Практичне заняття № 18 – 19 Орфоепія. Основні риси українського вокалізму і консонантизму

План

1. Поняття орфоепії. Суспільне значення орфоепічних норм, причини їх порушення.

2. Основні риси української літературної вимови:

а) вимова голосних;

б) вимова приголосних;

в) вимова приголосних у деяких граматичних формах;

г) вимова слів іншомовного походження та абревіатур.

3.Засоби милозвучності в українській мові.

4. Норми наголошування слів сучасної української літературної мови.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: словник-довідник. – К.: Либідь, 1995.

3. Горпинич В.А. Русско-украинский орфоэпический словарь. – К.: Освіта, 1992.

4. Залеський А.М. Як треба вимовляти шиплячі звуки? // Рідне слово. – К.: Наук. думка, 1974. – С.38 – 45.

5. Калашник В.С., Савченко Л.Г. Українсько-російський словник наголосів. – Харків: «Каравела», 1997.

6. Микитин М.Л. Формування орфоепічних норм української літературної мови // Мовознавство. – 1996. – № 1. – С.37 – 43.

7. Мовчун Л.В. Фонетичні варіанти і семантика: прийменник / префікс в (у) // Урок української. – 2000. – № 9. – С. 33 – 36.

8. Огієнко І. Наочна таблиця милозвучності української мови // Дивослово. – 1996. – № 5 – 6. – С. 16 – 23.

9. Орфоепічний словник української мови: В 2-х томах. – Т.І. – К.: Довіра, 2001.

10. Пентилюк М.І. Варіантні форми як засіб евфонії // Українська мова і література в школі. – 1987. – № 1. – С.5 – 11.

11. Пещак М. Комп’ютерне відтворення сучасної української орфоепії // Дивослово. – 2003. – № 2. – С. 25 – 28.

12. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

13. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К.: Вища шк., 1981.

14. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 1973.

Студент повинен знати: основні риси української літературної вимови, засоби милозвучності в українській мові, основні правила запису фонетичною транскрипцією.

Студент повинен уміти: вимовляти слова згідно з основними правилами української літературної вимови, використовувати засоби милозвучності, здійснювати запис слів фонетичною транскрипцією.

Базові поняття: орфоепія, засоби милозвучності, фонетична транскрипція.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

До практичного заняття № 20 (питання 1, 2 плану):

Запишіть слова, вставляючи пропущені літери. Як вимовляються в них ненаголошені [е] та [и] ? Поряд запишіть перевірні слова з наголошеними [е], [и]. Поставте наголоси.

С…ни, л…сток, с…рця, к…ти, х…жак, р…бро, м…жа, оз…ро, д…вак, од…ниця, Дм…тро, сер…да, т…мніти, спер…ду, нал…вати, д…ревце, з…мувати.

До практичного заняття № 21 (питання 3 плану):

Перепишіть речення, виправляючи порушення правил чергування у – в, і – й.

1. В повісті «Інститутка» Марко Вовчок правдиво змалювала тяжке становище кріпаків. 2. Устина була сирота і виховувалась в чужих людей. 3. Панночка теж сирота, але життя в неї склалось зовсім інакше. 4. Вона жила у розкошах. 5. Бабуся у всьому їй догоджала. 6. Устина щира і привітна із своїми подругами. 7. Інститутка зневажливо ставиться до кріпаків і бідніших за себе. 8. Устина неписьменна, але у неї багатий життєвий досвід. 9. Панночка училася в інституті, проте ніяких знань не придбала. 10. Назар, не витримавши знущань, втікає від панів. 11. В образі Устини втілено найкращі риси трудового народу.

До практичного заняття № 22 (питання 4 плану):

Записати текст фонетичною транскрипцією, пояснити всі випадки звукових змін у словах та норми наголошування.

Любові на світі більше, ніж думають люди. Але через те, що вона потай народжується і тихцем у зітханнях чи сльозах умирає, менше гадається і менше говориться про неї. І тільки пісня не соромиться вечорами розкривати людям чари їхньої молодості, свято і муку душі, тривогу довірливого серця і чорну розлуку чи зраду. Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить, скільки зайвого мулу невідомо для чого осіло в його середині, як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання. А було ж воно, було та й розійшлося, мов туман по долині. І вже не такими жаданими стають вечори, і не так трепетно сяють зорі, не так бентежно тривожиться в тиші прочахле серце, і не таким широким і радісним здається примерклий світ (М. Стельмах).