Практичне заняття №5 Форми організації навчання у вищій школі

1. Здійснення навчання вимагає знання і умілого використання педагогом різноманітних форм організації учбового процесу, їх постійного вдосконалення.

У науці поняття "форма" розглядається як з позиції чисто лінгвістичною так і з позиції філософської. У енциклопедичному словнику поняття "форма" трактуючи як "зовнішній контур, зовнішній вид, контур предмета". Форма всякого предмета, явища або процессу обумовлена його змістом і у свою чергу чинить на нього зворотний вплив. У філософському словнику поняття "форма" визначається так: форма є внутрішня організація змісту. Форма відбиває систему стійкихзв'язків предмета.

Форми організації навчання – це способи побудови учбової роботи в певному порядку об'єднання курсантів і слухачів (потоково-масові, колективні, групові і індивідуальні) і тимчасовому режимі виконання (учбовізаняття, самостійнапідготовка).

Основнівидиучбових занять. До них відносяться:

- лекції;

- семінари;

- практичнізаняття;

- лабораторнізаняття та інші.

Ціллю цих занять є легке, правильне та доступнее викладання предмету. На лекціях студент знайомиться з теоретичним матеріалом, на семінарах більш обширно розглядає та готує цікавий, на його думку, матеріал з цього предмету.

За допомогою практичних та лабораторних занять студент застосовує вивчений матеріал на практиці, чим закріплює отриманні знання з предмету.

Переходячи до короткої характеристики названих форм на­вчання, передусім зауважимо, що кожна з них мала як позитивні аспекти, так і окремі недоліки.

Індивідуальна форма навчання виникла в античних країнах і широко використовувалась у середньовічній Європі. Сутність її полягає в тому, що вчитель навчає кожного учня індивідуально, що дає змогу враховувати особистісні можливості учнів і відпо­відно визначати зміст, форми й методи навчальної роботи. Це, ясна річ, сприяє ефективності навчального процесу. Проте індивіду­альне навчання не набуло широкого застосування. Воно не дає можливості охопити навчанням велику кількість дітей, оскіль­ки є надто дорогим, але елементи індивідуального навчання ви­користовуються донині (індивідуальні консультації, навчання гри на музичних інструментах, вокалу та ін.).

Групова форма навчання набула значного поширення в пері­од середньовіччя й зберігалася в багатьох школах Європище у XIX ст. Застосовуючи цю форму, вчитель навчає группу дітей, які перебувають на різних щаблях вікового й інтелектуального роз­витку. Таке навчання дає змогу давати основи грамоти (читання, письмо, рахунок) чималій кількості дітей порівняно з індивіду­альною формою. Та все ж воно є примітивним, оскільки в одній кімнаті доводиться навчати дітей, які мають різні рівні освіти.

Навча́льні заня́ття (аудито́рні заня́ття) -лекції, лабораторні, практичні, семінарські заняття тривають дві академічні години з перервами між ними і проводяться за розкладом. Такі заняття називають «парами», оскільки вони є спареними.

Індивідуальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальне навчальне заняття організуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента.

Обсяг індивідуальних занять визначається навчальним планом, а форма і методи проведення контролю – індивідуальним навчальним планом студента. Індивідуальні завдання з окремихдисциплін: реферати, курсові та дипломні роботи видаються студентам у терміни, передбачені вищим закладом освіти. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно з консультацією викладача.

Іноді допускаються випадки виконання комплексної тематики кількома студентами. У такому разі кожен студент самостійно оформляє і захищає свою частину розробки комплексної теми. Його робота (контрольна, курсова, дипломна) повинна мати всі складові й ознаки, які регламентуються вимогами до данного індивідуального завдання, якщо офіційно не передбачено інше.

 Самостійна робота студента (СРС) – це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Важливу роль у вивченні навчально їдисципліни відіграють раціональні засоби: методи організації самостійної роботи, умови праці, режим дня, техніка праці та ін.

Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:

- слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;

- відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);

- підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;

- підготовка до модульного контролю та іспитів;

- робота з літературою та ін.

Кожені з зазначених видів потребує від студентів наполегливої самостійної праці.

Практичне заняття - це форма навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульо ваних завдань. Головна мета практичного заняття це набуття практичних умінь і навичок.

Основним завданням цього заняття є:

підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

підготовка студентів до контрольних робіт;

набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. Структура практичних занять досить різноманітна: формування умінь та навичок; формування самостійної діяльності; застосування знань; проблемне заняття тощо.

Практичні заняття можуть проводитися в аудиторії і в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання та обчислювальною технікою. Практичне заняття, уразі необхідності, може проводитися з половиною академічної групи. Такий поділ повинен бути обумовлений у робочих навчальних планах.

Контрольні заходи включають поточний контроль, який здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. У вищій школі в кінці кожного семестру проводяться курсові екзамени і заліки відповідно до "Положення про курсові екзаме­ни і заліки у вищих навчальних закладах України". У цьому до­кументі, зокрема, сказано, що курсові екзамени з усієї дисциплі­ни або її частини передбачають мету оцінити роботу студента за курс (семестр), одержані теоретичні знання, їх міцність, розви­ток творчого мислення, оволодіння навичками самостійної робо­ти, вміння синтезувати набуті знання і застосовувати їх при роз­в´язанні практичних завдань.

Заліки, як правило, є формою перевірки успішного виконан­ня студентами лабораторних і розрахунково-графічних робіт, курсових проектів (робіт), засвоєння навчального матеріалу на практичних і семінарських заняттях, а також способом перевірки проходження навчальної і виробничої практики та виконання у процесі цих практик усіх навчальних доручень відповідно до про­грами. В окремих випадках заліки можуть бути встановлені як з дисципліни в цілому, так і з окремих її частин.

Екзамени і заліки є підсумком самостійної роботи студента протягом семестру або навчального року. Щоб успішно скласти екзамени і заліки, необхідно систематично і наполегливо працю­вати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни протягом усього семестру. Послаблена, епізодична робота над програмовим матеріалом, надія на те, що все можна буде вивчи­ти протягом 2—3 днів перед контролем, не дає очікуваних резуль­татів. Тому студент, який прагне пройти контроль успішно, по­винен з першого дня занять систематично і ретельно виконувати всі завдання. Це і буде головний напрям підготовки до кон­трольних заходів, а відтак і запорука одержання високої оцінки. Разом з тим, необхідно виявляти значні зусилля та наполег­ливість і під час безпосередньої підготовки до контролю.

На екзаменаційну сесію, як правило, виноситься не більше 6 заліків і 5 екзаменів. Студенти складають заліки у процесі вико­нання практичних і лабораторних робіт. Тому для підготовки до заліків окремі дні, як правило, не відводяться. Студент зобов´я­заний скласти всі заліки до початку екзаменаційної сесії. На підготовку до кожного екзамену відводиться 3—5 днів.