- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Київ 2007
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •Зміст теми: розділ перший молочна залоза
- •І анатомія молочних (грудних) залоз
- •Іі. Методи обстеження молочної залози.
- •5. Променеві методи дослідження
- •Рентгенологічні методи діагностики
- •1.Маммографія
- •3. Пневмокістографія
- •4. Пункційна біопсія –
- •Радіонуклідні методи
- •1. Сцинтіграфія
- •Термометрія і термографія
- •1. Термографія.
- •2. Термометрія
- •Магнітно-резонансна томографія
- •Ііі. Класифікація захворювань молочних залоз.
- •І. Доброякісні захворювання (мастопатія).
- •Епідеміологія
- •Класифікація
- •Передракові захворювання молочних залоз
- •1. Предменструальна масталгия (мастодінія)
- •2. Мастит
- •Виділення із соска
- •Галакторея
- •Іі. Злоякісні захворювання (різні форми раку молочної залози) Рак молочної залози
- •Розділ другий статева система
- •1. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем
- •Будова чоловічих статевих органів
- •Будова жіночих статевих органів.
- •Іі. Методи обстеження.
- •5. Променеві методи дослідження
- •Новітні методи діагностики з використанням сучасних досягнень науки в галузях променевої, магнітної і ядерної фізики
- •Захворювання статевої системи
- •1. Рак матки
- •2. Метастазування.
- •Гіперпластичні процеси ендометрію
- •Методи обстеження молочної залози.
- •5. Променеві методи дослідження
- •Узд дослідження органів малого тазу
- •Узд дослідження органів малого тазу вагінальним датчиком
Будова жіночих статевих органів.
Жіноча статева система складається також із внутрішніх і зовнішніх статевих органів.
До внутрішніх належать яєчники, маткові труби, матка і піхва. Основна частина жіночих статевих органів міститься в нижньому відділі черевної порожнини між сечовим міхуром і прямою кишкою.
Яєчники – парні статеві залози мигдалеподібної форми, у яких утворюються і дозрівають жіночі статеві клітини – яйцеклітини та статеві гормони, основні з яких естрадіон і прогестерон. До черевної порожнини яєчники прикріплені кількома зв'язками. Вони складаються із зовнішнього і внутрішнього шарів, оточених білковою оболонкою. У зовнішньому (кірковому шарі) розташовані фолікули, у яких утворюються яйцеклітини. Внутрішній (мозковий), або судинний шар утворений сполучною тканиною, через яку проходять кровоносні судини і нерви.
Маткова труба – парний м'язовий орган завдовжки до 12 см, за допомогою якого кожен яєчник зв'язаний з маткою. Кінцева (вільна) частина маткової труби міститься поблизу яєчника. Вона має розширення (лійку), з отвором, оточеним миготливими війками. Завдяки рухам цих війок яйцеклітина потрапляє до маткової труби, де як правило, відбувається запліднення.
Матка – товстостінний грушоподібний порожнистий м'язовий орган, який виконує менструальну, секреторну й ендокринну функції; а під час вагітності в ній розвивається зародок і плід. У матці розрізняють верхню частину або тіло матки. До неї підходять маткові труби, які відкриваються в порожнину матки двома отворами. Вужча циліндрична нижня частина матки – шийка – сполучає її з піхвою, утворюючи відповідно, третій отвір. Шийка матки – вузький канал, який під час пологів розширюється, щоб їм могла пройти дитина.
Піхва – це м'язова трубка завдовжки приблизно 10 см; копулятивний жіночий орган. У слизовій оболонці піхви є залози, які виділяють бактерицидну змащувальну речовину.
Зовнішні статеві органи складаються із соромітної ділянки і клітора. Соромітна ділянка утворена лобковим підвищенням, великими і малими соромітними губами, передверєм піхви і дівочою плівою.
Великі соромітні губи – це парні товсті складки шкіри, а малі соромітні губи, це тонші, порівняно з великими губами, складки шкіри.
Передверя піхви – щілиноподібний простір, зверху обмежений клітором, а з боків – малими соромітними губами. Клітор – розташований у верхній частині соромітної ділянки.
Іі. Методи обстеження.
Застосування різноманітних методів діагностики необхідне для виявлення запальних процесів, аномалій розвитку, пухлинного процесу, визначенні його стадії і виборі тактики лікування хворих, що страждають онкологічними захворюваннями. У багатьох випадках для диференціальної діагностики необхідно провести кілька досліджень, використовуючи різні методи. При плануванні дослідження насамперед необхідно враховувати індивідуальні особливості пацієнта й особливості перебігу захворювання, а також знаті принципи, можливості й обмеження шкірного з методів, щоб забезпечити максимально ефективну діагностику і лікування. Тому вибір методу діагностики і тактики дослідження є одним з основних компонентів лікування пацієнтів. Для кваліфікованого й ефективного дослідження з застосуванням різноманітних методів діагностики, а потім і успішного лікування онкологічних хворих, необхідно тісна взаємодія онкологів, лікарів-рентгенологів, радіологів, лаборантів, гістологів, імунологів, лікарів функціональної діагностики та ін.
1. Анамнез. 2. Огляд. 3. Пальпація. 4. Інструментальні методи обстеження. - Цитологічне дослідження.
Методика: отриманий секрет розводять фізіологічним розчином NaCl, наносять на обезжирене предметне скельце, висушують на повітрі і фарбують одним з методів.
- Пункційна (аспіраційна) біопсія. видалення або скусування шматочка пухлини чи підозрілої на пухлину тканини для гістологічного дослідження. Вона буває тотальною, коли пухлина, або підозрілий на метастаз лімфатичний вузол видаляється повністю. В онкологічних кабінетах і відділеннях поліклінік пункційна біопсія проводитися звичайною тонкою ін'єкційною голкою. Одночасно з отриманого шляхом аспірації (відсмоктування) матеріалу готується 1-2 і більше цитологічних мазки, що направляються в клінічну лабораторію до цитолога.