Сімейство lucinidae d e s h a y e s

Рід Phacoides B l a i n v i l l e, 1825

Підрід Miltha H. et A. A d a m s, 1857

Вид Phacoides (Miltha) contortus D e f r a n c e

var. ukrainica var. nov.

О п и с. Раковина тонкостінна, плоска, різностороння, рівностулкова, дископодібної форми. Верхівка маленька, плоска, вузька, з гострим носиком, різко загнутим вперед, до глибоко вираженої вузької луночці. Верхній край раковини дещо висунутий вперед та утворює у передній своїй частині невеликий вигин. Задній та нижній краї представляють плавний вигін півкола. Передній - дещо усічений та при злитті з нижнім краєм утворює закруглений кут. На зовнішній поверхні раковини, від верхівки до нижнього кінця заднього краю, проходить невеликий пологий кіль. У задній частині раковини, відділеної цим кілем від її середини до черевного краю, бачиться невелика сідловина. Поверхня раковини прикрашена концентричними, вузькими, нитковидними та дуже чітко на відбитках (немов вирізані ножем) тонкими ребрами, що видаються. Між ними видні тонкі густі сліди нарощування. У приверхівковій частині раковини ребра розташовуються дуже густо; у середній частині - відносно рідко, з приблизно рівними інтервалами; у нижній частині - знову згущаються за рахунок появи між високими, основними ребрами проміжних, більш низьких ребер, по одному-два у кожному інтервалі. По мірі приближення до переднього краю стулки ребра зближуються, а у самого кінця її розташовуються дуже близько один до одного, немов збираються у пучки. При перетині кіля та депресії, розташованої за ним, ребра спершу роблять невеликий вигін, а потім круто повертають на верх, досягаючи, однак, заднього краю раковини з збереженням вузьких, але досить правильних інтервалів. Зубний апарат зберігся у наших екземплярів лише частково та лише на лівій стулці. На дуже вузькому замковому краю відмінні два невеликих гострих, трохи вигнутих кардинальних зуба, що розходяться. Бокових зубів бачити не довелося. Розміри найбільших раковин: довжина до 13 мм, висота до 11мм, випуклість до 3 мм.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Найбільша схожість з даним екземпляром простежується у Phacoides contortus D e f r. з еоценових відкладень Паризького басейну. Вона близька своєю дископодібною формою та відмінно вираженим кілем. Однак наші раковини помітно відрізняються від цього виду деякими помітними ознаками: більш плоскими стулками, різкими нитковидними концентричними ребрами, які знаходяться з майже рівними інтервалами, відсутністю характерного для Ph. contortus перегину стулки на передній частині замкового краю, який придає передній частині раковини більш складний контур ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с.101).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Інгулецький горизонт харківського ярусу; хадумський горизонт майкопської світи (нижній олігоцен). Бузький та дніпровський горизонти киівського ярусу (верхній еоцен). Трактемировський горизонт бучакського ярусу (середній еоцен).

Рід Corbis C u v i e r, 1817

Вид Corbis lamelosa L a m a r c k

О п и с. Раковина подовженоовального обрису, рівностулкова, нерівностороння. Передня частина її дещо більш розширена, ніж задня. Випуклість стулки невелика. Максимальна випуклість знаходиться у передній частині знаходиться у передній частині стулки на лінії, що з'єднує верхівку з передньою частиною нижнього краю. За цією лінією, у передній частині раковини, спостерігається широка, але неглибока депресія. Передній край стулки дещо подовжений та розширений, особливо сильно у верхній частині. Задній край більш вузький та короткий. Черевний - подовжений та дуже слабо випуклий. Передня частина замкового краю слабковипукла, іноді майже прямолінейна. Приверхівкова область трохи видається. Верхівка маленька, гостра, прилягає до замкового майданчика. Зовнішня частина раковини прикрашена тонкими, високими, гребеньовидними концентричними ребрами, трохи гофрованими на передній та задній частинах стулки. Ребра знаходяться звично через значні інтервали неоднакової ширини. Взагалі, вони більш згущені у верхній частині стулки. Концентричні ребра перехрещюються більш низькими та тонкими, але достатньо густими радіальними ребрами, які утворюють разом з першими характерну густу сітку. Осередки цієї сітки витягнуті паралельно ребрам. Радіальні ребра мають трохи загострену верхівку. Найбільш чітко вони розвинені у передній та задній частинах стулки. Тут ці ребра, заходячи на ці нижні схили концентричних ребер, обумовлюють характерну гофрованість останніх. За даними І. А. Коробкова, який першим знайшов цей вид у відкладах середнього еоцену України, серед раковин Corbic lamellosa L a m k. маються екземпляри, які відрізняються більш густими концентричними ребрами за рахунок появи додаткових вставочних, більш тонких реберець, а також екземпляри з високими радіальними ребрами, несучими у місцях перетину з ребрами концентричної системи невеликі бугорки. Розміри раковин: довжина - до 5 мм, ширина - до 4 мм, випуклість стулки - 1,5 мм.

З б е р е ж е н н і с т ь. Двадцять цілих лівих та правих стулок.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Найбільша схожість описаний вид має з Corbis lamelosa L a m k. з еоценових відкладів Англо-Паризького басейну ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с. 426).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Нижній та середній дніпровські горизонти київського ярусу.

Підотряд heterodonta

С І М Е Й С Т В О ASTARTIDAE G R A Y

Рід Venericardia L a m a r c k, 1801

Вид Venericardia tumida K o e n e n var.

dnjeprovensa S o l o d k e w i c z

О п и с. Раковина нерівностороння, сильно випукла, з високою, зміщеною верхівкою, яка значно видається над замковим краєм. Обрис раковини трикутний, іноді трикутно-округлий. Передній край дещо видається вперед. Зовнішня частина раковини прикрашена 21-23 ребрами, які радіально розходяться від верхівки до нижнього краю. Ребра, округлі у біля верхівки раковини, робляться більш плоскими з наближенням до черевного краю. Прикрашені бугорками, круглими, більш густо усадженими у передній частині раковини та більш рідкими, які мають форму валиків, що знаходяться поперек ребер, біля нижнього краю раковини. Інтеркостальні проміжки вуже ребер. Вони густо вкриті концентричними лініями наростання, котрі переходять також на ребра, та нерівними рядками дуже маленьких точкових бугорків. Розміри раковини: довжина до 8 мм, висота від до 7 мм, випуклість 2 - 4 мм.

З б е р е ж е н і с т ь. Маються кілька десятків раковин досить непоганої збереженості.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Порівняння раковин з оригиналами Venericardia tumida K o e n. var. dnjeprovensa S l o d k. з колекції Центрального геологічного музею у м. С. Петербург не виявило ніяких відмінностей. Від дуже схожого виду Venericardia tumida K o e n e n з пісків латторфського ярусу Північної Німеччини ця форма відрізняється, як це відмічено було В. С. Слодкевичем, менш великими розмірами бугорків у верхній частині стулок, меншою шириною інтеркостальних проміжків, більшою випуклістю та змыщеннямверхівки, більшою (на два-три) кількістю ребер, а також більш великим другим ребром у лівій стулці. Від іншої близької української форми Venericardia borisjaki S o k o l o v наша раковина відрізняється дещо меншою кількістю ребер, більшою випуклістю стулок, більш вузькою замковою частиною раковини, тобто більш трикутним її обрисом та іншою формою бугорків у черевній частині стулки ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с.73).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

Вид Venericardia divergens D e s h a y e s var. enitestita

Solodkewicz

О п и с. Обрис стулок трикутний у верхній частині та округлий у нижній. Верхівка значно відтягнута вперед та загнута вбік. Луночка невелика, неглибока, овальної форми. Зовнішня поверхня ракушки прикрашена 19-21 доволі високими ребрами округлого січення, які радіально розходяться від верхівки. Ребра мають трьохроздільну форму завдяки тому, що на бокових гранях їх розташовується по одному тонкому подовжньому реберцю, що мало видається, які мають форму валика. По середній лінії ребра проходить ще один, третій валик, усаджений округлими бугорками. Останні розташовані з невеликими інтервалами у шаховому порядку. Ширина їхня дещо більше ширини валика. Поблизу верхівки бугорки сидять густо, і шаховий порядок їх порушений. Інтеркостальні проміжки у верхівки раковини дорівнюють ширині ребер, а ближче до заднього краю - поділяються на більш вузькі. Поверхня їхня вкрита тонкими лініями наростання, які розташованими концентрично. У заднього краю лінії наростання іноді перетинають ребра. На бокових ребрах місцями можна відрізнити маленькі точкові бугорки. Нижній край раковини зазубрений. Мантійна лінія звичайна. Переднє мускульне враження подовжено-овальне, заднє - округле, усічене зверху. Розміри раковини невеликі: довжина середнього екземпляру - 9 мм, висота - 10 мм, випуклість стулки - 4 мм.

З б е р е ж е н н і с т ь. Біля 100 (ста) правих та лівих стулок.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Порівняння раковин з оригіналами Venericardia divergens D e s h. var. enitestita S l o d k. виявило їхню абсолютну схожість. Від головного виду, як це відмічалося В. С. Солодкевичем, варіетет, що розглядається, відрізняється більш овальним обрисом стулок, більшою випуклістю, масивністю та розмірами, а також дещо більш вузькими інтеркостальними проміжками (("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с.66).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

Вид Venericardia borisjaki S o k o l o v

О п и с. Раковина висока, випукла, зі зрушеною вперед верхівкою та масивним замковим краєм. Обрис раковин різний, від майже округлого до трикутно-округлого; останнє зазвичай у більш великих екземплярів. Стулки нерівностулкові. Луночка невелика, округло-серцевидної форми, неглибока, з нерівною поверхнею, трохи випуклою до середини, вкрита тонкими слідами наростання. Зовнішня поверхня раковини прикрашена 23-26 ребрами, випуклими, округлими, вкритими бугорками, що густо сидять, у верхівки круглими та високими, а ближче до черевного краю більш низькими, валикоподібними, розташованими поперек ребер. Ребра та інтеркостальні проміжки від верхівки до заднього краю становляться ширше. Поверхня інтеркостальних проміжків вкрита тонкими, дещо хвилястими та густими лініями наростання, частина з котрих переходить на сторони ребер, проходячи то під бугорками, то між ними. На поверхні раковини маються три-чотири борозенки, які відповідають призупиненню її росту. Розміри раковин: довжина - 9 мм, висота - 8 мм, випуклість стулки - 4 мм.

З б е р е ж е н і с т ь. Близько 50 раковин.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Від найбільш близького іншого представника роду Venericardia верхньоеоценового північно-німецького V. orbicularis Sa n d b. наша форма відрізняється більш масивним замковим краєм, більшою кількістю ребер та більш тісним їх розташуванням, більш великими бугорками на поверхні ребер ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с.74).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

С І М Е Й С Т В О PECTENIDAE L A M A R C K

Рід Pseudamussium K l e i n, 1753

Вид Pseudamussium corneum S o w e r b y

О п и с. Раковина дископодібна, майже рівностулкова та рівностороння, слабоопукла, тонка та хрупка. Вушка невеликі, прямі чи злегка нахилені, трикутного обрису, несуть на собі тільки слабі сліди наростання. Заднє вушко правої стулки та обидва вушка лівої стулки дорівнюють один одному та трохи косо усічені у напрямку, майже паралельному краю приверхівкового трикутника. Сліди наростання на них майже прямолінійні. Переднє вушко правої стулки дещо відтягнуто, полого округлено та має біля основи неглибокий та широкий біссальний виріз. Сліди наростання на поверхні його дугоподібно вигнуті. Верхівка невелика, низька, дещо видається над переднім краєм. Краї низького приверхівкового трикутника майже прямолінійні. Поверхня раковини гладка, блискуча, будь-яка скульптура відсутня, окрім слабких слідів наростання. Розміри раковин: довжина - до 5, ширина - до 4,5 мм, випуклість - до 1,5 мм у найбільших екземплярів.

З б е р е ж е н н і с т ь. Декілька десятків стулок, половина з них трохи поломана.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Даний вид схожий на Pseudamussium corneum S o w e r b y. Від представників виду Pseudamussium corneola W o o d та Pseudamussium mellevilei O r b. - описуваний вид відрізняється формою та меншим апікальним кутом ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с. 155).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

С І М Е Й С Т В О ARCIDAE L A M A R K

Рід Arca L i n n e, 1758

Підрід Fossularca C o s s m a n n, 1887

Вид Arca (Fossularca) domgeri S o k o l o v

О п и с. Раковина опукла, нерівностороння, овально-трапецоідального контуру, передній її край заокруглений, задній - косо усічений. Верхівка вигнута та дуже приближена до замкового краю, помірно видається. Від верхівки до нижньозадньому куту раковини йде виразний кіль. Ареальний майданчик неширокий, значно витягнутий. Замковий край прямий з 20-25 однорідними зубами, в центральній його частині зуби стоять вертикально, а на краях - під кутом біля 45 градусів. В середній частині він вузький, до країв він стає ширшим: до переднього раптом, до заднього поступово. Поверхня раковини вкрита численними, ребрами округлого січення, які радіально розходяться та тонкими. Знаходяться ребра густо. Спостерігається дві системи ребер: одні більш товсті, другі, які чергуються з першими, - більш тонкі. Вторинні ребра можна побачити не усюди та мають неоднакову товщину. Радіальні ребра пересікаються тонкими слідами нарощування. Вони густі на верхівці та більш рідко знаходяться у черевній частині раковини. Від взаємного пересічення ліній нарощування та радіальної ребристості поверхня раковин набуває сітчасту скульптуру з квадратною формою осередків. Часті лінії нарощування розсікають ребра немов на окремі бугорки, а в черевній частині - на бочкоподібні відрізочки. Окрім ліній нарощування, на поверхні раковини спостерігається також ряд грубих концентричних борозенок - слідів перерви у рості раковини, котрі дають зовнішній поверхні її ступеневий вид. Найбільші розміри раковин: довжина - 5 мм, ширина - 4 мм, випуклість - 2 мм.

С о х р а н н і с т ь. декілька десятків екземплярів раковин.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Найбільшу схожість описана форма має з Arca (Fossularca) domgeri S o k., вперше описаною Н.А.Соколовим з глауконітових пісків околиць м. Дніпропетровська. Від найбільш близької західноєвропейської еоценової форми Arca pretiosa D e s h. вид Н.А.Соколова відрізняється більшими розмірами, дещо іншою формою, виразною улоговинкою, яка йде по зовнішній поверхні раковини, та, нарешті, трохи іншим характером скульптури ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с.42).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

С І М Е Й С Т В О CARDIDAE L A M A R C K

Рід Cardium L i n n e, 1758

Вид Cardium flexinodum K o e n e n

О п и с. Дуже маленька трикутно-округла раковина з відносно масивною верхівкою, яка виступає над замковим краєм, вигнутою та трохи зміщеною у сторону переднього краю. Задній край стулки рівний, переходить у замковий край під тупим кутом, а з черевним краєм утворює згладжений прямий кут. Передній край овальний, утворює з коротким переднім плечем замкового краю та черевним краєм одну дугоподібно-вигнуту лінію. Від задньо-нижнього кута стулки та до її верхівки проходить невисокий, згладжений але досить чіткий кіль. Зовнішня поверхня стулки несе до 40 радіальних ребер, 11 з яких знаходиться на закілевом полі. Ребра на середній (докілевої_ частині раковини досить плоскі та широкі (майже у три рази ширше інтеркостальний проміжків). Ребра на закілевом полі більш вузькі та дещо здуті. Черевний край стулки вкритий зубами. Верхній зуб лівої стулки представляє у вигляді тупого бугорка на передній частині потовщеного лігамента. Передній боковий зуб знаходиться приблизно в 1 мм перед верхівкою та відділяється від замкового краю глибокою виїмкою. Задній боковий зуб більш вузький, правильного трикутного обрису. Обоє знаходяться у крайніх точках зубного краю стулки. Задій мускульний відбиток округлий, лежить за заднім боковим зубом, має у діаметрі 1 мм. Передній - відрізняється трикутно-округлим обрисом. Розміри раковин - висота до 4 мм, довжина до 3 мм, випуклість стулки 1,5 мм.

З б е р е ж е н н і с т ь. 4 раковини, збереженість абсолютна.

С х о ж і с т ь т а в і д м і н н і с т ь. Ніякої відмінності від раковини Cardium flexinodum K o e n. з латторфського ярусу Північної Німеччини, описаного у монографії А. Кенена, раковина не знаходить ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с 107).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен).

С І М Е Й С Т В О MYIDAE D E S H A Y E S

Рід Corbula B r u g n i e r e, 1792

Вид Corbula cuspidae S o w e r b y

О п и с. Раковина подовжена, чотирьох-овального обрису, нерівностороння, рівностулкова, випукла. Верхівка невелика, вигнута, значно зсунена вперед та дещо видається над замковим краєм. Нижній край раковини пологоокруглий, довгий, поступово переходить у короткий випуклий передній край. Задній край усічений, утворює з нижнім краєм майже прямий кут. Від вершини цього кута і до верхівки проходить дуже різкий високий кіль. Нижній край біля кіля трохи вигинається всередину. Переднє плече замкового краю коротке, овальне, досить круто спускається на з'єднання з переднім краєм. Заднє плече більш пологе та довге, переходить до заднього краю під тупим кутом. Закілеве поле вузьке, трохи вдавлене. Поверхня раковини вкрита частими овальними лініями наростання, які повторюють обрис стулки. На закілевом полі вони помітно згущені. Замковий майданчик маленький, несе один великий, булавовидний кардинальний зуб, іноді зі злегка роздвоєною верхівкою. Позаду його знаходиться трикутна луночка для прийняття зуба протилежної стулки. На правій стулці зуб трохи довший, ніж на лівій, та приблизно наполовину видається над замковим краєм. Мускульне враження округлі. Переднє має дещо більш довгасту форму. Розміри раковин: довжина - до 5 мм, висота - до 3 мм, випуклість стулки - до 2 мм.

З б е р е ж е н і с т ь. Близько 30 лівих та правих стулок цієї раковини, більшість має добру збереженість.

С х о ж і с т ь т а в і д м и н і с т ь. Дані раковини майже нічим суттєвим не відрізняються від Corbula cuspidata S o w. та особливо від екземлярів цього виду з відкладів латторфського ярусу Північної Німеччини ("Стратиграфия и фауна нижнетретичных отложений Украины", М.Н.Клюшников, Киев, 1958, с. 143).

М і с ц е з н а х о д ж е н н я т а п о р о д и. Південна околиця Дніпропетровська, Рибальський кар'єр.

С т р а т и г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я т а в і к. Дніпровський горизонт київського ярусу (верхній еоцен). За межами України відома у нижньоолігоценових та верхнєеоценових відкладів Англо-Паризького басейну та Північної Німеччини.

5. ВИСНОВОК

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

7. ПАЛЕОНТОЛОГІЧНА ФОТОТАБЛИЦЯ

Мал. 1 Мал. 2 Мал. 3 Мал. 4 Мал. 5 Мал. 6 Мал. 7 Мал. 8 Мал. 9 Мал. 10	Venericardia divergens var. enitestita Мал. 1. Зовнішня сторона. Збільшено у 1,5 рази Мал. 2. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,2 рази Мал. 3. Зовнішня сторона. Збільшено у 2.1 рази. Мал. 4. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,7 рази Limopsis costulata G o l d f Мал. 5. Зовнішня сторона. Збільшено у 2,2 рази. Мал. 6. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,4 рази. Мал. 7. Зовнішня сторона. Збільшено у 1,6 рази. Мал. 8. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,8 рази. Crassatella ( Pseudoriphila)woodi K o e n e n var. varicostata var. nov. Мал. 9. Зовнішня сторона. Збільшено у 2.2 рази. Мал. 10. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,8 рази.
Мал. 11 Мал. 12 Мал. 13 Мал. 14. Мал. 15 Мал. 16	Мал. 11. Зовнішня сторона. Збільшено у 1,5 рази. Мал. 12. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,6 рази. Barbatia appendiculata S o w. Мал. 13. Зовнішня сторона. Збільшено у 1,5 рази. Мал. 14. Внутрішня сторона. Збільшено у 1,4 рази. Мал. 15. Зовнішня сторона. Збільшено у 2,7 разів Мал. 16. Внутрішня сторона. Збільшено у 2,5 рази.