
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Тема 1. Загальні питання психології розумово відсталої дитини план
- •1. Характеристика розумової відсталості та її ознаки
- •3. Види розумової відсталості
- •4. Систематика форм розумової відсталості
- •5. Ступені розумової відсталості
- •6. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- •Тема 2. Дослідження в галузі психології дітей з розумовою відсталістю план
- •1. Розвиток уявлень про розумову відсталість у період до становлення психології як науки
- •2. Клінічні дослідження розумової відсталості у хіх-хХст.
- •4. Поширеність розумової відсталості
- •Тема 3. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дошкільників план
- •1. Особливості психічного розвитку немовляти
- •Тема 4. Характеристика складу учнів спеціальної школи для розумово відсталих дітей план
- •1. Склад учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей
- •2. Психологічні особливості та корекція недоліків дітей з неускладненою та ускладненою формами олігофренії
- •3. Психологічні особливості дітей з резидуальною деменцією
- •4. Психологічні особливості дітей з плинною деменцією
- •Тема 5. Психологічна характеристика пізнавальних процесів розумово відсталих учнів план
- •1. Особливості відчуттів та сприймання
- •1.1. Властивості відчуттів та сприймання
- •1.2. Особливості зорового та слухового сприймання
- •1.3. Сприймання простору і часу
- •1.4. Корекція недоліків сприймання
- •2. Особливості пам'яті
- •2.1. Характеристика процесу запам'ятовування
- •2.2. Особливості забування та зберігання
- •2.3. Відтворення засвоєного матеріалу
- •2.4. Корекція недоліків пам'яті
- •3. Мислення
- •3.1. Характеристика особистісного аспекту мислення
- •3.2. Операційний аспект мислення
- •3.3. Особливості видів мислення
- •3.4. Корекція недоліків мислення
- •4. Особливості мовлення розумово відсталих дітей
- •4.1. Характеристика експресивного та імпресивного усного мовлення
- •4.2. Особливості регулювальної функції мовлення
- •4.3. Писемне мовлення
- •4.4. Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку
- •5. Особливості уваги та її корекція
- •5.1. Характеристика уваги розумово відсталих школярів
- •5.2. Корекція недоліків уваги у розумово відсталих школярів
- •Тема 6. Психологічна характеристика особистості розумово відсталого учня план
- •1. Поняття про особистість та її структуру
- •2. Потребово-мотиваційна сфера та інтереси в розумово відсталих школярів
- •3. "Я-концепція" у розумово відсталих школярів
- •3.1. Поняття про "я-концепцію" та причини її недорозвитку при розумовій відсталості
- •3.2. Особливості когнітивної складової "я-концепцїї" ("я-образу") у розумово відсталих учнів
- •3.3. Рівні сформованості "я-образу" при розумовій відсталості
- •3.4. Емоційно-ціннісний компонент "я-концепції" в учнів з розумовою відсталістю
- •4. Корекція недоліків особистісного розвитку учнів допоміжної школи
- •5. Особливості емоційної сфери у розумово відсталих школярів
- •6. Особливості волі у розумово відсталих школярів
- •6.1. Недостатність довільності психічних процесів
- •6.2. Особливості вольової регуляції поведінки
- •6.3. Причини недостатності вольової регуляції поведінки
- •6.4. Корекція недостатності вольової саморегуляції у розумово відсталих учнів
- •7. Формування характеру у розумово відсталих школярів
- •Тема 7. Психологічна характеристика діяльності розумово відсталого учня план
- •1. Сутність діяльності як основної форми активності людини
- •2. Особливості діяльності розумово відсталих школярів
- •3. Формування діяльності у розумово відсталих школярів на прикладі трудового навчання
- •Тема 8. Розлади поведінки у дітей і підлітків з розумовою відсталістю план
- •2. Класифікації поведінкових розладів
- •3. Делінквентна поведінка
- •4. Гіпердинамічні порушення поведінки
- •5. Віди поведінкових розладів
- •Тема 9. Невротичні розлади, психогенні реакції і психосоматичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків план
- •1. Невротичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків
- •2. Психогенні реакції в розумово відсталих дітей і підлітків
- •3. Психосоматичні розлади в розумово відсталих дітей і підлітків
- •Тема 10. Психози й епілепсія в розумово відсталих дітей і підлітків план
- •1. Розповсюдженість психозів у розумово відсталих осіб
- •2. Шизофренія
- •3. Психози.
- •4.Епілепсія й розумова відсталість
- •Тема 11. Діагностика розумової відсталості. Медико-генетичне консультування. План
- •3.Психіатричне обстеження й патопсихологічна діагностика
- •4.Медико-генетичне консультування й рання діагностика розумової відсталості
- •Тема 12. Декомпенсація розумової відсталості в дітей і підлітків план
- •1. Особливості динаміки розвитку психічних захворювань
- •2. Чинники, що впливають на динаміку розвитку людей із психофізичними порушеннями
- •3. Можливості позитивної компенсації дефекту при психічних захворюваннях
- •Тема 13. Терапія і профілактика розумової відсталості в дітей і підлітків план
- •1. Основні принципи медикаментозної терапії дітей із розумовою відсталістю
- •2. Профілактика розумової відсталості
- •Тема 14. Абілітація дітей і підлітків з розумовою відсталістю план
- •1. Абілітація дітей і підлітків з розумовою відсталістю.
- •2. Лікувальна педагогіка як засіб здійснення абілітації
- •3.Зміст діяльності спеціального психолога з абілітації розумово відсталих дітей і підлітків
- •4. Корекційна педагогічна робота з дітьми, що мають різні форми розумової відсталості
- •Тема 15. Участь сім'ї у вихованні, лікуванні та абілітації дітей із розумовою відсталістю план
- •1.Раннє розпізнавання розумової відсталості та реакція сім'ї
- •3. Підтримка батьків під час стресу від уперше поставленого їх дитині діагнозу важкої розумової відсталості
- •Рекомендована та використана література
3. Види розумової відсталості
Залежно від часу виникнення розумову відсталість поділяють на два види — олігофренію та деменцію.
Олігофренія — це вид розумової відсталості, який виникає внаслідок органічного пошкодження мозку в пренатальний, натальний або ранній (до трьох років ) період дитинства і виявляється у тотальному психічному недорозвитку.
Важливо зазначити, що олігофренія визначається не етіологічними чинниками, а раннім впливом цих чинників на мозок. Тобто дуже різноманітні спадкові, вроджені, набуті шкідливості в пренатальний та ранній постнатальний періоди зумовлюють загальний психічний недорозвиток. Клінічні вияви олігофренії не залежать від причин її виникнення на відміну від деменції, за якої структура дефекту певною мірою визначається етіологічними чинниками. Наприклад, істотно відрізняються патогенез і психологічні особливості дітей з травматичною деменцією та деменцією, що виникла внаслідок нейроінфекції, тоді як олігофренії, зумовлені травмою чи інфекцією, мають однакову симптоматику.
Як відомо, мозок новонародженої дитини ще не завершив свого формування. Утворення коркових структур, встановлення зв'язків між нейронами кори, мієлінізація нервових волокон здійснюються паралельно з психічним розвитком індивіда і значною мірою залежать від того досвіду, який набуває дитина.
Через шкідливий вплив на кору головного мозку в ранній період нейрони виявляються незрілими або заблокованими і не можуть повноцінно виконувати свої функції, що ускладнює процес утворення зв'язків між ними. Нейродинаміка при олігофренії характеризується слабкістю замикальної функції кори головного мозку, нестійкістю зв'язків, інертністю і слабкістю нервових процесів, недостатністю внутрішнього гальмування, надмірною іррадіацією збудження, труднощами формування складних умовних рефлексів. Тому психічний розвиток дитини-олігофрена здійснюється на аномальній основі. Ранній період пошкодження кори головного мозку призводить до більш виразного недорозвитку функцій, які мають триваліший період дозрівання, що, в свою чергу, визначає ієрархію, за якої передусім страждають регуляторні системи і вищий рівень організації будь-якої психічної функції. Первинний дефект при олігофренії пов'язаний із тотальністю недорозвитку мозку, особливо філогенетично наймолодших асоціативних зон.
Вторинний дефект при олігофренії, за В.В. Лебединським, має круговий характер, зумовлений двома координатами недорозвитку: "знизу догори" — недостатність елементарних психічних функцій створює несприятливу основу для генезу вербально-логічного мислення; "зверху донизу" — недорозвиток вищих форм мислення перешкоджає перебудові елементарних психічних процесів, зокрема, формуванню логічної пам'яті, довільної уваги, еталонного сприймання тощо. Формування вторинного дефекту зумовлене культурною депривацією. У структурі дизонтогенезу при олігофренії спостерігається порушення міжаналізаторних зв'язків і відповідно — ізоляція окремих функцій. Характерним для дітей-олігофренів є відірваність мовлення від дії, осмислення, розуміння матеріалу від його запам'ятовування.
Олігофренія має резидуальний (непрогредієнтний) характер, тобто не має тенденції до прогресування — поглиблення ступеня виразності. Ця обставина та відносна збереженість при легкому ступені мотиваційно-потребової, емоційно-вольової сфери, цілеспрямованості діяльності, відсутності енцефалопатичних і психотичних розладів забезпечують можливість задовільної динаміки розвитку та ефективність педагогічного впливу. Але при олігофренії в динаміці психічного розвитку на всіх етапах спостерігаються явища недорозвитку.
Виокремлюють такі основні ознаки олігофренії:
наявність інтелектуального дефекту, який поєднується з порушеннями моторики, мовлення, сприймання, пам'яті, уваги, емоційної сфери, довільних форм поведінки;
тотальність інтелектуальної недостатності, тобто недорозвиток усіх нервово-психічних функцій, порушення рухливості психічних процесів;
ієрархічність інтелектуального дефекту, тобто переважна недостатність абстрактних форм мислення на тлі недорозвитку всіх нервово-психічних процесів. Недорозвиток мислення позначається на перебігу всіх психічних процесів: сприймання, пам'яті, уваги. Страждають, передусім, усі функції абстрагування та узагальнення, порівняння за істотними ознаками, розуміння переносного смислу; порушуються компоненти психічної активності, пов'язані з аналітико-синтетичною діяльністю мозку. При цьому вищі психічні функції, які формуються пізніше і характеризуються довільністю, є менш розвиненими, ніж елементарні. В емоційно-вольовій сфері це виявляється у недорозвитку складних емоцій та довільних форм поведінки.
Отже, олігофренія характеризується непрогредієнтністю, тотальністю та ієрархічністю порушення психічного розвитку, відносною збереженістю особистісного аспекту пізнавальної діяльності. Цим зазначений вид розумової відсталості відрізняється від деменції.
Деменція — це вид розумової відсталості, який виникає внаслідок пошкодження кори головного мозку у період після двох— трьох років і виявляється у виразному зниженні інтелектуальних можливостей та в частковому розпаданні вже сформованих психічних функцій.
Оскільки формування кори головного мозку в основному завершується у 16—18 років, то явища деградації супроводжуються і психічним недорозвитком.
Характер дизонтогенезу при деменції визначається поєднанням грубого порушення низки сформованих психічних функцій з недорозвитком онтогенетично молодших утворень (лобних систем), як наслідок — страждає лобно-підкіркова взаємодія. Поряд із частковим випадінням окремих кіркових функцій передусім спостерігаються розлади емоційної сфери, часто з розгальмованими потягами, важкими порушеннями цілеспрямованої діяльності та особистості загалом. Пошкодження призводить до явищ ізоляції окремих систем, розпаду складних ієрархічних зв'язків, часто з грубим регресом інтелекту й поведінки.
Деменція характеризується парціальністю порушення психічних функцій. Це означає, що одні з них пошкоджені більше, а інші — менше. Ускладнення пізнавальної діяльності зумовлене не стільки вадами мислення, скільки грубими розладами цілеспрямованості, уваги, пам'яті, сприймання, емоцій, а також вкрай низькою інтенсивністю прагнення до досягнень. При деменції істотно страждають нейродинамічні процеси, унаслідок чого спостерігається інертність мислення, швидка виснажливість, дезорганізація психічної діяльності загалом. Деменція часто супроводжується енцефалопатичними (головними болями, запамороченням, нудотою, судомними приступами та ін.) та психотичними розладами (патологічними потягами, мареннями, галюцинаціями та іншими виявами порушення свідомості).
Клініко-психологічна картина деменції буде різною залежно від віку виникнення захворювання мозку. При захворюванні в ранньому дошкільному віці на перший план виступають втрата і збіднення навичок. Якщо захворювання починається у старшому дошкільному віці, найбільш показовим є порушення або збіднення ігрової діяльності, яка стає одноманітною, стереотипною. При захворюванні в молодшому шкільному віці збереженими залишаються мовлення, навички самообслуговування, але виразно знижуються інтелектуальна працездатність і навчальна діяльність загалом: втрачаються шкільні інтереси, порушується цілеспрямованість.
Г.Є. Сухарєва, на підставі специфіки клініко-психологічної структури дефекту, вирізняє чотири типи органічної деменції у дітей. Перший характеризується переважанням низького рівня узагальнення. При другому типі на передній план виступають нейродинамічні розлади, різка сповільненість, швидка психічна виснажливість, нездатність до напруження. Спостерігаються порушення логічності мислення, виразна схильність до персеверацій (фіксації на окремих операціях із труднощами переключення на інші).
При третьому типі органічної деменції передусім має місце поєднання недостатності спонукань до діяльності з млявістю, повільністю, пасивністю, апатією, різким зниженням активності мислення; емоційна бідність, байдужість до оцінки, відсутність планів на майбутнє, інтелектуальних інтересів. При загальній розумовій загальмованості наявна схильність до утворення елементарних рухових стереотипів. При нейропсихологічному дослідженні стійкі дефекти моторної сфери проявляються у поєднанні повільності, інертності, схильності до застрявання, труднощів переключення з гіподинамічними персевераціями і синкінезіями. Персеверації виникають як на рівні виконавчої ланки, так і програми дії.
При четвертому типі в центрі клініко-психологічної картини перебувають порушення критики і цілеспрямованості мислення, поряд зі значними розладами уваги, "польовою поведінкою". Діти з таким діагнозом вирізняються хаотичною руховою розгальмованістю, схильністю до дій за першим спонуканням. Загальне тло настрою характеризується виразною ейфорією зі схильністю до дурощів і короткочасних агресивних спалахів. Емоції вкрай примітивні й поверхові. Реакції на зауваження немає. Спостерігається груба некритичність, розгальмованість потягів. Брак вольових затримок, недостатнє розуміння ситуації, велика емоційна навіюваність в умовах конфлікту робить цих дітей неприйнятними у колективі однолітків. Навчанню попри особливості поведінки перешкоджають грубі порушення уваги, нецілеспрямованість у будь-якій діяльності, персеверації за гіпердинамічним типом.
Аналіз структури дефекту двох останніх підгруп показує виразність пошкодження та недорозвиток функцій лобних частин. Явища пошкодження зумовлюють вади цілеспрямованості та самоорганізації, а недорозвиток проявляється "олігофренічним компонентом" у вигляді поганої здатності до абстрагування та узагальнення, недорозвитку логічного мислення.
Таким чином, основні координати недорозвитку при деменції спрямовані переважно "знизу догори". Порушення міжфункціональних взаємодій призводить до розпаду ієрархічних зв'язків з явищами ізоляції. Передусім розгальмовуються підкіркові функції, що зумовлює масивність енцефалопатичної симптоматики, патологію потягів. Елементи асинхронії розвитку виявляються у ретардації формування вищих психічних функцій. Пошкодження, яке виникло у дитячому віці, призводить також до поєднання явищ регресу зі стійкою фіксацією функцій на більш ранніх етапах розвитку.
Деменція поділяється на резидуальну, яка так само як і олігофренія не має прогредієнтного характеру, та плинну, котра вирізняється наявністю поступової інтелектуальної деградації, що зумовлена хворобою, яка прогресує.
До резидуальної деменції належать форми розумової відсталості, що виникли через два—три роки після черепно-мозкової травми, або запалення мозку та його оболонки (енцефаліт та менінгіт). Плинна деменція часто буває зумовлена нейроінфекціями (сифіліс, ревматизм центральної нервової системи) або генетичними порушеннями (гідроцефалія, шизофренія, епілепсія).