
- •1. Визначення логіки як науки
- •2. Формальні та змістовні правила міркування
- •3. Абстрактне мислення і його характерні особливості
- •4. Поняття про форму мислення
- •5. Основні формально-логічні закони
- •6. Істинність і формальна правильність міркування
- •1. Визначення мови
- •2. Поняття знака. Види знаків
- •3. Рівні семіотичного аналізу мови
- •1. Поняття формалізації
- •2. Порівняльна характеристика природної і формалізованої мов
- •3. Структура формалізованої мови
- •1. Поняття семантичної категорії
- •2. Характеристика дескриптивних термінів
- •3. Визначення логічних термінів
- •1. Ім’я, смисл, значення
- •2. Види імен
- •3. Принципи відношення іменування
- •1. Поняття функції
- •2. Види функцій
- •1. Логіка стародавньої Індії
- •2. Попередники логіки Арістотеля у Стародавній Греції
- •3. Логічне вчення Арістотеля
- •4. Особливості логіки стоїків
- •5. Особливості схоластичної логіки
- •6. Новаторські ідеї логіки Ф. Бекона
- •Контрольні питання
- •Контрольні вправи
- •1. Визначення поняття
- •2. Характеристика предмета думки, відображуваного в понятті
- •3. Мовні засоби виразу поняття
- •4. Зміст поняття
- •5. Обсяг поняття. Елементи теорії множин
- •6. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття
- •7. Види понять
- •8. Логічні відношення між поняттями
- •9. Логічні операції над поняттями
- •Контрольні питання
- •Контрольні вправи
- •1. Загальна характеристика судження
- •2. Судження і речення
- •3. Види суджень. Атрибутивні судження.
- •4. Логічні відношення між атрибутивними судженнями
- •5. Тлумачення атрибутивних суджень мовою логіки предикатів
- •6. Судження з відношеннями
- •7. Судження існування
- •8. Модальні судження
- •9. Запитання
- •11. Логічні відношення між складними судженнями
- •Контрольні питання
- •Контрольні вправи
- •1. Загальна характеристика умовиводу
- •2. Висновки логіки висловлювань
- •3. Висновки із категоричних суджень
- •4. Недедуктивні умовиводи
- •Контрольні питання
- •Контрольні вправи
- •2. Види доведення
- •3. Спростування
- •4. Правила доведення і спростування
- •Контрольні питання
- •ВСТУП
- •А. ЛОГІКА ВИСЛОВЛЮВАНЬ
- •1. Мова алгебраїчної системи логіки висловлювань
- •2. Семантика логічних символів
- •3. Типологія формул за семантичними ознаками
- •4. Рівносильні формули
- •5. Логічні відношення між формулами
- •6. Нормальні форми логіки висловлювань
- •Контрольні питання та вправи
- •1. Аксіоматичне числення логіки висловлювань
- •2. Метатеорема про дедукцію
- •3. Натуральне числення логіки висловлювань
- •Контрольні питання та вправи
- •Б. ЛОГІКА ПРЕДИКАТІВ
- •1. Мова алгебраїчної системи логіки предикатів
- •3. Процедури встановлення значень формулам в S4
- •5. Логічні відношення між формулами в S4
- •6. Проблема розв’язання
- •7. Закони логіки предикатів
- •Контрольні питання та вправи
- •1. Аксіоматичне числення предикатів
- •2. Теорема про дедукцію в S5
- •4. Натуральне числення предикатів
- •Контрольні питання та вправи
- •ВСТУП
- •1. Система багатозначної логіки Я.Лукасевича.
- •2. Багатозначна логіка Брауера — Гейтінга
- •3. Багатозначна логіка Е.Поста
- •4. Тризначна логіка Д. Бочвара
- •Контрольні питання та вправи
- •2. Концепція модальної логіки Я.Лукасевича
- •Контрольні питання та вправи
- •1. Алетична логіка
- •2. Темпоральна логіка
- •3. Деонтична логіка
- •4. Епістемічна логіка
- •ЛІТЕРАТУРА

По суті судження 2, коли його взяти без зовнішньо- го заперечення («неправильно»), еквівалентне судженню
«Деякі мої приятелі не мають вищої освіти» Osp.
При запереченні атрибутивного судження змінюються його кількість і якість. Так, заперечуючи загальне отриму- ємо часткове (і навпаки), а заперечуючи стверджувальне отримуємо заперечувальне (і навпаки).
5. Тлумачення атрибутивних суджень мовою логіки предикатів
У традиційній логіці структура атрибутивних суджень фіксується схемою «Всі S є Р» або символом Asp тощо. Очевидно, що тут поряд з елементами формалізації є фра- гменти природної мови, що спричиняє певні вади тлума- чення структури атрибутивних суджень.
Сучасна логіка знаходить для цього більш ефективні за- соби, а саме мову логіки предикатів.
Мова логіки предикатів (як і будь-яка мова логіки) включає в себе:
1) алфавіт (сукупність вихідних символів: а) нелогіч- них, б) логічних, в) технічних) і
2) правила побудови з елементів алфавіту правильно побудованих формул (ППФ)1.
І. Алфавіт
1.Предметні (індивідні) константи: а, в, с, а1, в1, с1,
а2,в2, с2 ... . Індивідні константи – це власні імена природної мови («Арістотель», «Дніпро», «Юпітер» тощо). При пере-
кладі виразів природної мови на мову логіки предикатів іме- на замінюються предметними константами так, щоб однакові імена відповідали однаковим символам із списку індивідних констант, а різні імена – різним.
2.Предметні (індивідні) змінні: x, y, z, x1, y1, z1, x2, y2,
z2 … .
Якщо предметні константи зв’язуються у відповідних межах із конкретними власними іменами, то предметні змінні можуть замінювати будь-яке ім’я з предметної об-
1 Вирази побудовані у межах логіки предикатів, називають «формулами» то- му, що їх можна ототожнювати, розрізняти, порівнювати лише за зовнішніми ознаками, тобто за формою.
Книга перша. ТРАДИЦІЙНА ЛОГІКА |
193 |
ласті того контексту, який аналізується. Тому предметні змінні використовуються для формалізації атрибутивних суджень з кванторними словами («Всі», «Деякі», «Кожен», «Іноді» тощо).
3. Предметно-функціональні константи : fn, qn, hn,fn1, qn1, hn1, fn2, qn2,, hn2 ... .
Верхній індекс n вказує на місність константи, а ниж- ній – на порядковий номер. В арифметиці до предметних функторів відносяться операції над числами: « √ », (+), sin тощо. У природній мові предметними функторами є слова, які з одними предметами зіставляють інші («столиця», «ріст», «відстані від ... до ...» тощо).
4. Предикаторні константи: Pn, Qn, Rn, Sn, Pn1, Qn1, Rn1, Sn1, Pn2, Qn2, Rn2, Sn2 ... .
Верхній індекс вказує на місткість константи, а ниж- ній – на порядковий номер. Якщо із константи відомо, що предикаторна константа одномісна, то верхній індекс опу- скається. У природній мові предикатори різної місності представлені словами: «електропровідний», «більше», «ро- весник», «держава» тощо.
5. Логічні символи:
а) логічні зв’язки: &, , , ↔ , (або ( — ));
б) кванторні символи:
—квантор загальності – х («для будь-якого»),
—квантор існування – х («існує»).
6. Технічні символи:
— ліва і права дужки, кома.
ІІ. Правила побудови виразів у мові логіки предикатів
а) Дефініція терма
1.Довільна предметна константа є термом.
2.Довільна предметна змінна є термом.
3.Якщо Ф – n-містка предметно-функціональна конс-
танта, а t1, t2, ... tn – терми, то вираз Ф (t1, t2, ... tn) є
термом.
4. Ніщо, крім зазначеного в пунктах 1–3, не є термом у мові логіки предикатів.
Вирази у пунктах 1 та 2 відносяться до простих тер- мів, а вирази, зазначені у пункті 3, – до складних.
194 |
А. Є. Конверський. ЛОГІКА |
Візьмемо вираз f1 (q2 (x, a)). Відповідно до наведеної де- фініції терма встановимо, чи є даний вираз термом, чи ні. f1 (q2 (x, a)) = Ф(t1) згідно з пунктом 3 (тобто, одномісна
предметно-функціональна константа); q2 (x, a) = t1 (тобто є термом);
q2 (x, a) має вид Ф (t1, t2).
Ф відповідає функціональній константі – q2; t1 є x – тобто термом згідно з пунктом 1 визначення терма, а t2 є а, тобто термом згідно з пунктом 3 визначення терма. Ви- ходить, що q2 (t1, t2) є термом згідно з пунктом 3.
Тоді весь вираз: f 1 (q2 (x, a)) є термом.
Можна припустити, що даний терм є формалізацією та- кого фрагмента природної мови: q відповідає двомісному функтору (+); f – одномісному функтору (√ ); а відповідає простому імені «5». У такому випадку вираз f1 (q2 (x,a)) буде формалізацією імені: « √ х + 5».
Якщо візьмемо вираз Р1 (q2 (x, a)), то він не є термом оскільки починається з предикаторної константи.
б) Дефініція формули:
1.Якщо П – n-містка предикаторна константа, а t1, t1
... tn – терми, то вираз П (t1, t2, ... tn) – формула.
2.Якщо А – формула, то А є формулою.
3.Якщо А і В – формули, то (A & B), (A B), (A B),
(A ↔ B) – формули.
4.Якщо А – формула, а х – предметна змінна, то
хА і хА є формулами.
5.Ніщо крім перерахованого в пунктах 1–4 не є фор-
мулами.
Формули, які відповідають пункту 1 дефініції, назива-
ють елементарними або атомарними, а в пунктах 2–4 – складними або молекулярними.
Елементарною формулою, наприклад, буде вираз
Р2 (х, f1 (a)) .
Р2 – двомісна константа, а після неї в дужках знахо- диться два терми х і f1 (а).
А вираз Q1 (x, f1 (a)) не є формулою, оскільки Q1 – од-
номісна предикаторна константа, але після неї стоїть два терми х і f1 (a).
На мову логіки предикатів можна перекласти атри- бутивні судження, в яких:
а) стверджується наявність властивості у окремого предмета;
Книга перша. ТРАДИЦІЙНА ЛОГІКА |
195 |

б) йдеться про існування якогось об’єкта, що задово- льняє деяку умову;
в) стверджується, що деякій умові задовольняє будь- який об’єкт предметної області.
Увипадку а), тобто коли формалізується одиничне ат- рибутивне судження, користуємося формулою П1 (t), де П1
єодномісна предикаторна константа, що відповідає знаку властивості, а t – терм, що відповідає імені предмета. На- приклад, маємо атрибутивні судження: «Тарас Шевченко
– поет». Перекладом його на мову логіки предикатів буде вираз: «Р (а)»; «Батько мого приятеля – лікар» – Q (f
(a)), де f – це одномісна предикаторна константа, що від- повідає предметному функтору «батько», а – терм «мій приятель», а Q – одномісна предикаторна константа, що відповідає властивості «бути лікарем»;
Уситуації б), а саме, коли формалізуються атрибутивні
судження про існування деяких предметів, то використо- вують формулу х А(х), де х – предметна змінна, що про- бігає по області об’єктів, про які йдеться у висловлюванні, а А(х) – формула, яка фіксує, що х задовольняє умову А. Наведемо приклади перекладу цього типу атрибутивних
суджень мовою логіки предикатів:
1. «Хтось винайшов радіо» – х Р(х).
2. «Деякі поети є лауреатами» – х Q(x).
3. «Деякі мої приятелі не мають вищої освіти» –
х F(x).
Треба пам’ятати те, що якщо областю значення для предметної змінної береться множина предметів, які фік- суються предикатором у позиції логічного підмета, то фо- рмула, яка буде перекладом атрибутивного судження мо- вою логіки предикатів буде мати у своєму складі простий предикат виду Р(х) чи Q(x) і т.д.
Це очевидно з наведених вище прикладів: х Р(х), x Q(x), х F(x).
Якщо змінити область значення предметної змінної, а саме вважати її як множину будь-яких об’єктів, то вираз логіки предикатів, як переклад атрибутивного судження, включатиме в себе складний предикат1:
(S (x) P(x)).
1 Це ж стосується формалізації загальностверджувальних і загалшьнозапере- чувальних суджень.
196 |
А. Є. Конверський. ЛОГІКА |
Наприклад, вираз «Деякі річки є судноплавними», його перекладом мовою логіки предикатів буде вираз х М(х), якщо взяти за область значенняпредметної змінної мно- жину річок. А якщо взяти за область значення – множи- ну будь-яких об’єктів, то переклад цього судження матиме вигляд
х (S(x) & P(x))
–читається: «Існує такий х, що має властивість S i властивість Р».
S – це символ загального імені «річка». Фактично за- гальне ім’я «річка» S виділяє в універсумі значень для х, ті, яким може бути притаманна властивість «бути судно-
плавною».
Якщо наявна ситуація в), тобто коли мовою логіки пре-
дикатів перекладаються загальні судження, то користу- ються формулою х А(х). Наприклад, 1. «Будь-яка плане-
та є космічним об’єктом» –
х Р(х), або х (S(x) P(x)) –
(у випадку, коли областю значення х буде не «множина планет», а множина будь-яких об’єктів).
2. «Жоден підозрюваний не має алібі» –
х К(х) або х (S(x) |
K(x)). |
Таким чином, основними виразами логіки предикатів, на які перекладаються атрибутивні судження, є такі:
1.«Київ є столичне місто» – а є Р = Р(а).
2.«Місяць не є планетою» – а не є Р = Р (а).
3.«Будь-який квадрат – геометрична фігура» –
«Будь-який S є Р» = А = Asp = x P(x) = x (S(x) P(x)).
4. «Жоден природний супутник не є планетою» –
«жоден S не є Р» = Е = Esp = x P(x) = x (S(x) P(x)).
5.«Деякі злочини є посадовими» –
І= Isp = xP(x) = x (S(x) & P(x)).
6.«Деякі злочини не є посадовими» –
О= Osp = x P(x) = x(S(x) & P(x)).
Книга перша. ТРАДИЦІЙНА ЛОГІКА |
197 |