1. Невротичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків

Труднощі, що часто зустрічаються на життєвому шляху розумово відсталої дитини або підлітка, можуть привести до невротичних розладів. Тенденцію до появи невротичних розладів виявив у олігофренів Кречмер (1959).

Г. Е. Сухарева (1965) умовою виникнення невротичних синдромів у розумово відсталих дітей вважає не різко виражений інтелектуальний дефект і відносно збережену емоційність, ізольованість від дитячого колективу, нездатність оволодіння загальноосвітньою шкільною програмою і т. ін.

Порушення, що спостерігаються в розумово відсталих дітей, у поведінці нерідко пов'язують із психотравмуючими чинниками й пояснюють психологічними механізмами компенсації й гіперкомпенсації.

В. В. Ковальов, Е. І. Кириченко, Б. А. Лєдєньов, Г. С. Марінчева (1995) вважають, що у дітей з неглибокою розумовою відсталістю під впливом психотравмуючих чинників можуть виникати невротичні розлади у вигляді страхів, тривоги, коливань настрою, системних невротичних реакцій (тики, заїкання, енурез, енкопрез, розлади сну і апетиту). Вони можуть також проявлятися порушеннями поведінки: афективними реакціями, прогулами і т. ін.

Причиною невротичних розладів можуть стати направлення дитини в загальноосвітню школу, переживання підлітком власної неповноцінності, неможливість брати участь в іграх і заняттях психічно повноцінних однолітків, зневажливе, знущальне, жорстоке ставлення оточення.

Б. Е. Мікіртумов (1976) вважає, що вплив періоду статевого дозрівання на динаміку розумової відсталості опосередкований складними взаємовідносинами між соціально-психологічними умовами розвитку, особливостями вікової реактивності й резидуально-органічної церебральної недостатності.

Бароф (1986), поставивши питання про тотожність почуттів у розумово відсталих індивідів порівняно з інтелектуально благополучними особами, відповідає на нього позитивно. Невротичні розлади у легко розумово відсталих дітей і підлітків принципово не відрізняються від таких же у індивідів, що нормально розвиваються.

Невротичний розлад — хвороблива реакція особистості на несприятливу життєву ситуацію. Цей психогенний (як правило, пов'язаний з переживанням конфліктів) нервово-психічний розлад, що виникає в результаті порушення особливо значимих життєвих стосунків людини й проявляється розладом нервово-вегетативних функцій.

Зазвичай ускладнена вагітність матерів розумово відсталих дітей і, як правило, аномальні пологи вносять свій внесок у створення в них нахилу до невротичних розладів. Часто переносимі інтелектуально неповноцінними дітьми соматичні захворювання створюють сприятливий астенізуючий фон, сприяючий виникненню невротичних розладів.

У походженні й оформленні клінічної картини неврозів великого значення набувають преморбідні особливості особистості. У переважної більшості дітей в походженні розумової відсталості беруть участь наслідки перенесених органічних ушкоджень головного мозку. Внаслідок цієї патології нерідко формуються органічні психопатоподібні порушення особистості. Серед них найчастіше зустрічаються нестійкість, запальність, емоційна лабільність та ін. Ці риси особистості разом з інтелектуальною неповноцінністю ще більше утруднюють пристосовні можливості індивіда і збільшують і без того підвищений ризик виникнення невротичних розладів. Психічні травми в дитинстві (втрата батьків, боязнь залишитися незахищеним), хвороба батьків, тривала розлука з ними, конфлікти між близькими людьми створюють тривалі стресові ситуації, виснажують захисні можливості особистості й організму і викликають невротичні розлади.

З соціальних чинників в етіології неврозів розумово відсталих дітей найважливішою виявляється неблагополучна обстановка в сім'ї (розлучення, позашлюбне народження, виховання приймальними батьками). До захворювання невротичними розладами призводять материнські депривація, неправильна підготовка до життя (надмірна опіка, незвичайна суворість або бездоглядність), невідповідне статеве виховання.

Неврастенія — найбільш поширена форма невротичного розладу в розумово відсталих дітей і підлітків. Його причиною зазвичай є виснаження нервової системи із-за надмірної і, як правило, тривалої фізичної або розумової напруги, пов'язаної з негативними емоціями. У розумово відсталих дітей така ситуація створюється зазвичай при вступі до загальноосвітньої школи. При навчанні в перших класах вони не лише не справляються з навчальним навантаженням, але й нерідко стають об'єктом кепкувань з боку однолітків і надмірного тиску з боку дорослих. В основі цього невротичного розладу лежить дратівлива слабкість, підвищена збудливість і стомлюваність, які поєднуються з пониженням загального самопочуття. Стомлюваність проявляється підвищеною виснажуваністю, постійною втомою, пониженою продуктивністю, дратівливістю, нездатністю отримувати від чого-небудь задоволення, головними болями, запамороченнями, почуттям внутрішньої напруги, розладами сну (труднощами засипання і сонливістю вдень).

У дітей зазвичай переважають явища перезбудження (підвищена реактивність, психомоторне занепокоєння), афективні спалахи з руховим збудженням, агресією. У деяких з них на передній план виступають вегетативно-соматичні розлади: анорексія, нудота, розлад ритму дихання, кашель, спазм голосової щілини, неприємні відчуття в серці, непритомність.

Істерія

Нерідко у розумово відсталих дітей і підлітків розвивається невротичний розлад по механізму виникнення, що відповідає істерії — неврозу, формування симптоматики якого ґрунтоване на підвищеній емоційності й навіюваності. Оскільки розумово відсталі діти і підлітки відрізняються несамостійністю й особливою навіюваністю, то й ризик виникнення у них короткочасних істеричних реакцій або істерії дуже високий. Захворювання зазвичай розвивається гостро, як правило, у безпосередньому зв'язку з переживанням несприятливих обставин, які складаються найчастіше через завищені вимоги до оточення і неможливістю виконати ці запити. Нерідка ситуація, що призводить до розвитку істеричного неврозу, — обставини притягнення до відповідальності за здійснення антигромадської або навіть протиправної дії (крадіжки), за яку необхідно нести відповідальність. У походженні істеричних розладів велику роль грає механізм «втечі в хворобу», умовній приємності, вигідності або бажаності хворобливого симптому. Симптоми істерії дуже різноманітні й мінливі навіть у одного й того ж хворого. Прояви істерії можуть бути психічними (втрата спогадів, страхи, іпохондричні прояви, звуження свідомості), моторними (паралічі, парези, порушення ходи, судорожні припадки, гіперкінези, спазми, афонія, мутизм), сенсорними (сліпота, глухота, гіпо- і гіперестезії) і вегетативно-соматичними (порушення серцевої діяльності, дихання, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи). Як правило, скарги демонстративні. Вони підкреслюють незвичність, тяжкість, непереносимість хворобливих явищ. Клінічна картина істерії може відтворювати відомі синдроми: «бронхіальну астму» (при утрудненні вдиху, а не видиху, як це буває при астмі), «ниркових кольок», при яких немає об'єктивних ознак цього захворювання. Передумовою виникнення істеричної симптоматики у розумово відсталих індивідів можуть також явитися органічні порушення ЦНС, особи істероїдного типу, що особливо проявляються психопатоподібними рисами. Зустрічаються також гострі афективні спалахи, що супроводжуються психомоторним збудженням і звуженням свідомості («істеричні припадки»), що провокується конфліктами. Рухи, що виникають в цих випадках, нагадують тонічні й клонічні судоми, супроводжуються криками, стогонами, плачем.

У дітей істерія найчастіше проявляється астазією-абазією, паралічами, гіперкінезами, тремором, припадками, нападами задухи, психомоторним збудженням, мутизмом, афонією, спазмами кишечника, блювотою, що повторюється. Можуть бути афективні спалахи, присмеркові стани, непритомність.

Невроз нав'язливих станів

Основна його ознака — нав'язливі стани, думки, що несподівано з'являються, страхи або дії, не пов'язані зі змістом свідомості й тому сприймані хворими як чужі, емоційно неприємні. Критичне відношення до них спонукає хворого боротися з ними.

В основі походження цього невротичного розладу — конфлікт, що виник із-за протиріч між потягами, бажаннями й потребами особистості, з одного боку, і боргом, або моральними принципами (як правило, нав'язуваними авторитетними фігурами), — з іншою. У розумово відсталих дітей і підлітків у зв'язку з їх нездатністю робити аналіз своїх переживань зазвичай важко виявити такі складні розлади. У тих же випадках, коли цей невроз діагностується, його симптоматика виявляється рудиментарною. Вона виступає швидше у вигляді насильницьких явищ, які позбавлені елементів усвідомлення переживань і у зв'язку з цим боротьби з ними.

Цей розлад, як правило, починається поступово у тривожних, схильних до невмотивованих страхів, недовірливих дітей. У клінічній картині можуть спостерігатися страхи або такі симптоми, як елементарні рухи або дії — гризіння нігтів, смоктання пальців, або складніші захисні ритуали (спльовування, дотики до яких-небудь предметів, постукування і т. ін.).

Як правило, невротичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків відрізняються моносимптомністю, при них найчастіше вражаються ослаблені хворобами органи і системи, що недостатньо сформувалися. У клінічній картині дуже велике місце займають сомато-вегетативні прояви, різні форми порушень поведінки, при яких розгальмовуються примітивніші способи пристосування (порушуються харчова, самозахисна поведінка). У них легко (умовно-рефлекторно) утворюються й закріплюються різні незрілі форми реагування(наприклад, пасивно-оборонна реакція — страх).