1.2 Сутність, організація роздрібної торгівлі

Основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля продуктами харчування та предметами першої необхідності. Діяльність роздрібного торговельного підприємства пов’язана з реалізацією продукції кінцевому споживачеві що, є завершальним етапом її просування зі сфери виробництва. Предметом роздрібної торгівлі є не тільки продаж товарів але й торговельне обслуговування та надання додаткових послуг покупцям. Для покупця торговельне обслуговування визначається іміджем підприємства, зручністю і мінімальними витратами часу на здійснення покупки. Послуги що надаються, супроводжують покупкою товару і після продажним сервісним обслуговуванням реалізованих товарів. Криковцева Н.О., Казакова О.Б. Комерційна діяльність. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 296 с. (217)

Завершальною фазою товарного обігу, під час якої здійснюється передання товару кінцевому споживачеві для задоволення його потреб в обмін на гроші, є роздрібна торгівля.

Роздрібна торгівля — це одна із форм господарсько-торговель­ної діяльності, яку здійснюють суб’єкти господарювання, і водночас, форма організації товарного ринку. Вона є невід’ємною складовою внутрішньої торгівлі.

Під роздрібною торгівлею розуміють підприємницьку діяльність з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерцій­ного використання незалежно від форми розрахунків.

Для роздрібної торгівлі характерні такі ознаки:

• вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діяльністю юридичних осіб та громадян з метою отримання прибутку;

• головним змістом торговельної діяльності є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи й надаватися різноманітні послуги. До супутніх робіт належать фасування, пакування, підгонка тощо. Послуги роздрібної торгівлі доволі чисельні, наприклад догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок тощо;

• товари реалізуються безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання;

• товари реалізуються за готівку або іншими, прирівненими до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перерахування з рахунків вкладників банків тощо);

• у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певного асортименту (продовольчі та непродовольчі товари, горілчані та тютюнові вироби, лікарські засоби та вироби медичного призначення, деякі хімічні речовини, транспортні засоби та номерні агрегати, ювелірні вироби, окремі види зброї, боєприпасів і спеціальних засобів, деякі інші товари). Цей асортимент вужчий, ніж в оптовій торгівлі, але набагато ширший, ніж у сфері громадського харчування;

• для роздрібної торгівлі важливим є наявність торгового міс­ця. Під торговим місцем розуміють відокремлене, спеціально обладнане місце для здійснення роздрібного продажу товарів з обов’язковим дотриманням чинних правил торговельного обслуговування населення та порядку розрахунків із покупцями;

• роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законодавчими та нормативно-правовими актами;

• договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають публічний характер. Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець перебрала на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору однакові для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не передбачено законом. Він також не має права відмовитися від укладання публічного договору за наявності в нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (послуг). Пропозиція укласти договір (оферта) надходить від продавця, який демонструє товар або оголошує про його продаж і вказує продажну ціну. Ця пропозиція (так звана публічна оферта) адресується всім і кожному, а угода досягається лише у разі, коли покупець став на цю пропозицію, або коли сторони в належній формі досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору;

Цивільним кодексом України та спеціальними законодавчими і нормативно-правовими актами про захист прав споживачів визначені додаткові правові можливості фізичних осіб — покупців, не передбачені в загальних правилах купівлі-продажу: отримання гарантій належної якості та безпеки товарів; необхідної, доступної та достовірної інформації про якість, кількість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих неякісними товарами тощо.

http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,132/id,3974/

Функції роздрібної торгівлі:

• задоволення потреб населення в товарах;

• доведення товарів до покупців шляхом організації просторового їх переміщення і подачі до місць продажів;

• підтримка балансу між пропозицією та попитом;

• вплив на виробництво з метою розширення асортименту і збільшення обсягу товару;

• удосконалення технологій торгівлі і поліпшення обслуговування покупців.

Реалізувавши товари й отримавши заданий прибуток, торговельне підприємство досягає своєї мети. За своїм економічним змістом витрачений капітал, що залучається як оборотні засоби, повинен компенсуватися продажем товарів.

Зубкова І.М. Організація торгівлі не продовольчими товарами: Навчальний посібник. – М.: Видав. буд., 2000. – 218 с. (9)

Організація в роздрібній торгівлі — це роздрібний торговець, що об'єднує два або більше підпорядкованих (рідше — незалежних) торговельних підприємства і може доповнюватися будь-якою кількістю торговельних одиниць. При цьому підпорядковані крамниці працюють на умовах внутрішнього госпрозрахунку, тоді як незалежні об'єднуються в організації на асоціативних засадах. Своєю чергою, торговельні організації можуть бути складовими елементами таких більш складних ієрархічних утворень, як концерни, корпорації, групи тощо.

Класичними прикладами роздрібної торговельної організації можуть бути галузеві роздрібні торговельні об'єднання (РТО) і госпрозрахункові роздрібні торговельні підприємства (ГРТП) в системі споживчої кооперації, які організовують роздрібний продаж продовольчих або непродовольчих товарів через мережу відокремлених магазинів на території всього чи частини сільського адміністративного району. Натомість у міській роздрібній торгівлі приватної та колективної форм власності сьогодні активно впроваджуються такі види організацій, як роздрібні торговельні мережі під єдиною торговою маркою. Вони володіють розгалуженою інтернаціональною, національною або регіональною мережею крамниць з уніфікованою технологією організації роботи аж до єдиного оформлення екстер'єру й інтер'єру.

Кількісні та якісні витрати часу продавця на активні продажі залежать насамперед від типу товарів, пропонованих роздрібної організаційної. Призводять наступну класифікацію товарів.

1. Товари повсякденного попиту. Порівняно дорогі товари, що купуються регулярно, без особливого обмірковування покупки, оскільки покупці впевнені у якості товару, його призначення і властивості. Приклади - молоко, яйця, хліб, туалетний папір, пакувальна плівка, миючі засоби для підлоги та інші побутові товари, якими користуються постійно, у загальному-те, не замислюючись про певної марки. Покупець зазвичай купує товари повсякденного попиту в супермаркеті або магазині, що спеціалізується на таких товарах, допомоги продавця він не потребує, хоча його можна спонукати купити товари у великій кількості або з супутніми товарами, якщо запропонувати і нагадати. Наприклад, у доповненні до хліба можна запропонувати кекси або пироги, до молока - вершки або сир, можна ненав'язливо повідомити покупця про спеціальну пропозицію при купівлі товару у великій кількості або про те, що дві упаковки товари продаються за ціною однієї.

2. Бажані товари. Порівняно недорогі товари, які набувають регулярно, не надто замислюючись, демонструючи разумною відданість певної марки, ну меньшою впевненість у бажаних властивостей товари. У цю категорію потрапляють такі товари, як чай. Кава, сигарети, безалкогольні напої та шампуні, зазвичай придбані в продуктових магазинах товарів повсякденного попиту. З часом відданість марці може виникнути в результати рекламної діяльності, наприклад просування товару або в рекламі ЗМІ, - відома марка робить такий товар особливо помітним в магазині. І знову таки продавця майже не потребує допомоги при виборі та купівлі, хоча можна запропонувати нові товари тієї ж марки, супутні або альтернативні товари.

3. Вибирані товари. Більш дорогі, зазвичай більш складні товари, які покупець порівнює з конкуруючими або взаємопов в одному або різних магазинах. Зазвичай покупець цілком впевнений у властивостях, як і призначення цих товарів, але не дотримається даного бренду, а потім «приценятся» - порівнює характеристики і ціни. На вибір таких товарів покупці охоче витрачають час, але не завжди готові здійснювати поїздки заради можливості порівнювати товари. Обрані товари часто купують у дрібних спеціалізованих торговельних точках. У цю категорію входять одяг, взуття, аксесуари, листівки. Продавець може допомогти покупцеві пройняти рішення, надавши інформацію про порівняльні характеристики, переваги, як і ціною.

4. Товари особливого попиту. Більш дорогі і складні товари, наприклад електронні. Покупці не впевнені у властивостях, як і призначення таких товарів, але готові витратити на покупку час і сили, у тому числі охоче здійснюють поїздки, щоб зробити покупку в спеціалізованих магазинах. Продавці відіграють важливу роль - допомагають зробити вибір і прийняти рішення про покупку.

5. Товари пасивного попиту. Зазвичай дорожчі і складні товари, про придбання яких не замислюються, а потім виявляють меншу впевненість, коли мова заходить про властивості, і не дотримуються певної марки. Багато товари пасивного попиту пропонують рознос, методом «від дверей до дверей» хоча останнім часом вони все частіше зустрічаються у традиційних торговельних точках. Приклади - страховки, вікна, теплиці, устаткування для кухні. Продавці грають порівняно важливу роль, допомагаючи покупцеві прийняти рішення про покупку. Іноді в категорію товарів пасивного попиту також потрапляють найменш популярні товари повсякденного попиту і бажані товари. У цьому випадку допомогти покупцеві прийняти рішення про покупку можна за допомогою рекламної ціни або надавши інформацію про товар. В обох випадках процесу прийняття рішення допомагають політика гарантій та повернень товару.

Наведена вище класифікація - узагальнена; продавці повинні розуміти, як цільові групи покупців сприймають різні товари. Іноді на сприйняття покупців впливають вік, рівень доходу, добробуту і досвід покупок. Одні покупці мають виражені переваги у категорії товарів повсякденного попиту, інші сприймають вибирані товари як товари особливого попиту. Безпосереднє спілкування покупця і продавця дозволяє швидко з'ясувати яка саме допомога потрібна в кожному конкретному випадку.

Ферни Дж. Принципы розничной торговли/Джон Ферни, Сюзанна Ферни, Кристофер Мур./[пер. с анг. У. Сациной]. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2008. – 416 с. (267-269)

Роздрібна торговельна мережа — це загальна сукупність стаціонарних, на-нестаціонарних, пересувних, віртуальних суб'єктів роздрібного продажу товарів і послуг, об'єднаних за територіальною ознакою.

Під узагальненим поняттям суб'єктів роздрібної торгівлі розуміють тих учасників даної підгалузі, що функціонують на споживчому ринку в загальних організаційних формах — як організації, підприємства, одиниці тощо.

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів-стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонарну і пересувну (рис. 12 її Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем сталості місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється над тривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оперативно переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поділяти їх на роздрібних, дрібно-роздрібних і віртуальних. У складі мережі підприємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і палатки, тоді як до дрібно-роздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформаційної системи.

За характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців поділяється на декілька типів: капітальні магазини; легко конструкційні павільйони, автомати; некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця; мобільні засоби пересувної, розвізної і розносної торгівлі

Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, мас торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання ново-отриманих товарів.

Особливим типом роздрібних торговців є електронний віртуальний магазин — квазі-інститут торговельного обслуговування, що існує віртуально, умовно, поєднуючи реальних, але територіально роз'єднаних продавців і покупців. Сучасна віртуальна торгівля — це відкрита електронна комп'ютерна мережа з необмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персонального комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля — особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з дальшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

Торговельним павільйоном вважається пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, мас невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка — це невеликий об'єкт дрібно-роздрібної торгової мережі напівстаціонарної або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної зали для покупців.

Торговельний кіоск — це дрібний об'єкт дрібно-роздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відособлене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покупців і без підсобного приміщення.

Ятка — це напівстаціонарна або збірно-розбірна конструкція найпростішого типу, призначена для дрібно-роздрібної реалізації товарів переважно на ринках, а також у виїзній торгівлі.

Торговельний автомат — це автоматичний механічний пристрій, що здатний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці масового скупчення покупців.

Засоби пересувної торгівлі — це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних засобів з механічним приводом (автомагазини, моторо-звозки, гужові й ручні візки). Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями-реалізаторами вручну.

Торгове місце — відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями.

До торговельно-сервісних систем, що мають складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за формами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (масового) харчування, побутового обслуговуваний, фармації тощо.

Мережа торговельних суб'єктів громадського харчування включає: стаціонарні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари); дрібно-роздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо) і пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

Підприємства й одиниці побутового обслуговування і фармації практично завжди влаштовуються тільки в капітальних спорудах, адже вони більшою мірою залежні, з одного боку, від механізмів і пристроїв, що створюють і надають послуги, а з другого — від особливих вимог до режиму зберігання медикаментів.

http://libfree.com/118331456_marketingponyattya_formatu_rozdribnogo_torgovtsya.html

Характеристика магазинів за рівнем роздрібних цін:

1. Дисконтний магазин – здійснює продаж товарів зі знижкою власникам спеціальних дисконтних карток, які можуть бути поіменні та на придячника.

2. Комісійний магазин – магазин, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних та фізичних осіб на комісійних засадах. Власник товару, що здав його у магазин, отримує заздалегідь обумовлений відсоток від його вартості після реалізації. Вартість товару встановлюється з згоди продавця.

3. Магазин «Секонд хенд» - реалізує зовсім дешеві не продовольчі товари, що були раніше у вжитку. Основний контингент споживачів – люди з низькими доходами.

4. Бутик – це спеціалізований магазин. Який реалізує модні товари відомих марок або товари рідкого попиту за високими цінами. Якщо магазин такого напрямку торгує товарами однієї торгової марки, то його називають монобутик. В бутиках якісні товари з відомими марками вимагають підвищеного рівня сервісу і престижу торговельної точки. Покупки здійснюють переважно покупці з високими доходами. Бутики які займаються цим бізнесом і бажають представити вишуканий асортимент, намагаються вкласти ексклюзивні договори з власниками популярних західних марок для їх постачання у магазин.

Виноградська А. М. Комерційне підприємництво: сучасний стан стратегії розвитку: Монографія. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004 – с. 807 (282-283).