4. Підвищення швидкості читання.

Ми вже зазначали, що під час читання українською мовою знижується темп. Причиною є труднощі в розпізнаванні слів ук­раїнської мови, співвідношення графічної форми і зву­кового образу слова тощо.

Тому вправи на увагу до слова і читання «блискав­ка» корисними будуть і для формування вмінь читати швидко.

Для миттєвого зчитування слів (читання «блискав­ка») рекомендується³ використовувати спочатку ко­роткі найуживаніші слова (сполучники, прийменники, частки, а також найуживаніші дієслова та іменники): це, ця, Ці, цей, іду, їду, але, що, Щось та ін. Потім пропо­нуються двоскладові слова з 4-5 букв: який, такий, йо­му, його, ішов, їхав, гілка, гірко. Надалі для вправ вико­ристовуються довші слова і дещо збільшується час їх демонстрації. Найкраще слова для читання-«блискав­ки» добирати з тексту, який буде опрацьовуватись на уроці.

Описані види вправ ефективні як для розвитку швидкості читання мовчки, так і для читання вголос. Крім того, вчителі-практики (Р. Габулова) рекоменду­ють такий вид читання, як «буксир»: учитель читає вголос переважно нормально за темпом, а діти мовчки за ним, намагаючись не відстати. Вправа використо­вується у тих випадках, коли швидкість читання мовчки у більшості школярів нижча від нормального читання вчителем уголос (120-150 слів). Таким чином, педагог ніби бере учнів «на буксир».

Щоб посилити увагу дітей, учитель під час читання навмисне змінює 1-2 слова, важливих для розуміння змісту. Учні, помітивши це, мають виправити. Ця вправа може проводитись 2-3 рази протягом уроку по 1-2 хв. Перевіряється розуміння змісту прочитаного за допомогою 1-2 запитань.

Хоч наведена вправа («буксир») спрямована на фор­мування швидкості читання мовчки, однак вона розви­ває і швидкість читання вголос, оскільки діти вчаться швидко співвідносити звуковий і графічний образи слів. Швидкість розвиває й читання та заучування на­пам'ять скоромовок, лічилок, віршів-звуконаслідувань, які допомагають формувати правильне артику­лювання українських слів.

5. Свідомість читання.

Ця якість є однією з основних, якими характеризується читання вголос і мовчки. Розуміння прочитаного залежить насамперед від пра­вильності читання, бо неправильно прочитане слово заважає усвідомленню значення, призводить до не­правильного розуміння його. Отже, робота, що фор­мує вміння читати правильно, одночасно сприятиме й усвідомленню прочитаного. Усвідомлене читання за­лежить від розуміння значення слів і окремих ви­разів. Тому словникова робота, яку рекомендується проводити до читання тексту, великою мірою забезпе­чує цю якість. Щоправда, крім слів, властивих лише українській мові, у тексті можуть бути використані і спільні для обох мов слова і вирази, що називають по­няття, яких діти не розуміють у силу свого невелико­го життєвого і читацького досвіду. Учитель, готую­чись до уроку, має зважати і на це. Так, під час читан­ня твору «Гроза» Олеся Донченка діти зустрічаються зі словом «бакен». Це поняття потребуватиме спеціального пояснення для тих, хто живе далеко від водойм.

З метою формування і перевірки якості розуміння прочитаного вчитель ставить запитання тестового характеру, які передбачають вибір відповіді, або проводить бесіду. Одне-два загальні запитання пропонуються учням перед читанням тексту для ор­ганізації уваги, а після читання частин тексту — де­тальні (для поглибленого аналізу). Після читання всього тексту запитання узагальнюючі, спрямовані на з'ясування основної думки твору, ставлення авто­ра та читачів до подій і персонажів, зображених в оповіданні.

Не рекомендується ставити прямі запитання на кшталт «Чого навчив або вчить нас цей твір?». По-пер­ше, письменник пише не для того, щоб повчати, а щоб збуджувати почуття, спонукати до роздумів, у резуль­таті яких і формуються світоглядні уявлення, есте­тичні смаки, сприймаються морально-етичні норми тощо. По-друге, такі запитання нівелюють творчу думку, змушують до формальних відповідей і саме таких, які хоче почути вчитель.

Сприяє усвідомленню прочитаного і робота над текстом, зокрема такі завдання, як поділ тексту на логічно завершені частини та добір заголовків до них; вибіркове читання або переказування, ілюстрування малюнками прочитаного уривка або невеликого за обсягом тексту.

Цікавими і досить ефективними є завдання, які спо­нукають самих учнів ставити запитання до прочитаної частини, а також ті, що спрямовані на розвиток уміння здогадуватись, про що розповідатиметься у наступній частині. Припущення учнів можуть бути формальними (учитель «бачить», що учень не думає), а можуть вип­ливати із розвитку подій, фактів, змальованих у прочи­таній частині. Доцільно, особливо на початку форму­вання вмінь, передбачати розвиток подій, пропонувати учням кілька варіантів такого розвитку (записувати їх на дошці), щоб вони, орієнтуючись уже на прочитане, вибрали потрібний. Учні, самостійно читаючи наступ­ну частину, перевіряють правильність своїх припу­щень. І тут важлива робота вчителя щодо з'ясування, чому саме так, а не інакше розвиваються події.