, будівля, взята підприємством в фінансову оренду, продовжує залишатися власністю орендодавця до кінця строку оренди за договором оренди. Але за цим же договором всі ризики та вигоди, пов’язані з об’єктом оренди, переходять до орендаря. Тому, виходячи із економічної суті, цей об’єкт обліковується як власний.

Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані; вони забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій — інформаційних, контрольних і загальноекономічних.