2.2. Особливості забування та зберігання

Зберігання-забування — це процес пам'яті, який полягає у селекції інформації, що має залишитись у пам'яті та яку необхідно стерти. Цей процес з фізіологічного погляду залежить від міцності тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку. Забування є таким самим важливим, як і зберігання, оскільки перешкоджає перевантаженню пам'яті зайвою інформацією.

У дітей з розумовою відсталістю забування переважає над зберіганням. Причиною цього є властива їм слабкість нервових зв'язків. Значна частина засвоєного, якщо його не повторювати багато разів, не використовувати постійно у практиці, швидко стирається. Наприклад, діти, які навчились читати, після канікул не можуть пригадати окремі букви; добре засвоєні навички усної лічби після тривалої перерви у використанні доводиться відновлювати.

Забування слід відрізняти від забудькуватості. Забування відбувається через недостатньо якісне або несвідоме, неосмислене заучування. Забудькуватість виникає на тлі виснаження нервової системи та наростання перевтоми, тому дитині важко актуалізувати інформацію, яка зберігається у пам'яті. Забудькуватість особливо часто має місце у дітей з ослабленою вразливою нервовою системою. Щоб запобігти забуванню, потрібно повторити матеріал; щоб усунути забудькуватість, необхідно зняти перевтому, створити умови для відпочинку.

У процесі зберігання інформація може бути неправильно пов'язана із попереднім досвідом, а також підлягати спотворенню. Учням допоміжної школи пропонували ознайомитись із зображенням двох риб — щуки та окуня, яке супроводжувалось розповіддю про спосіб їхнього життя, різницю в їхній будові. Після цього необхідно було змалювати зображення обох риб, а через деякий час — намалювати їх по пам'яті. Порівняння малюнків, що були зроблені зі зразка і по пам'яті, показали, що різниця між зображеннями щуки та окуня поступово зникала. Це означає, що специфічні ознаки, за якими відрізняється один об'єкт від іншого, з часом цими дітьми забуваються, образи різних предметів уподібнюються.

Ще однією особливістю процесу зберігання в учнів з розумовою відсталістю є відсутність установки на термін збереження. У дітей з нормальним психофізичним розвитком тривалість утримування в пам'яті певної інформації залежить від усвідомлення того, через який час її потрібно буде використовувати. Це перевіряється шляхом такого експериментального дослідження. Дітям пропонують вивчити два однакових за обсягом і складністю вірші. На вивчення кожного злих виділяється однаковий час. Досліджуваним повідомляють, що знання першого вірша у них перевірятимуть наступного дня, а другого — через тиждень. Перевірка міцності засвоєння обох віршів через тиждень у дітей з нормальним психофізичним розвитком показала, що якість збереження у пам'яті другого вірша є значно вищою, ніж першого. Діти з недорозвиненим інтелектом однаково погано відтворювали і перший, і другий вірші. Тобто якість збереження інформації у них не залежить від її значущості.

Перераховані особливості процесу зберігання-забування в учнів допоміжної школи доводять необхідність організації для них у процесі навчання постійного повторення.