- •ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ
- •ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ
- •КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ
- •МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНО ХВОРИХ
- •ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХІАТРІЇ
- •РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ ТА СПРИЙНЯТТЯ
- •РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ
- •РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ
- •РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ
- •РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ
- •АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ
- •ШИЗОФРЕНІЯ
- •АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ
- •ЕПІЛЕПСІЯ
- •СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ
- •ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ
- •ПСИХОСОМАТИЧНІ Й СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ
- •ПСИХОГЕННІ ХВОРОБИ
- •РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ
- •РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ)
- •СПАДКОВО ЗУМОВЛЕНІ ФОРМИ РОЗУМОВОЇ ВІДСТАЛОСТІ
- •ЕКЗОГЕННО ЗУМОВЛЕНІ ФОРМИ РОЗУМОВОЇ ВІДСТАЛОСТІ
- •Тлумачний словник психіатричних термінів
Частина третя |
Клінічна |
психіатрія |
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Визначення понять "психопатія" та "розлад особистості". Епі деміологія, етіопатогенез.
2.Критерії психопатій, за визначенням П. Б. Ганнушкіна і О. В. Кербикова.
3.Клініка психопатій. Облігатні та факультативні ознаки.
4.Характеристика клінічних форм психопатій гальмівного типу.
5.Характеристика клінічних форм психопатій збудливого типу.
6.Розлади особистості змішаного типу (мозаїчний).
7.Динаміка психопатій. Психопатичні реакції, компенсації та де компенсації, патологічний розвиток особистості.
8.Лікування, реабілітація, експертиза та профілактика психопатій.
9.Визначення і типологія акцентуацій особистості, методи їхнього виявлення.
Глава 29
РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ)
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Розумова відсталість — група різних за етіологією і пато генезом станів, що внаслідок несприятливих впливів у внутрішньоутробний період чи в ранньому дитинстві (частіше до З років) призводять до недорозвинення психіки з переваж ною недостатністю інтелекту й утруднюють (частково чи по вністю) соціальне функціонування. В останні два десятиліт тя терміном "розумова відсталість" замінили назву "оліго френія", у 1915 році запропоновану Е. Крепеліним. Розумова відсталість супроводжується тотальним психічним недороз виненням.
Провідною ознакою є різке зниження здатності до форму лювання, узагальнення понять й абстрактного мислення. Ро зумова відсталість позначається на всій особистості у цілому. Це можуть бути недорозвинення мови, характеристичні рухи і міміка. Такі хворі здатні помітити різницю між предметами і явищами, але не спроможні встановити подібність між ними. Вони не розуміють переносного значення прислів'їв, прика-
Глава 29 Розумова відсталість (олігофренія)
зок і метафор, не вміють вичленити головну думку прочитано го твору.
Слабкість абстрактного мислення впливає на всі пізнавальні процеси, тому хворим нелегко або неможливо навчитися ра хувати, розв'язувати задачі, а також правильно використову вати граматичні правила. У них порушена здатність до аналізу й узагальнення інформації про предмети і явища. Образно ка жучи, ці хворі "мало бачать, коли дивляться, і мало чують, ко ли слухають". У них значною мірою знижується значеннєва пам'ять порівняно з механічною. Не можуть переказати зміст почутого чи побаченого або ж прочитаного.
Затримка формування пізнавальних функцій призводить до недорозвинення мови. Ступінь його відповідає тяжкості інте лектуального зниження. За глибокого зниження інтелекту лю дина не може розмовляти і не розуміє, що їй кажуть, але при цьому велике значення мають інтонації та жести. Нездатність абстрактно мислити призводить до того, що хворі користую ться заученими штампами, не розуміючи їхнього змісту. Запас слів зазвичай обмежений (залежно від ступеня зниження ін телекту). Ознаки недорозвинення мови виявляються також у дефекті вимови. Емоційна сфера збережена.
З урахуванням особливостей темпераменту розрізняють торпідну і єретичну розумову відсталість. Такі хворі безініціа тивні. Через підвищену сугестивність легко піддаються як ви хованню, так і негативному впливові. Крім недорозвинення психічної сфери, в них часто виявляють патологію інших ор ганів і систем.
Під час дослідження інтелектуального рівня суб'єкта треба використовувати всю наявну інформацію, що стосується кое фіцієнта інтелекту — IQ (Intelligence quoting). Його визначають за допомогою адаптованого тесту Векслера, яким передбачено вивчення ступеня розвитку мови (словникового запасу), а також особливостей пам'яті, уваги, поведінки, здатності до навчання і т. ін. Коефіцієнт розумового розвитку визначають за допомо гою стандартизованого тесту, що враховує місцеві культуральні особливості.
Клінічна класифікація
З а М К Х - 1 0
F70 — незначна розумова відсталість
F71 — помірна
|
Частина третя |
Клінічна |
психіатрія |
'8 |
|
|
|
|
|
|
F72 — тяжкий ступінь
F73 — глибока розумова відсталість
За традиційною вітчизняною класифікацією розрізняють дебільність (незначна розумова відсталість), імбецильність (помірна і тяжка) та ідіотію (глибока розумова відсталість).
Пацієнти з легким недоумством оволодівають мовою з де якою затримкою і можуть нею користуватися в повсякденному житті. Адаптивні здібності на побутовому рівні також досить розвинені. Вони можуть обслуговувати себе (їсти, вмиватися, одягатися, контролювати фізіологічні акти), набувати несклад них практичних навичок. Але вони не здатні вчитися в звичай ній школі через слабкість абстрактного і теоретичного мис лення, відставання у формуванні понять, суджень і смислових зв'язків. Оскільки за такого недоумства нівелюється особис тість у цілому, то вже в школі виявляється недостатня здат ність до самоствердження і самоусвідомлення. Якщо ж пра вильно вибрати методику, у них можна розвинути досить адаптивні здібності та маніпулятивні навички, що дозволяють виконувати малокваліфіковану працю. Соціальні обмеження найчастіше зумовлені особистісною незрілістю, емоційним і вольовим дефектом. Інтелектуальний коефіцієнт перебуває в межах 50—69.
За помірного недоумства повільно розвивається мова. Па цієнти не зовсім розуміють інших. їм нелегко оволодіти нави чками щодо самообслуговування, тому більшість із них потре бує догляду. Засвоюють тільки ази письма й читання. Трудові навички також обмежені. Соціальний розвиток можливий до рівня здатності встановити контакти, спілкуватися з іншими людьми та брати участь у елементарних соціальних заняттях, Коефіцієнт розумового розвитку становить 35—49.
Тяжке недоумство характеризується чіткішими порушен нями моторної функції або іншими клінічно значущими орга нічними стигмами. Коефіцієнт розумового розвитку — від 20 до 34.
У разі глибокого недоумства рухливість обмежена, хворі не здатні контролювати фізіологічні акти. Мова збіднена, слов никового запасу немає або складається з окремих слів, але можлива елементарна невербальна комунікація. За форму лою: "Вони дивляться та слухають, але нічого не розуміють". Пацієнти потребують догляду. Коефіцієнт розумового розвит-
Глава 29 Розумова відсталість (олігофренія)
ку — до 20. Часто глибоке недоумство супроводжують тяжкі соматичні й неврологічні розлади.
У осіб з недоумством може спостерігатися весь діапазон психічних розладів, але їхня частота в 3—4 рази вища, ніж у загальній популяції.
Під час діагностики недоумства потрібно спиратися на та кі головні критерії: 1) тотальність недорозвинення психіки; 2) недостатність вищих форм пізнавальної діяльності (абстракт ного мислення). Емоційні та вольові порушення, що супрово джують когнітивний дефект, можуть бути різними. У класичних класифікаціях традиційно виділяли тупу (торпідну, апатичну) і "збуджену" (моріоподібну) форми недоумства.
Під час діагностики й прогнозування недоумства слід ура хувати динаміку розладів, що залежить від процесів компен сації та репарації в ЦНС. Традиційно розрізняють позитивну динаміку, коли неухильно поліпшуються адаптивні можливос ті індивіда, та негативну, зумовлену декомпенсацією у період вікових кризів та впливів екзогенних і психогенних шкідли вих чинників. Прояви декомпенсації при недоумстві можуть бути різними — у вигляді як поглиблення органічної патології, так і розладів поведінки та потягів (бродяжництво, сексуальна розгальмованість, агресивність та ін.). Негативна динаміка мо же виявлятися у вигляді психозів з афективними, психомото рними та галюцинаторно-маячними феноменами. У такому ра зі потрібно диференціювати їх з процесуальними психічними захворюваннями (прогредієнтні органічні ураження головного мозку, епілепсія, шизофренія).
Класифікація окремих форм розумової відсталості
I.Спадково зумовлені форми:
1)хромосомні захворювання (синдром Дауна, Шерешевського — Тернера, трисомії X, Клайнфельтера, XYY);
2) моногенні захворювання (фенілкетонурія, гістидинемія, галактоземія, фруктозурія, амавротична ідіотія, синдром Мартіна — Белла).
II. Розумова відсталість спадково-екзогенної етіології (мік роцефалія, кретинізм).
III. Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості (алко гольна фетопатія, розумова відсталість унаслідок імуногенетичної несумісності за антигенами АБО і Rh-фактором).