Функції лекції:

• інформаційна - лекція несе певну інформацію про своєму предметі;

• мотиваційна - хороша лекція розвиває пізнавальні потреби та інтерес слухачів до різних стратегій мислення і способів організації діяльності;

• організаційно-орієнтаційна - лекція орієнтує інформації, джерела, підходах, школах, напрямках і пр.,

• професійно-виховна - лекція створює умови для професійного самовизначення, розвитку професійної етики та спеціалізованих здібностей слухачів.

• методологічна - лекція демонструє підхід до освоєння зразків і способів мислення (аналізу, постановки проблеми, вибору стратегії вирішення проблеми, прогнозування тощо).

4. Лабораторні заняття проводяться в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів, установок та ін.) В окремих випадках, як правило, на старших курсах, лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, на підприємствах, у наукових лабораторіях і т.п.).

Підвищення ролі лабораторних занять пов'язано з широким використанням експерименту у всіх областях знань, швидким розвитком сучасних методів експериментальних досліджень. Внаслідок цього практично всі випускники вузів мають бути підготовлені до дослідницької роботи. Крім того, лабораторні заняття дозволяють студентам на практиці перевірити справедливість теоретичних положень, що забезпечує практичну реалізацію дидактичного принципу науковості, сприяє міцному засвоєнню знань, забезпечує діючу перевірку якості засвоєння навчального матеріалу. Виконання лабораторної роботи, як відомо, включає кілька етапів: підготовку до експериментального дослідження, проведення експерименту, обробку і оформлення результатів, а також виконання та захист звіту. Найважливішим етапом лабораторного експерименту є підготовчий, що включає в себе:

• з'ясування постановки завдання, тобто ознайомлення із цілями, змістом і засобами майбутніх експериментів;

• знаходження теоретичного обґрунтування тих явищ і процесів, взаємозв'язків і закономірностей, які лежать в основі експерименту;

• складання плану експерименту;

• підготовку протоколу для внесення результатів експерименту;

• прогнозування результатів.

Результативність виконання експериментів визначається глибиною і усвідомленістю уявлення про майбутню роботу, від уміння прогнозувати результати, складати план майбутньої діяльності і т.д. У випадках відсутності належної підготовки експерименти виконуються студентами недостатньо усвідомлено та самостійно, здебільшого механічно. Цілі лабораторних занять при цьому не можуть бути досягнуті. Як правило, допуск студентів до виконання лабораторних робіт проводиться за результатами колоквіуму (лат.colloquіum ? співбесіда). Іноді перед колоквіумом від студентів вимагають складання програми і плану майбутніх досліджень.

Практичне заняття важливо організувати так, щоб кожен студент працював самостійно та на грані своїх можливостей. Студенти повинні постійно відчувати підвищення складності виконуваних завдань, що призводить до переживання власного успіху у навчанні та позитивно мотивує студента. Якщо ж студенти відчувають "топтання на місці", рівень мотивації істотно знижується.

Методика проведення практичних занять може бути різної залежно від поставлених цілей та досвіду викладача. Важливо, щоб ця методика сприяла оволодінню знаннями, розвитку самостійності студентів, формуванню усталених умінь і навичок. Викладач повинен проводити практичні заняття так, щоб всі студенти були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Кожен студент повинен одержати можливість розкритися, виявити свої здібності; тому при розробці плану занять й індивідуальних завдань викладач враховує підготовку та інтереси кожного студента. Викладач при цьому повинен виступати в ролі консультанта, який управляє роботою всього колективу студентів, який спостерігає за роботою кожного студента та здатного вчасно надати необхідну допомогу, не придушуючи самостійності та ініціативи студента.

Загальним для всіх практичних занять є використання індивідуальної та групової діяльності. Важливою є також робота в парах (статичні та динамічні пари), де по одній і тій же проблемі студентові дається можливість перевірити себе, попрацювавши зі студентами з різним рівнем підготовки. Обов'язковими методами є метод тимчасових обмежень та колективних обговорень у сукупності з іншими методами.

Обов'язковими прийомами для використання при груповій діяльності є: організація успіху, упевненості у власних силах; організація взаємної відповідальності; забезпечення довіри; експертний аналіз, питання до викладача.

Практичне заняття лише тоді може бути ефективним, якщо студенти підготовлені до нього, опрацювали відповідний теоретичний матеріал лекцій та додаткову літературу, необхідним чином націлені та мотивовані на конкретне практичне заняття. Щоб успішно координувати лекції та практичні заняття, виробити оптимальний дидактичний підхід, лекторові необхідно самому вести практичні заняття хоча б в одній з груп лекційного потоку або, у крайньому випадку, регулярно відвідувати заняття, які проводяться асистентами, керувати діяльністю асистентів, щоб вони мали чітке однакове розуміння вимог лектора щодо засвоєння наукового змісту курсу та рівня вмінь.

Семінарські заняття є гнучкою формою навчання, що припускає поряд із направляючою роллю викладача інтенсивну, активну роботу кожного студента. Тому ефективність семінарського заняття багато в чому залежить від якості лекцій та підготовки студентів до заняття. Можна рекомендувати наступну схему підготовки до семінару: вивчивши план семінарського заняття, студент складає свій план-графік підготовки до семінару. Для придбання широкого бачення проблеми студент намагається осмислити її в загальному обсязі; познайомитись з основними питаннями теми за базовим навчальним посібником, а також за іншою основною рекомендованою літературою; вибрати питання для більш глибокого опрацювання, виявити основні ідеї, що розкривають дані проблеми; звірити їх визначення з довідниками, енциклопедією; підготувати план-проспект розкриття даних проблем; виявити неясні питання й підібрати додаткову літературу для їхнього висвітлення; скласти тези виступу на окремих аркушах для подальшого внесення доповнень і підготувати доповідь або реферат для повідомлення на семінарі; проаналізувати зібраний матеріал для додаткової інформації щодо тем семінару; готуючись до виступу на семінарі, по можливості проконсультуватися з викладачем; ставитись до зібраного матеріалу, як до джерела майбутніх досліджень.

Досвід показує, що студенти першого курсу не вміють самостійно працювати з рекомендованою до семінарського заняття літературою, не знають, як відібрати необхідний матеріал, викласти його відповідно до теми та поставленої мети. Для ознайомлення студентів зі специфікою самостійної роботи з літературою, джерелами, методикою роботи, з ними на першому курсі проводять так звані просемінари, тобто заняття, що підготовляють, підводять до семінару. На просемінарі особливу увагу варто звернути на розвиток навичок роботи із джерелами, застерігаючи від компілятивного підходу до рішення наукових проблем.

За формою проведення семінарські заняття можуть являти собою розгорнуту бесіду за планом, заздалегідь повідомленому студентам, у вигляді обговорення рефератів і доповідей, підготовлених студентами. Як правило, теми доповідей та рефератів визначаються викладачем з урахуванням індивідуальних особливостей і рівня підготовленості студентів. Студентам можна надати право самим висувати на семінарські заняття теми, які їх цікавлять, у рамках програми дисципліни.

Семінарським заняттям властивий безпосередній контакт студентів із викладачем, і дуже важливо, щоб результатом такого контакту ставали довірчі відносини між ними. У розпорядженні викладача є достатньо засобів керування роботою студентів на семінарі, які не зачіпають самолюбства студентів. Недостатньо підготовленим або невпевненим у собі студентам викладач пропонує приватні або полегшені питання, що дають їм можливість виступити. Психологічне переживання успіху допоможе таким студентам згодом перейти до більш важких запитань.

В організації семінарських занять важливо, щоб пророблення питань, що виносяться на обговорення, здійснювалося не в умовах індивідуальної роботи студентів, тобто не за рахунок виступу по черзі найбільш підготовлених студентів і пасивного відношення інших, а в умовах організованої колективної роботи, що забезпечує активну участь у ній кожного студента. Відомо, що обсяг роботи, виконаної в умовах колективної роботи, перевищує сумарні результати індивідуальних зусиль.

Консультації - форма навчання, у процесі якої студент отримує відповіді на конкретні запитання або пояснення складних для самостійного осмислення проблем. Консультації можуть бути індивідуальними (наприклад, при підготовці студентом курсового проекту) або груповими, що проводяться перед модульною контрольною роботою, заліком чи іспитом. Правильно організована консультація допомагає студентам подолати труднощі, які виникли при самостійному опрацюванні матеріалу. Консультування вельми корисне і для студентів, які успішно навчаються, але мають намір поглибити і розширити знання. Викладач у цьому випадку має порадити, яку наукову літературу слід використовувати, як її краще опрацювати і використати і т.д.

Групові консультації проводяться:

а) При необхідності детально проаналізувати питання, які були недостатньо висвітлені в лекціях або на семінарсько-практичних заняттях;

б) 3 метою допомоги студентам у самостійній роботі, при підготовці до лабораторних, практичних робіт, написанні реферату, курсової чи дипломної роботи, підготовки до заліку чи іспиту, у процесі проходження практики.

Звернемо увагу на особливості методики проведення передекзаменаційних консультацій. Як правило така консультація складається з двох частин. Першу - умовно можна назвати організаційною, а другу - змістовою.

Організаційна частина містить наступні моменти:

1) Повідомлення про порядок проведення іспиту (час, процедуру та форму проведення іспиту: усно, письмово чи за допомогою комп'ютера);

2) Рекомендації щодо змісту і форми відповіді;

3) Рекомендації щодо процесу конструювання відповіді або вибору відповіді, якщо заплановано тестовий контроль;

4) Поради щодо організації самостійної роботи при підготовці до іспиту (література, особливо важливі теми, послідовність їх вивчення тощо).