2. Чинники, що впливають на динаміку розвитку людей із психофізичними порушеннями

Динаміку олігофренії в цілому прийнято визначати як «непрогредієнтну»(за П. Б. Ганнушкіним, 1933) або «еволютивну» (Г. Е. Сухарєва, 1965). Відхилення від цього перебігу хвороби можуть, проте, іноді спостерігатися під впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників (включаючи чинники виховання).

Позитивна динаміка при розумовій відсталості обумовлена багатьма чинниками:

• формою і ступенем розумової відсталості

• етіологією,

• віком розумово відсталої дитини,

• якістю лікувально-корекційних заходів і їх своєчасністю,

• сомато-невротичним станом,

• психологічним кліматом, в якому знаходиться дитина, та ін.

Крім того, на позитивну динаміку розумової відсталості робить вплив відносне збереження афективної сфери, переважання позитивних емоцій, відсутність агресивності, грубої сексуальності та інших розгальмованих потягів. Переважання в характері таких рис особистості, як товариськість, добродушність, доброзичливість, довірливість, позитивне ставлення до колективу і до праці, тобто відсутність грубих змін особистостті, також сприяють еволютивному розвитку (Гільяшова І. Н., 1967; Лезненко В. Н., 1967; Есселевич С. А., 1963; Hammar і Bernard, 1966; VigierL., 1966).

Л. В. Занков (1951) припустив, що розвиток особистості розумово відсталого може здійснюватися в процесі його діяльності, оволодіння знаннями й навичками. І тим продуктивніший цей розвиток буде, чим досконаліші організація й методика корекційно-виховної роботи.

А. Г. Асафова (1963) підтвердила, що соціальне пристосування дітей-олігофренів, що закінчили допоміжну школу, залежить не лише від ступеня інтелектуального недорозвинення, але і від структури їх психічного дефекту.

До аналогічного висновку приходять дослідники, що вивчали дорослих із розумовою відсталістю в процесі їх пристосування до трудової діяльності (Гридюшко А. І. 1967; Мєлєхов Д. Е., 1967; Розова М. З., 1965; Сойбельман І.Х., 1967; Сухотіна H. К., 1978 та ін.).

У дітей з розумовою відсталістю в динаміці вивчалися не лише пізнавальна сфера в цілому, але і мовлення, і соціальні уміння, і моральний розвиток.

Проте можлива не лише позитивна динаміка розумової відсталості, але і негативна. Особливо часто негативна динаміка виникає в періоді пубертатного кризу. Цьому сприяють додаткові шкідливості, які призводять до декомпенсації психічних захворювань :

• соматичні захворювання

• зловживання алкогольними напоями,

• травми голови,

• психічні травми,

• негативне мікросередовище,

• неякісні лікувально-корекційні заходи та ін.

Декомпенсація проявляється в грубих порушеннях поведінки, зниженні рівня інтелектуальної діяльності, астеноіпохондричних переживаннях, порушеннях соціальної адаптації, регресивних розладах психомоторики (прояви різні, багато в чому залежні від віку), розладах мовлення, втраті навичок самообслуговування, психозах. Негативна динаміка психічних захворювань частіше спостерігається при важчих формах розумової відсталості, зокрема при грубих аномаліях розвитку мозку та інших органів і систем, при ускладнених формах, коли психічне недорозвинення поєднується з психоорганічним синдромом, судорожними нападами і вираженою неврологічною симптоматикою.

Таким чином, негативній динаміці розумової відсталості сприяють різні додаткові шкідливості, стани, що призводять до декомпенсації, а також відсутність лікувально-корекційних заходів.