- •Лекція 1 загальна характеристика наукового тексту
- •1.1. Специфіка наукового тексту
- •1.2. Структура наукового тексту
- •1.3. Загальні вимоги до наукового тексту
- •1.4. Етапи роботи над науковим текстом
- •1.5. Навички написання текстів та їх формування
- •Лекція 2 Елементи наукового тексту
- •2.1. Ілюстрації
- •2.2. Таблиці
- •Назва таблиці
- •2.3. Посилання
- •2.4. Список використаних джерел
- •2.5. Скорочення і додатки
- •Лекція 3 ‒ 4 Види наукових текстів
- •3.1. Тези
- •3.2. Аналітична записка
- •3.3. Наукова стаття
- •Класифікація наукових статей
- •3.4. Звіт за результатами наукового дослідження
- •3.5. Наукова монографія
- •Лекція 5 ‒ 6
- •Понятійний апарат вступу дисертаційної роботи
- •Види структури дисертації і їхня характеристика
- •Універсальна структурно-функціональна модель дисертаційної роботи
- •Оцінка якості дисертаційної роботи
- •4.2. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук
- •4.3. Робота над дисертацією
- •4.4. Автореферат дисертації
- •4.5. Відгуки на дисертацію та автореферат дисертації
- •Лекція 7 презентація текстів
- •1. Мова і стиль викладу
- •6.2. Редагування наукового тексту
- •6.3. Форми наукової комунікації
- •Функції наукової комунікації
- •Функції Інтернету стосовно науки
- •6.4. Технології презентації текстів
- •Класифікація способів презентації
- •6.5. Виступ і доповідь на науковій конференції
- •Дерево страху перед виступом
- •6.6. Захист дисертації
3.2. Аналітична записка
Результатом наукового дослідження може бути аналітичний документ. Його особливість полягає в тому, що він характеризується специфікою змісту й цільового призначення (адресата). Аналітичний документ звичайно орієнтований на тих, хто приймає рішення. Тому його головне призначення – в інтелектуальному забезпеченні вироблення й ухвалення управлінського рішення.
Найбільш поширеним типом аналітичного документа є аналітична записка, що являє собою документ, орієнтований на практичну діяльність. Тому в ній рідко містяться первинні дослідження. Звичайно вона будується на основі узагальнення під специфічним кутом зору того чи іншого дослідження, а також кількох досліджень. Сама аналітична записка являє собою вторинне дослідження.Важливо те, що вона є не теоретичним, а прикладним документом; наслідком прагнення дослідника одержати практичну вигоду з проведеного раніше дослідження. На відміну від наукового дослідження аналітична записка відрізняється чіткою, простою і зрозумілою мовою викладу. У ній максимально уникають спеціальної наукової термінології і намагаються перейти на категоріальний апарат замовника.
Нарешті, важливою її особливістю є стислість. Як правило, аналітична записка не перевищує 5000 слів. Е.Янг і Л.Куінн на підставі аналізу багатьох джерел у галузі аналізу політики визначили структурні елементи аналітичного документа, які можна реалізовувати і в інших сферах аналітичної діяльності. У структурі аналітичного документа вони виділили:
• назву, що повинна дати уявлення про предмет, спрямованість і проблему аналітичного дослідження. При цьому назва має бути описовою, чіткою, зрозумілою, лаконічною і цікавою;
• зміст, що являє собою систему заголовків і підзаголовків, що ілюструють розділи і підрозділи. Його призначення в тому, щоб краще зорієнтувати читача;
• анотацію / резюме. При цьому анотація дає короткий огляд документа, а резюме – детальний конспект усього документа;
• вступ, що готує читача до прочитання документа, акцентує увагу на намірах аналітика, його методології і змісті дослідження;
• опис проблеми, тобто опис суті й основних характеристик проблеми;
• варіанти політики, тобто варіанти вирішення сформульованої проблеми;
• висновки і рекомендації, що акцентують роль аналітичного документа як інструменту вироблення рішень;
• додаток, у якому можуть міститися таблиці, графіки, розрахунки й інша необхідна інформація;
• бібліографію, що дає уявлення про наукові джерела аргументації, забезпечує цитування;
• примітки, що зводяться до особливостей аналізу і використання аналітичної інформації.
Типовими недоліками аналітичних записок є: По-перше, великий обсяг тексту через прагнення автора відобразити в записці всі нюанси ситуації і шляхи її розв'язання. Великі записки, як правило, не читаються керівниками корпорацій, політиками і державними діячами через відсутність часу, у кращому разі вони проглядаються з однією метою – знайти недоліки. Важливо пам'ятати, чим вищий рівень ієрархії адресата записки, тим менший обсяг вона повинна мати. По-друге, зловживання в ній науковою і спеціальною термінологією, що утрудняє розуміння матеріалу неспеціалістами в даній галузі. По-третє, помилка соціальної адреси, що означає одне: записка спрямована не тій особі, яка її потребує, і тому вона не може вплинути на ситуацію.