
- •1. Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагогічних наук. Взаємозв’язок педагогіки та інших наук про людину. Роль я.А.Коменського у становленні педагогіки як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к.Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх характеристика. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості, особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •8. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •9. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •10. Поняття „зміст виховання". Соціокультурна обумовленість еволюції поняття „зміст виховання" в історії вітчизняної і зарубіжної педагогіки.
- •11. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі України.
- •12. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •13. Поняття метод виховання. Класифікації методів виховання (за вибором).
- •14. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я.Коменський, а.Дістервег, й.Гербарт, к.Ушинський, б.Грінчеико).
- •16. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •17. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •18. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •19. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •20. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти України.
- •21. Сучасні підходи до оцінювання знань, вмінь і навичок. 12 бальна система оцінювання.
- •22. Поняття „педагогічна технологія". Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •23. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в.Сухомлинського.
- •24. Педагогічна культура учителя, її компоненти. Шляхи та засоби розвитку педагогічної культури.
- •25. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •26. Основні методи педагогічної взаємодії. Методи педагогічної взаємодії в діяльності а.Макаренка.
- •27. Поняття педагогічного спілкування, його особливості, функції та види. Стилі педагогічного спілкування.
27. Поняття педагогічного спілкування, його особливості, функції та види. Стилі педагогічного спілкування.
Пед. спілкування - взаємодія 2х або більше людей. Що полягає в обміні пізнавальної і емоційно-оцінної інформації.
Структура пед. спілкування: суб'єкт, об'єкт (до якого адресована інформація), мета спілкування, значуща і зрозуміла і суб'єкту і об'єкту, а також мова доступний для всіх.
Аспекти пед. спілкування. Існує комунікативне і дидактичне спілкування. Дидактичне - змістовна підсистема, в основі якої лежить ЗУН від вчителя до учня; Комунікативне – формоутворюється підсистема, яка обслуговує дидактичне, але її головна мета - виховна.
Пед. спілкування має внутрішні і зовнішні сторони (реальна поведінка і пед. вчинки).
Функції пед. спілкування:
1.ормационно-коммуникативная ( Инф вимагає: орієнтувати вислів на співбесідника; віддзеркалення в особі, що повідомляється, інформація; відбору форми передачі інформації; вибору мовних засобів і ситуацій; передбачення реакції партнерів; здатність конкретизувати інформацію по ходу вислову; облік індивідуальних особливостей співбесідника);
2. пізнавальна ( соціальна перцепція виховання: безпосереднє віддзеркалення об'єктивної діяльності органами чуття. Вимога: перед повідомленням будь-якої інформації треба зорієнтуватися на зовнішньому вигляді партнера; в ході повідомлення інформації спостерігати за партнером; змінювати власну систему спілкування у зв'язку із зміною поведінки партнера).
3 аспекти пізнання дитини:
а. Науковий (заснований на психолого-пед. ерудиції дорослого);
b. Художній (ґрунтується на умінні повертатися в світ дитинства);
с. Практичний ( через продукти дитячої творчості).
3. Взаємовплив людей один на одного в процесі спілкування;
4. Безпосереднього спілкування. (Уміння пристосовуватися і оцінювати психологічний і емоційний стан учнів, їх вікові особливості, статеві різновиди школярів).
Етапи пед. спілкування: планування майбутньої бесіди з класом; планування сприйняття бесіди; організація спілкування з класом; управління процесом пед. спілкування.
Стиль пед. спілкування - індивідуальний стиль спілкування педагога в процесі виховної діяльності.
3 основних стилів спілкування:
1.Авторитарное (разючі стріли) - вчитель особисто визначає напрям діяльності групи, указує хто з ким повинен сидіти, працювати, присікає всяку ініціативу учнів. Основні форми воздействия6 наказ, вказівка, інструкції, догана;
2.Демократичний (бумеранг) - вчитель прагне донести мету діяльності до свідомості кожного, прагне підключити всіх в активну участь в обговорення ходу роботи; веде своє завдання не тільки в контролі і координації, але і у вихованні. Основні способи дії: прохання, рада, інформація;
3.Ліберальний (« що пливе плід») - вчитель прагне не втручатися в колектив, не проявляє активності. Прагне не брати участь в житті класу.
Позиції в спілкуванні: «на рівних»; «над» учнями; «під» вчитель не володіє ситуацією.