- •1. Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагогічних наук. Взаємозв’язок педагогіки та інших наук про людину. Роль я.А.Коменського у становленні педагогіки як науки.
- •2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к.Ушинський, в. Сухомлинський).
- •3. Методи наукових педагогічних досліджень, їх характеристика. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.
- •4. Фактори розвитку особистості, особливості виховного процесу в сучасному соціумі.
- •8. Принципи управління сучасною школою. Взаємозв'язок школи і соціального середовища в історії педагогіки.
- •9. Виховання як суспільне явище та як педагогічна категорія. Генезис уявлень про мету виховання в історії зарубіжної та вітчизняної педагогіки.
- •10. Поняття „зміст виховання". Соціокультурна обумовленість еволюції поняття „зміст виховання" в історії вітчизняної і зарубіжної педагогіки.
- •11. Закономірності та принципи виховання. Національне виховання в сучасному соціокультурному просторі України.
- •12. Сутність процесу виховання та його закономірності. Соціокультурна обумовленість розвитку сучасних концепцій виховання.
- •13. Поняття метод виховання. Класифікації методів виховання (за вибором).
- •14. Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки (я.Коменський, а.Дістервег, й.Гербарт, к.Ушинський, б.Грінчеико).
- •16. Види навчання. Історико-педагогічний аспект розвитку видів навчання.
- •17. Виникнення та розвиток класно-урочної системи навчання. Вимоги до сучасного уроку та методика його аналізу.
- •18. Розвиток форм навчання в історії педагогіки. Типи та структура сучасного уроку. Учитель як автор та співавтор уроку.
- •19. Зміст освіти як категорія дидактики. Компоненти змісту освіти на різних історичних етапах. Загальні принципи відбору змісту освіти.
- •20. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти України.
- •21. Сучасні підходи до оцінювання знань, вмінь і навичок. 12 бальна система оцінювання.
- •22. Поняття „педагогічна технологія". Технологічний підхід до організації навчання. Характеристика технології розвиваючого навчання.
- •23. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці в.Сухомлинського.
- •24. Педагогічна культура учителя, її компоненти. Шляхи та засоби розвитку педагогічної культури.
- •25. Культура і техніка мовлення вчителя. Функції, форми та комунікативні якості мовлення вчителя. Взаємозв'язок вербальних та невербальних засобів у педагогічній діяльності вчителя.
- •26. Основні методи педагогічної взаємодії. Методи педагогічної взаємодії в діяльності а.Макаренка.
- •27. Поняття педагогічного спілкування, його особливості, функції та види. Стилі педагогічного спілкування.
20. Еволюція системи освіти в історії педагогіки. Сучасна система освіти України.
Системою освіти вважають сукупність освітньо-виховних установ, які функціонують в державі і суспільстві, зв'язку і взаємозв'язку між ними в процесі досягнення мети виховання і освіти. Освітньо-виховна установа в цій системі включає учбову і виробничу матеріальні бази, кадри вчителів і викладачів, управлінський апарат, контингент учнів або студентів, розроблену систему учбово-виховної роботи, зв'язки з сім'єю, громадськістю, виробничими колективами.
Основними способами реалізації стратегічних знань, які з'явилися перед національною системою загальної середньої освіти, є: досягнення соціально-необхідного рівня загальноосвітньої підготовки дітей в об'ємі державного компоненту освіти з урахуванням національних і регіональних особливостей і передового світового досвіду; органічне об'єднання навчання і виховання з метою забезпечення розумового, морального, художньо-естетичного, правового, патріотичного, економічного, трудового і фізичного розвитку дитини, формування здорового способу життя; удосконалення і розвиток системи загальноосвітніх установ різних напрямів, форм власності, забезпечення їх законодавчо-правовому захисту; створення оптимальних організаційно-педагогічних, науково-педагогічних, матеріально-технічних умов функціонування учбово-виховних установ.
Пріоритетними напрямами розвитку національної системи освіти на сьогодні є такі: оновлення змісту середньої освіти, встановлення раціонального співвідношення між її гуманітарними і природно-матеріальними складовими, відповідність науково-педагогічне, методичне і інформаційне забезпечення, широке впровадження досягнень науки і культури, нових технологій навчання і виховання; впровадження системи варіантного навчання і виховання, враховуючи особисті потреби і здібності учнів; виготовлення і впровадження нових організаційно-педагогічних принципів діяльності учбово-виховних установ, в яких навчаються діти національних меншин; розвиток системи загальноосвітніх учбових закладів нового покоління; удосконалення освіти дітей з недоліками психологічного розвитку в системі установ суспільного виховання, забезпечення їх повноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальної психологічної і соціально-трудової реабілітації.
Програма позначає стратегію України у області освіти, направлену на розвиток національної системи освіти, формування творчої особи. Мета програми - виведення утворення України на рівень розвинених країн світу шляхом корінного реформування її концептуальних, структурних і організаційних елементів. Програма «Освіта» позначила основні структурні елементи освіти: раннє сімейне виховання і освіта, дошкільна освіта, початкова, базова середня, повна середня, професійна, вища і післядипломна.
Закон України «Про освіту» (23.03.1996) - в законі затверджується, що метою освіти є всебічний розвиток людини, як особи і найвищої цінності суспільства. Освіта в Україні ґрунтується на основах гуманізму, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народами.